Адвокат Морозов (судовий захист)
Критерії реалізації повноважень контролюючого органу при відмові у
реєстрації податкової накладної. Господарські санкції з боку контрагентів.
04 грудня 2018 року Верховний Суд у
складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 821/1173/17, адміністративне провадження
№К/9901/62719/18 (ЄДРСРУ № 78326524) досліджував питання щодо реалізації
повноважень контролюючого органу при відмові у реєстрації податкової накладної.
Суть справи: контролюючий орган посилаючись на пункт 201.16 статті 201 Податкового
кодексу України, пункт 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для
зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному
реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів
України від 13 червня 2017 року № 567 (далі - Наказ
№ 567) відтворює окремі норми зазначених нормативно-правових
актів та доводить наявність відповідних повноважень для відмови у здійсненні
реєстрації податкової накладної.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201
Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення
правовідносин) на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку
зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови
щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису
уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових
накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Пунктом 201.16 статті 201 Податкового
кодексу України встановлено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку
коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у
порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої
податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня
ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку
коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до
пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.
На виконання цієї норми постановою
Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 затверджено
Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Порядок № 1246, у
редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Пунктами дванадцятим Порядку № 1246
передбачено здійснення в автоматичному режимі розшифрування та проведення
перевірки поданих податкових накладних, серед іншого, на відповідність
критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації
відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу
(!!!) За результатами перевірок, визначених пунктом дванадцятим Порядку № 1246,
податковим органом формується квитанція про прийняття або неприйняття, або
зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі -
квитанція). Така квитанція надсилається платнику податку в автоматичному режимі
(в електронному вигляді у текстовому форматі) протягом операційного дня і є
підтвердженням зупинення такої реєстрації.
Положення підпункту 201.16.1 пункту
201.16 статті 201 Податкового кодексу України визначають, що у квитанції про
зупинення реєстрації податкової накладної зазначаються: а) порядковий номер та
дата складення податкової накладної б) визначення
критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації
податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких
було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної; в) пропозиція щодо
надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним
переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію
такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Критерії оцінки ступеня ризиків,
достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку
коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Вичерпний перелік
документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної
/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних затверджені
наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року № 567 (у редакції,
чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Критерії оцінки,
Перелік документів).
Пунктом шостим Критеріїв оцінки визначено
два критерії для проведення Моніторингу податкової накладної, при цьому за
змістом пункту першого Переліку документів для кожного із критеріїв
законодавцем визначено специфічний (окремий) перелік документів, які платник
податків може подати податковому органу для прийняття рішення про реєстрацію
податкової накладної.
Письмові пояснення та копії документів,
зазначені у Переліку документів, платник податку подає до ДФС в електронному
вигляді засобами електронного зв'язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог
Законів України "Про електронний цифровий підпис", «Про електронні
документи та електронний документообіг" та нормативно-правового акта щодо
порядку обміну електронними документами з контролюючими органами.
Порядок прийняття рішення про реєстрацію
податкової накладної або відмову у такій реєстрації, у періоді, протягом якого
реалізовувалися спірні правовідносини, було регламентовано постановою Кабінету
Міністрів України від 29 березня 2017 року № 190 "Про
встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби
про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових
накладних або про відмову в такій реєстрації" (далі - Постанова №
190).
Пунктом другим Постанови №190 визначено
підстави для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової
накладної/розрахунку коригування, зокрема, ненадання платником податку копій
документів відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту
201.16 статті 201 Кодексу;
Абзацом сьомим пункту 201.16.3 пункту
201.16 статті 201 Податкового кодексу України платнику податків надано
можливість оскаржити Рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в
Єдиному реєстрі податкових накладних в адміністративному або судовому порядку.
Між тим суд вказує, що єдиним доводом
касаційної скарги є те, що відповідно до чинного законодавства у податкового
органу наявні повноваження на здійснення моніторингу податкових накладних,
зупинення їх реєстрації та прийняття подальшого рішення про відмову у
реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
ВАЖЛИВО: Виходячи із системного тлумачення норм права, наведених вище, Суд вважає
що наявність повноважень - це одна з обставин, які входять до предмета
доказування у справах цієї категорії, але не єдина. Надання податковому органу відповідних
повноважень - це лише передумова подальшої реалізації його управлінських
функцій, результатом реалізації чого, у цій справі, є прийняття рішення,
законність якого обґрунтовано перевірена судами попередніх інстанцій.
Судами попередніх інстанцій встановлено
безпідставність зупинення реєстрації податкової накладної як передумови
прийняття відповідного рішення Комісії, адже у квитанції № 1 не вказано
ані конкретного критерію (відповідного підпункту пункту шостого) оцінки ступеня
ризику, ані конкретного переліку документів, вичерпний перелік яких
встановлений Наказом № 567. Натомість платником податків надано до
податкового органу первинні документи на підтвердження реальності господарських
операцій.
Тобто, податковим органом у Рішенні не
наведено жодної конкретної інформації щодо причин, підстав та обґрунтувань
прийняття такого рішення.
Загальними вимогами, які висуваються до
актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та
вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його
прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів
його прийняття.
ВИСНОВОК: Можливість надання платником податків вичерпного переліку документів
на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо
залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію
оцінки ступеня ризиків. Вживання
податковим органом загального посилання на пункт шостий Критеріїв оцінки, без
наведення відповідного підпункту, є неконкретизованим та призводить до
необґрунтованого обмеження права платника податків бути
повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком,
відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не
будь-яких на власний розсуд.
Відтак, невиконання податковим органом
законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та
вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
P.s. Відповідно до правової позиції
висловленій Верховним судом в постанові від 12 березня 2018 року в рамках
справи № 918/216/17 (ЄДРСРУ № 72645158) вбачається,
що відсутність реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових
накладних є порушенням з боку відповідача правил здійснення господарської
діяльності - невиконанням господарського зобов'язання, адже обов'язок зі
складання та реєстрації податкових декларацій виникає у відповідача саме на
підставі податкового законодавства. Водночас зазначення сторонами у Договорі
про обов'язок відповідача надати замовнику податкову накладну не має наслідком
зміну характеру відповідних правовідносин з податкових на господарські. Разом з
тим Суд враховує, що відповідно до положень абзацу 15 пункту 201.10 статті 201
Податкового кодексу України порушення відповідачем порядку реєстрації в Єдиному
реєстрі податкових накладних не позбавляє позивача права на включення спірної
суми до податкового кредиту, а обумовлює її нарахування необхідністю додання до
податкової декларації за звітний податковий період заяви зі скаргою на
відповідача з доданням певного пакету документів.
Тобто, неналежне виконання умов Договору пов'язаних із здійсненням
реєстрації податкової накладної - не є правопорушенням у сфері господарювання,
що відповідно до вимог ст. 218, ч. 1 ст. 230 ГК України виключає можливість
притягнення учасника господарських правовідносин до відповідальності у вигляді
сплати штрафних санкцій.
Аналогічний правовий висновок зазначений
в постанові Верховного Суду від 02.05.2018 р. по справі № 908/3565/16.
P.s.s. Необхідно також вказати, що
застосування способу захисту порушеного права позивача шляхом зобов'язання відповідача
зареєструвати подані позивачем податкові накладні в ЄРПН не є втручанням у
дискреційні повноваження відповідачів та відповідає завданням адміністративного
судочинства.
Аналогічний підхід щодо обрання способу
захисту порушеного права застосовано Верховним Судом у постановах від
31.01.2018 р. по справі № 825/849/17 та від
06.03.2018 р. по справі № 826/4475/16.
Немає коментарів:
Дописати коментар