Відповідальність ФОП за
допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) за
Кодексом законів про працю або за Кодексом України по адміністративні
правопорушення?
21
грудня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного
адміністративного суду в рамках справи №
814/2156/16, адміністративне провадження №К/9901/17864/18 (ЄДРСРУ №
78771378 ) досліджував питання щодо правової можливості одночасного притягнення
підприємця до відповідальності за ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю
України та ч. 3 ст. 41 Кодексу України по адміністративні правопорушення за
фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору
(контракту).
Частиною
1 статті 265 КЗпП України передбачено, що посадові особи органів державної
влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій,
винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з
чинним законодавством.
Абзацом
2 частини 2 статті 265 КЗпП України встановлено, що юридичні та фізичні особи -
підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді
штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового
договору (контракту) - у
тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати,
встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо
якого скоєно порушення.
(!!!) За змістом частин 3, 4 статті 265 КЗпП України штрафи, накладення яких
передбачено частиною другою цієї статті, є
фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій,
визначених главою 27 Господарського кодексу України.
Штрафи,
зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом
виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за
додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом
Міністрів України.
Водночас,
відповідальність за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення
трудового договору (контракту) передбачено також Кодексом України про
адміністративні правопорушення. Відповідно до частини 3 статті 41 Кодексу
України про адміністративні правопорушення фактичний допуск працівника до
роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця
або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про
оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на
умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці
іноземця або особи без громадянства - тягнуть за собою накладення штрафу на
посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми
власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, від п'ятисот до однієї тисячі
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже,
частиною 2 статті 265 Кодексу законів про працю України і частиною 3 статті 41
Кодексу про адміністративні правопорушення України передбачено відповідальність
для фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, у вигляді
штрафу, за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового
договору (контракту).
Штраф
за частиною 2 статті 265 КЗпП України є фінансовою санкцією, яка накладається
постановою уповноваженої посадової особи Держпраці, що може бути оскаржена в
судовому порядку, а штраф за частиною 3 статті 41 Кодексу України про
адміністративні правопорушення є адміністративною відповідальністю і
накладається згідно із рішенням суду за результатами розгляду справи про
адміністративне правопорушення.
Суд
звертає увагу, що і стаття 265 КЗпП, і стаття 41 КУпАП були викладені в такій
редакції Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів
України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального
страхування та легалізації фонду оплати праці» від 28.12.2014.
Вищезазначений
закон передбачав введення статтею 265 КЗпП фінансових санкції для роботодавців
- юридичних та фізичних осіб-підприємців, у вигляді штрафу у розмірі від 1 до
30 мінімальних заробітних плат за допуск працівника до роботи без оформлення
трудових відносин, оформлення працівника на неповний робочий час у разі
фактичного виконання роботи повний робочий час, виплати заробітної плати без
нарахування та сплати єдиного внеску та податків, порушення термінів виплати заробітної
плати більш ніж за один місяць, виплати не в повному обсязі, недотримання
мінімальних державних гарантій в оплаті праці та порушення інших вимог
трудового законодавства.
Натомість
стаття 41 КУпАП мала на меті запровадити штрафи для посадових осіб підприємств,
установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб -
підприємців, які використовують найману працю за фактичний допуск працівника до
роботи без оформлення трудових відносин; за незаконне звільнення працівника з
роботи з особистих мотивів чи у зв'язку з повідомленням ним про порушення вимог
Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» іншою особою, а
також інше грубе порушення законодавства про працю.
ВАЖЛИВО: Тобто ключової відмінністю цих двох статей є
суб'єктний склад правопорушення. Завдяки цьому одночасно до відповідальності
може бути притягнено юридичну особу як роботодавця (за ст. 265 КЗпП України) та
посадову особу цієї юридичної особи (за ст. 41 КУпАП) за фактичний допуск
працівника до роботи без оформлення трудових відносин
Однак,
у разі притягнення до відповідальності фізичної особи-підприємця на підставі
абзацу другого ч. 2 ст. 265 КЗпП і частини 3 ст. 41 КУпАП, повністю збігаються
суб'єкт відповідальності і вид порушення (допуск працівника до роботи без
оформлення трудового договору).
Оскільки
в обох нормах йдеться про юридичну відповідальність та одне й те саме
правопорушення, для застосування ст. 61 Конституції України необхідно з'ясувати
чи належить відповідальність, передбачена статтею 265 КЗпП України і статтею 41
КУпАП до одного виду.
Суд
вказує, що у теорії права виділяють конституційну, кримінальну,
адміністративну, цивільну, дисциплінарну, матеріальну відповідальність.
Водночас, дискутується питання про видову самостійність процесуальної, сімейної,
екологічної та деяких інших видів відповідальності. Критерієм видової
класифікації заходів відповідальності має бути юридична природа відповідного
правопорушення та характер шкоди, що ним спричинена. (Рабінович П.М. Основи
загальної теорії права та держави. Навч. посібник. Вид. 9-те, зі змінами. -
Львів: Край, 2007. - 192 с. - С. 162-163).
Закон не визначає, до якого саме виду юридичної
відповідальності належать заходи впливу за правопорушення, передбачені у ч. 2
ст. 265 КЗпП України.
Кваліфікуючи
вид цієї відповідальності, суд бере до уваги:
(а)
мету відповідальності - покарання роботодавців за порушення законодавства про
працю та легалізація фонду оплати праці; (б) характер шкоди - шкоду заподіяно
суспільству, а не працівнику; (в) вид стягнення - фінансова санкція у виді
штрафу; (г) суб'єкт, який притягує до відповідальності - державний орган;
(д) джерело сплати - штраф зараховується до державного бюджету.
Водночас
диспозиції абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України та ч.3 ст.41 КУпАП в частині
визначення правопорушення абсолютно тотожні: "фактичний допуск працівника
до роботи без оформлення трудового договору (контракту)", а обставини, що
послугували підставою їх встановлення для позивача - ідентичні.
Враховуючи
вищенаведені ознаки, а також пріоритетність тлумачення, яке у найбільшій мірі
відповідає інтересам людини, Суд
дійшов висновку, що правопорушення, передбачені у частині 2 статті 265 КЗпП
України так само, як і правопорушення, передбачене у частині 3 статті 41 КУпАП,
належить до адміністративної відповідальності.
Висновок
суд першої інстанції про віднесення відповідальності за ч. 2 ст. 265 КЗпП
України та ч. 3 ст. 41 КУпАП до кримінальної відповідальності Суд вважає
помилковим, оскільки висновки ЄСПЛ, застосовані судом першої інстанції,
стосувалися тлумачення автономного поняття «кримінальне провадження» для цілей
застосування Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини.
Водночас, для застосування ст. 61 Конституції України та національного
законодавства ці висновки не є релевантними.
Суд
також вважає помилковим застосування судом апеляційної інстанції до спірних
правовідносин Податкового кодексу України, оскільки поняття, що містяться у ст.
14 цього Кодексу, розкривають значення термінів та понять, які застосовуються
лише в Податковому кодексі України. Відповідно, до понять, які наведено у КЗпП
України положення Податкового кодексу України не застосовуються.
Застосовуючи
ці підходи до справи, що розглядається, Суд звертає увагу, що за допуск
фізичних осіб до роботи без оформлення трудового договору підприємця уже
притягнуто до адміністративної відповідальності постановою суду, що набрала
законної сили. Застосовано стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8500 грн.
ВИСНОВОК: З урахуванням зазначеного, накладення на
ФОП штрафу за теж правопорушення також і постановою Управління Держпраці є
нічим іншим ніж притягненням до того самого виду відповідальності за те саме
порушення вдруге, що є порушенням ст.61 Конституції України.
Немає коментарів:
Дописати коментар