Особливості проведення податкової перевірки за ініціативою платника
податків з питань перевірки відомостей та фактів, що можуть свідчити на користь
останнього.
10 грудня 2018 року Верховний Суд у
складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 816/142/16, адміністративне провадження
№К/9901/27381/18 (ЄДРСРУ № 78425893) досліджував питання можливості та
доцільності проведення податкової перевірки за ініціативою платника податків з
питань перевірки відомостей та фактів, що можуть свідчити на користь
останнього.
Родзинкою цього рішення є те, що рішенням
господарського суду в іншій справі була встановлена фактична реальність спірної
господарської операції, яка в рамках податкової перевірки визнана
безтоварною…однак, так як спірні ППР були безрезультатно оскаржені платником
податків в судовому порядку (рішення суду в адміністративній справі набрало
законної сили), то незважаючи на явну протиправність рішення фіскального органу
Верховний суд вважає «податкове зобов’язання» узгодженим і, у зв’язку із
пропуском процесуальних строків, відмовив платнику у праві останнього щодо
перевірки відомостей та фактів, що можуть свідчити на користь платника податків
!!!
Відповідно до підпункту 17.1.8 пункту
17.1 статті 17 Податкового кодексу України платник податків має право вимагати від контролюючих органів
проведення перевірки відомостей та фактів, що можуть свідчити на користь
платника податків.
У відповідності до пункту 75.1 статті 75
Податкового кодексу України (далі - ПК України) (у редакції, чинній на час
виникнення спірних відносин) контролюючі органи мають право проводити
камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та
фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки
проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках
та у порядку, встановлених цим Кодексом.
Згідно із абзацом четвертим підпункту
75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається
перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та
сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів тощо та яка
проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової,
статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського
обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які
використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з
нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого
законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а
також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом
документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок
інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не
передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності
хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Підстави для проведення документальної
перевірки визначені у підпунктах 78.1.1 - 78.1.19 пункту 78.1 статті 78 ПК
України.
(!!!) Згідно з абзацом першим пункту 78.2 статті 78 ПК України обмеження у
підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Кодексом, не
поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків,
або перевірки, що проводяться у межах кримінального провадження.
Між тим, у відповідності до абзацу
другого пункту 78.1 статті 78 ПК України контролюючим органам забороняється
проводити документальні позапланові перевірки, які передбачені підпунктами
78.1.1, 78.1.4, 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу (у цих нормах
визначено підстави для проведення документальної перевірки), у разі, якщо
питання, що є предметом такої перевірки, були охоплені під час попередніх
перевірок платника податків.
ВАЖЛИВО: Отже, положення абзацу другого пункту 78.1 статті 78 ПК України щодо
заборони проводити документальні позапланові перевірки у разі якщо питання, що
є предметом такої перевірки, були охоплені під час попередніх перевірок
платника податків, стосуються тільки перевірок, що призначаються з підстав, які
передбачені підпунктами 78.1.1, 78.1.4, 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього
Кодексу.
На перевірки, що проводяться
за зверненням платника податків, не поширюються обмеження у підставах,
визначених у всіх підпунктах пункту 78.1 статті 78 ПК України.
З урахуванням наведеного, а також
положень пункту 78.4 статті 78 ПК України, за заявою платника податків керівник
(його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти
рішення про проведення перевірки такого платника.
Водночас у ПК України відсутня норма щодо
обов'язку контролюючого органу проводити перевірки за заявою (скаргою) платника
податків та строків для прийняття рішення про призначення такої перевірки.
Суд касаційної інстанції зазначає, що
необхідність проведення документальної позапланової перевірки за заявою
платника податків визначається з урахуванням наявності обставин для її
проведена. У разі виявлення передбачених у нормах ПК України обставин, за яких
документальна перевірка за зверненням платника податків не може бути проведена,
керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може
відмовити платнику податків у проведенні такої перевірки.
За змістом підпункту 54.3.2 пункту
54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити
суму грошових зобов'язань якщо дані перевірок результатів діяльності платника
податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми
його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях,
уточнюючих розрахунках.
Відповідно до підпункту «е» пункту 176.1
статті 176 ПК України платники податку зобов'язані своєчасно сплачувати
узгоджену суму податкових зобов'язань, а також суму штрафних (фінансових)
санкцій, нарахованих контролюючим органом, та пені, за винятком суми, що
оскаржується в адміністративному або судовому порядку.
Згідно з абзацом 4 пункту 56.18 ПК
України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання
протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове
зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної
сили.
Таким чином, з фактом узгодження платником податків
грошового зобов'язання виникає обов'язок такого платника сплатити зазначене
грошове зобов'язання у встановлений ПК України строк.
В даній справі контролюючий орган провів
документальну позапланову невиїзну перевірку позивачки з питань взаємовідносин
з ПП з тих самих питань і за той самий період, за який позивачка просила
провести позапланову перевірку за своєю заявою. На підставі висновків, викладених
в акті перевірки, контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення про
визначення позивачці грошового зобов'язання з податку на додану вартість за
основним платежем та застосування штрафних (фінансових) санкцій. Позивачка
оскаржила зазначене податкове повідомлення-рішення до суду.
Рішення суду про відмову позивачці в
задоволенні позову щодо грошового зобов'язання з податку на додану вартість за
основним платежем набрало законної сили, отже зазначене грошове зобов'язання є
узгодженим, а у позивачки виник безумовний обов'язок сплатити його до бюджету.
Відповідно до пункту 9 частини першої
статті 129, частини першої статті 129-1 Конституції України основними
засадами судочинства є обов'язковість судового рішення. Судове рішення є
обов'язковим до виконання.
Зважаючи на викладене, у контролюючого
органу відсутні правові підстави не брати до уваги факт узгодження грошового
зобов'язання платником податків, судове рішення, яке набрало законної сили, з
огляду на обставини, на які посилається платник податків в обґрунтування своєї
заяви до контролюючого органу про проведення позапланової перевірки, та, з цією
метою призначати проведення позапланової документальної перевірки з питань та
за період, які вже перевірялись.
Отже, відмова контролюючого органу в
проведенні перевірки відомостей та фактів, що, на думку позивачки, можуть
свідчить на її користь в частині здійснення господарських операцій з
контрагентом є обґрунтованою.
ВИСНОВОК: Розуміючи, що права платника податків звужені процесуальним Законом, необхідно
використовувати всі важелі впливу («творчий підхід», процесуальна диверсія»)
при оскарженні спірних рішень фіскального органу, навіть штучно створюючи
«господарські та цивільні процеси з контрагентами» з метою доведення
реального характеру господарської операції і навіть шляхом зупинення
провадження у адміністративній справі до моменту розгляду пов’язаних судових
проваджень, адже до моменту прийняття апеляційною інстанцією судового рішення у
адміністративній справі податкове зобов’язання вважається не узгодженим !!!
Теги:
нікчемний правочин, фіктивний контрагент, податкові перевірки, налоговые споры,
налоговые органы, акт проверки, налоговое уведомление решение, обжалование
проверки, податкові спори, судова практика, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар