Стягнення податкового
боргу з платників, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом
України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом".
13
грудня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного
суду в рамках справи № 809/2101/14,
адміністративне провадження №К/9901/8357/18 (ЄДРСРУ № 78528543) досліджував
питання щодо стягнення податкового боргу з платника податку в період процедури
банкрутства.
Суд
вказує, що порядок стягнення податкового боргу платників податків, крім
фізичних осіб, регулюється статтями 95 - 99 Податкового кодексу України (у
редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно
пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює
за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового
боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його
власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника
податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення
коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60
календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги
(пункт 95.2 вказаної статті).
За
правилами пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з
рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків,
здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим
органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Підпунктом
20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України встановлено, що
контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів
платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що
обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його
частини.
(!!!) Разом з тим відповідно до пункту 1.3 статті 1
Податкового кодексу України цей Кодекс не регулює питання погашення податкових
зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові
процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом", з банків, на які поширюються норми
Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та
погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне
соціальне страхування, зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з
окремих видів господарських операцій.
Як
визначено пунктом 87.10 статті 87 Податкового кодексу України, з моменту
винесення судом ухвали про порушення провадження справи про банкрутство
платника податків, порядок погашення грошових зобов'язань, які включені до
конкурсних кредиторських вимог контролюючих органів до такого боржника,
визначається згідно із Законом України «Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом» без застосування норм цього Кодексу.
Частиною
п'ятнадцятою статті 16 Закону України «Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, чинній на час виникнення
спірних правовідносин) визначено, що з моменту порушення провадження у справі
про банкрутство: пред'явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до
боржника та їх задоволення може відбуватися лише у порядку, передбаченому цим
Законом, та в межах провадження у справі про банкрутство; пред'явлення
поточними кредиторами вимог до боржника та їх задоволення може відбуватися у
випадку та порядку, передбачених цим Законом; арешт майна боржника чи інші
обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути
застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про
банкрутство; корпоративні права засновників (учасників, акціонерів) боржника
реалізуються з урахуванням обмежень, встановлених цим Законом; задоволення
вимог засновника (учасника) боржника - юридичної особи про виділення частки в
майні боржника у зв'язку з виходом із складу його учасників забороняється;
рішення про реорганізацію або ліквідацію юридичної особи - боржника приймається
в порядку, визначеному цим Законом.
ВИСНОВОК: Отже приписи Податкового кодексу України не
регулюють питання погашення зобов'язань або стягнення податкового боргу, які
виникли до порушення провадження про банкрутство боржника та визнані
господарським судом конкурсними вимогами.
З
огляду на зміст наведених норм матеріального права у їх взаємному зв'язку
вбачається, що до вимог Інспекції, включених до конкурсних вимог у справі про
банкрутство Підприємства, не застосовуються норми Податкового кодексу України,
у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення суми податкового боргу повинні
розглядатися у встановленому Законом України «Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом» порядку.
Аналогічна
правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів
Касаційного адміністративного суду від 03 травня 2018 року в рамках
справи № 804/13891/15, адміністративне
провадження №К/9901/4059/17 (ЄДРСРУ № 73811936).
Немає коментарів:
Дописати коментар