Адвокат Морозов (судовий захист)
Порядок обчислення строку пред’явлення кредитором вимоги
до поручителя щодо повернення отриманих кредитних коштів. Позовна давність.
14.06.2017 р. Верховним судом України в рамках справи № 6-1009цс17 досліджувалось питання про визначення та обчислення строку
пред’явлення кредитором вимоги до поручителя щодо повернення отриманих
кредитних коштів.
Підставою для розгляду вищевказаної справи слугували
нижчевикладені постанови Верховного суду України:
- у справі №
6-272цс16 від 29
червня 2016 року суд висловив правову позицію, що у разі пред’явлення банком
вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для
виконання відповідної частини основного зобов’язання в силу положень частини четвертої
статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних
зобов’язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку. Разом із
тим правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій
частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником
окремих зобов’язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу
шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання
відповідної частини зобов'язань;
- у справі №
6-368цс16 від
22.06.2016 року суд виходив з того, що позивач, пред’явивши вимогу про повне
дострокове погашення заборгованості за кредитними договорами, змінив строк
виконання основного зобов’язання і відповідно з цієї дати підлягає обрахуванню
шестимісячний строк, визначений частиною четвертою статті 559 ЦК України;
- у справі №
6- 53цс14 від 17
вересня 2014 року та справі № 6-368цс16 від 22 червня 2016 року суд
висловив правову позицію, що пред’явивши вимогу про повне дострокове погашення
заборгованості за кредитом, сплату відсотків за користування кредитом та пені,
кредитор відповідно до частини другої статті
1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов’язання й протягом
шести місяців, починаючи від цієї дати був зобов’язаний пред’явити позов до
поручителя. Таким чином, якщо кредитор на підставі частини другої статті
1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов’язання, то
передбачений частиною четвертою статті 559 цього Кодексу шестимісячний строк
підлягає обрахуванню від цієї дати.
Вирішуючи питання про усунення невідповідності у
застосуванні норм матеріального права, у справі, рішення в якій переглядаються,
Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходила з наступного.
Зобов'язання виникають з підстав, передбачених статтею 11
ЦК України, зокрема договорів.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа
(кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у
розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується
повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).
За договором поруки поручитель поручається перед
кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
За статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися
належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів
цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до
звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Поручитель відповідає перед кредитором за порушення
зобов'язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого
порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні
боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну)
відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що
і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки,
відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини
перша, друга статті 554 ЦК України).
Припинення поруки пов’язане, зокрема, із закінченням
строку її чинності.
ВАЖЛИВО: За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука
припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі,
якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом
шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не
пред’явить вимоги до поручителя.
Отже, порука – це строкове зобов’язання, і незалежно від
того, встановлено договором чи законом строк її дії, його сплив припиняє
суб’єктивне право кредитора.
Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком
є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має
юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або
годинами (частина перша статті 252 ЦК України).
Разом з тим з настанням певної події, яка має юридичне
значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або
вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).
Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного
припинення зобов’язань боржника не свідчать про те, що цим договором
установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251, частини четвертої
статті 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми
частини четвертої статті 559 цього Кодексу про припинення поруки, якщо кредитор
протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання
не пред’явить вимоги до поручителя.
Під виконанням сторонами зобов’язання слід розуміти
здійснення ними дій щодо реалізації прав і обов’язків, що випливають із
зобов'язання, передбаченого договором. Отже, основне зобов’язання полягає не в
змісті кредитного договору, а в реально існуючих правовідносинах, які
складаються з прав та обов’язків.
Крім установлення строку дії кредитного договору, сторони
встановили й строки виконання боржником окремих зобов’язань (внесення
щомісячних платежів), що входять до змісту зобов’язання, яке виникло на основі
договору.
Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов’язання
згідно із частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число
останнього місяця строку.
ВАЖЛИВО: Якщо умовами кредитного договору передбачено окремі
самостійні зобов’язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та
встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього
обов’язку, то в разі неналежного виконання позичальником цих зобов’язань
позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих
коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного
чергового платежу.
Оскільки відповідно до статті 554 ЦК України поручитель
відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені
правила (з урахуванням положень частини четвертої статті 559 цього Кодексу) повинні
застосовуватись і до поручителя.
ВИСНОВОК: у разі неналежного виконання боржником зобов’язань
за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України
строк пред’явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум,
погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами,
повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового
платежу.
А оскільки кредитним договором передбачено, що чергові
платежі боржник повинен був здійснювати не пізніше відповідного числа кожного
місяця, а за договором поруки поручитель відповідає перед кредитором у тому ж
обсязі, що і боржник за всіма зобов’язаннями останнього за основним
договором, тому з часу несплати кожного з платежів відповідно до статті 261 ЦК
України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника, та
обрахування встановленого частиною четвертою статті 559 цього Кодексу
шестимісячного строку для пред’явлення вимог до поручителя.
Якщо банк пред’явить вимоги до поручителя більше ніж через
шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного
зобов’язання, то в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука
припиняється в частині певних щомісячних зобов’язань щодо повернення грошових
коштів поза межами цього строку.
Разом з тим правовідносини поруки за договором не можна
вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя
за невиконання боржником окремих зобов’язань за кредитним договором про
погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права
вимоги про виконання відповідної частини зобов'язань.
Таким чином, аналізуючи частину четверту статті 559 ЦК
України, можна зробити висновок, що застосоване в цій нормі поняття «строк
чинності поруки» повинне розглядатися як строк, протягом якого кредитор може
реалізувати свої права за порукою, як видом забезпечення зобов’язання.
Отже, закінчення строку, установленого договором поруки,
так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного
зобов’язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк
основного зобов’язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор
протягом строку дії поруки не пред’явить вимоги до поручителя.
Аналогічні положення містяться у постановах Верховного
суду України від 14.09.2016 р. по справі №
6-223цс16 (вимога
до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов’язання за
договором повинна бути пред’явлена у судовому порядку в межах строку дії
договору поруки, або протягом шести місяців з моменту настання строку погашення
чергового платежу за основним зобов’язанням (якщо умовами договору передбачено
погашення кредиту періодичними платежами), або з дня, встановленого кредитором
для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права,
передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку
виконання основного зобов’язання (у разі, якщо кредит повинен бути погашений
одноразовим платежем); у постанові Верховного суду України від
29.03.2017 р. по справі №
6-3087цс16 (строк
пред’явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум,
погашення яких згідно з умовами договору визначене періодичними платежами,
повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового
платежу).
P.s. Умови
договору поруки про її дію до повного виконання зобов’язань за кредитним
договором не означають установлення строку припинення поруки в розумінні статті
251 ЦК України, тому в такому разі підлягають застосуванню норми частини
четвертої статті 559 цього Кодексу про припинення поруки, якщо кредитор протягом
шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не
пред’явить вимоги до поручителя.
З огляду на положення частини четвертої статті 559
ЦК України слід дійти висновку про те, що під час вирішення справи про
стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителів суд повинен
перевірити наявність правових підстав для такого стягнення з урахуванням
вимог цієї норми.
При цьому звернення особи до суду з позовом про визнання
поруки припиненою на підставі статті 559 ЦК України не є необхідним, проте такі
вимоги підлягають розгляду судом у разі наявності відповідного спору (правова позиція Верховного суду
України у справі №
6-1599цс15 від
03.02.2016 р.).
Теги: кредитный договор, припинення поруки, позовна давність,
кредиторські вимоги, прекращение поручительства, срок исковой давности,
кредитор, должник, боржник, поручитель, банк, требование, претензия, иск,
обжалование, юрист, адвокат, Евгений Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар