Факт того, що встановлені ухвалою суду обмеження не були
зареєстровані у відповідному державному реєстрі, ведення якого передбачене
Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх
обтяжень», не може слугувати підставою для висновку про відсутність таких
обмежень.
24.05.2017 р. Верховний суд України розглядаючи справу № 6-640цс17 фактично підтвердив «революційний крок» стосовно дії у часі
та просторі ухвали суду про забезпечення позову висловленій у Постанові ВСУ від
25.05.2016 року по справі №
6-605цс16 (№ в
ЄДРСРУ 57933051) та від 18.01.2017 р. у справі № 6-2552цс16.
Статтею 124 Конституції України визначено принцип
обов’язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 14, 153 ЦПК
України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову.
При цьому відповідно до частини третьої статті 151 ЦПК
України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи,
якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи унеможливити виконання
рішення суду.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у
провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових
інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб
забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно
буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним
труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
ВАЖЛИВО: Ураховуючи особливості мети забезпечення позову, суд
розглядає заяву про забезпечення позову у день її надходження, копія ухвали про
забезпечення позову надсилається заявнику та заінтересованим особам негайно
після її постановлення. Така ухвала суду виконується негайно в порядку,
встановленому для виконання судових рішень. Крім того, навіть оскарження ухвали
про забезпечення позову не зупиняє її виконання та не перешкоджає подальшому
розгляду справи (стаття 153 ЦПК України).
Забезпечення позову по суті – це обмеження суб’єктивних прав, свобод та інтересів
відповідача або пов’язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в
майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Зазначені обмеження встановлюються ухвалою суду і вони діють
до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення
позову (стаття 154 ЦПК України).
У
відповідності до ст.
41 Конституції України кожен
має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами
своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може
бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є
непорушним.
Ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської
Конвенції з прав людини встановлено, що кожна фізична
або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути
позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах,
передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію
про захист прав людини і основоположних свобод від 04
листопада 1950 року № ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського
суду з прав людини як джерело права (ст.
17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики
Європейського суду з прав людини"). У відповідності до
приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд
його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом,
встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків
цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи,
визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб
юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене
особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29
червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України"зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним,
як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти
Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття
"ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню
порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного
права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у
справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів,
які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав
людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала
право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким
чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.
Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Таким чином, Держава Україна несе обов'язок перед
зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав,
зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права.
Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та
забезпечити реальне відновлення порушеного права.
На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення
Конституційного Суду Українивід
2 листопада 2004 року №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де
зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у
правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як
основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.
Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної
частини рішеннявід 30 січня 2003 року №3-рп/2003
у справі № 1-12/2003 наголошує
на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно
відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
ВИСНОВОК: Отже, той факт, що встановлені ухвалою суду обмеження не
були зареєстровані у відповідному державному реєстрі, ведення якого передбачене
Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх
обтяжень», не може слугувати підставою для висновку про відсутність таких
обмежень і про існування у відповідача права вільно розпоряджатися нерухомим
майном, якщо про встановлену судом заборону відчужувати майно йому було відомо.
Теги: ухвала
про забезпечення позову, обеспечение иска, забезпечення позову, определение
суда про обеспечение иска, заява, обмеження, арешт, заборона, відчуження,
нерухоме майно, державна реєстрація, ухвала суду, оскарження, обмеження
прав, судовий захист, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар