Стягнення коштів за договором банківського вкладу у
разі недотримання уповноваженими працівниками банку внутрішніх вимог щодо
оформлення вкладу
02 червня 2025 року Верховний Суд у складі Об`єднаної
палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 306/44/22, провадження № 61-1800сво24 (ЄДРСРУ
№ 128594915) досліджував питання щодо стягнення коштів за договором
банківського вкладу у разі недотримання уповноваженими працівниками банку
внутрішніх вимог щодо оформлення вкладу.
Згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про
захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має
право мирно володіти своїм майном.
Поняття «майно» в частині першій статті 1 Першого
протоколу має автономне значення, яке не обмежується правом власності на
фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному
законодавстві. Певні інші права та інтереси, що складають активи, наприклад,
борги, можуть також вважатися «майновими правами» і, відповідно, «майном» у
розумінні цього положення (SUK v. UKRAINE, № 10972/05, § 22, ЄСПЛ, від 10
березня 2011 року).
(!) Стосовно банківських вкладів Європейський суд з прав людини вважає, що
вони беззаперечно становлять «майно», яке належить заявникам згідно зі статтею
1 Першого протоколу і не заперечується, що заявники можуть забрати ці кошти
разом з відповідними процентами, якщо забажають (GAYDUK AND OTHERS v. UKRAINE,
№ 45526/99, 46099/99, 47088/99, 47176/99, 47177/99, 48018/99, 48043/99,
48071/99, 48580/99, 48624/99, 49426/99, 50354/99, 51934/99, 51938/99, 53423/99,
53424/99, 54120/00, 54124/00, 54136/00, 55542/00, 56019/00, ЄСПЛ, від 02 липня
2002 року).
Згідно з частиною першою статті 1058 ЦК України за
договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від
другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла,
зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в
іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Тлумачення частини третьої статті 1060 ЦК України
свідчить, що банк зобов`язаний видати вклад та нараховані проценти за вкладом
із спливом строку, який встановлений у договорі банківського строкового вкладу.
Договір банківського вкладу укладається у письмовій
формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо
внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею
ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам,
встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської
діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту (частина перша
статті 1059 ЦК України).
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для
укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії,
договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної
дії (частина друга статті 640 ЦК України).
Об`єднана палата вже вказувала, що:
у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів
на якому базується цивільне право - обов`язковість
договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його
сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають
виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися
при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні
договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку
у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на
підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору
(нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду);
реальним (від латинського res - річ) вважається
договір, що є укладеним з моменту передачі речі або вчинення іншої дії. Для
укладення реального договору необхідна наявність двох юридичних фактів: а)
домовленість між його сторонами стосовно істотних умов договору; б) передача
речі однією стороною іншій стороні або вчинення іншої дії (див. постанову
Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23
січня 2019 року в справі №
355/385/17 (провадження № 61-30435сво18));
під формою правочину розуміється спосіб вираження волі
сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони
(сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і
найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально
відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це
стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і
договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або
багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який
має бути ідентичним у всіх сторін правочину (див. постанову Верховного Суду у
складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у
справі № 393/126/20 (провадження
№ 61-14545сво20)).
Верховний Суд України зазначав, що відсутність
реєстрації договору банківського вкладу, і як наслідок, необлікування на
рахунку банку грошових коштів, залучених від юридичних і фізичних осіб на
підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу, не можна
вважати недодержанням письмової форми договору банківського вкладу за наявності
ощадної книжки (сертифіката) чи іншого документа, що відповідає вимогам,
установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської
діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту, і є підтвердженням
внесення готівки у відповідній платіжній системі. Відповідні юридичні факти
(відсутність банківських рахунків, і як наслідок, необлікування на них грошових
коштів, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в
письмовій формі договору банківського вкладу) слід кваліфікувати як невиконання
банком своїх обов`язків за договором банківського вкладу (див. постанови
Верховного Суду України від 25 квітня 2012 року у справі № 6-20цс12 та від 06 червня
2012 року у справі №
6-17цс12).
Велика Палата Верховного Суду вказувала, що:
оскільки саме
банк визначає відповідальних працівників, яким надається право підписувати
договори банківського вкладу, оформляти касові документи, а також визначає
систему контролю за виконанням касових операцій, недотримання уповноваженими
працівниками банку вимог законодавства у сфері банківської діяльності та
внутрішніх вимог банку щодо залучення останнім вкладу (депозиту) (зокрема, й
через видання документів на підтвердження внесення коштів, які не відповідають
певним вимогам законодавства та/чи умовам договору банківського вкладу) не може
свідчити про недотримання сторонами письмової форми цього договору. Відкриття
відповідних рахунків та облік на них коштів у національній та іноземній
валютах, залучених згідно з чинним законодавством від юридичних і фізичних осіб
на підставі укладених у письмовій формі договорів банківського вкладу
(депозиту), є обов`язком банку. Необлікування банком таких коштів не можна
вважати недодержанням сторонами відповідного договору банківського вкладу
(депозиту) його письмової форми (див. пункти 67, 68 постанови Великої Палати
Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19));
суди мають у порядку, передбаченому процесуальним
законом, перевіряти доводи сторін і досліджувати докази стосовно додержання
письмової форми договорів банківського вкладу, враховуючи, що недотримання
уповноваженими працівниками банку вимог законодавства у сфері банківської
діяльності та внутрішніх вимог банку щодо залучення останнім вкладу (депозиту)
(зокрема, й через видання документів на підтвердження внесення коштів, які не
відповідають певним вимогам законодавства й умовам договору банківського
вкладу) не може свідчити про недотримання сторонами письмової форми цього
договору (див. пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня
2019 року у справі №
463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19));
оскільки саме банк визначає відповідальних
працівників, яким надається право підписувати договори банківського вкладу,
оформляти касові документи, а також визначає систему контролю за виконанням
касових операцій, недотримання уповноваженими працівниками банку вимог
законодавства у сфері банківської діяльності та внутрішніх вимог банку щодо
залучення останнім вкладу (депозиту) (зокрема, й через видання документів на
підтвердження внесення коштів, які не відповідають певним вимогам законодавства
й умовам договору банківського вкладу) не може свідчити про недотримання
сторонами письмової форми цього договору. Аналогічний правовий висновок Велика
Палата Верховного Суду викладала у своїй постанові від 10 квітня 2019 року у
справі № 463/5896/14-ц (див.
пункт 7.67 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року в
справі № 369/10789/14-ц
(провадження № 14-703цс19)).
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати
Касаційного цивільного суду від 03 липня 2023 року в справі № 175/4639/19 (провадження № 61-11582сво21) зазначено, що:
«місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що факт
укладення вказаних депозитних договорів підтверджується Витягом з електронного
додатка до договору про переведення боргу б/н від 17 листопада 2014 року, що за
своїм юридичним змістом фактично є формою банківської виписки (довідки) за
всіма банківськими договорами позивача, що є предметом розгляду. Подібних
висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 квітня 2023
року у справі № 199/3152/20 (провадження
№ 14-244цс21)».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08
червня 2021 року в справі №
662/397/15-ц (провадження № 14-20цс21) вказано, що:
«з огляду на те, що позивачі правомірно сподівалися на
належне оформлення вказаних договорів вкладу з відповідачем, а обов`язок
забезпечення належного виконання працівниками відповідача посадових інструкцій
лежить на банківській установі, особи, винні в порушенні правил банківських
операцій, у спірних правовідносинах діяли від імені банку та розпоряджалися на
власний розсуд коштами вже після передачі їх на депозит, отже, вчиняли
протиправні дії стосовно коштів, які перейшли у власність відповідача. Позивачі
не можуть бути відповідальними за порушення, вчинені посадовими особами
відповідача, оскільки ними виконані умови укладених угод. Велика Палата
Верховного Суду погоджується з висновками судів про наявність між сторонами договірних
правовідносин за договорами банківського вкладу.
Суди правильно вказали, що задоволення позовних вимог
з підстав статей 1172, 1192 ЦК України за встановлених фактичних обставин
справи не відповідатиме вимогам чинного законодавства, оскільки з моменту
передачі грошових коштів уповноваженій особі банку саме банк є їх власником, а
тому саме банку спричинена шкода злочином його працівників.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати
Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 308/6023/15-ц (провадження
№ 61-4447сво18) зроблено висновок про те, що зобов`язання з відшкодування
шкоди, як правило, може мати місце лише за відсутності договірних
правовідносин. Наявність кримінального правопорушення не впливає на договірні
правовідносини, не спростовує їх існування та не припиняє їх.
Також суди попередніх інстанцій правильно зазначили,
що позивачі мають право вимоги до банку про повернення вкладів за договорами
банківського вкладу, нарахованих процентів згідно умовами договорів та
застосування наслідків, передбачених договором та законом, у разі порушення
банком своїх зобов`язань за договором. Такі висновки узгоджуються з правовим
висновком, викладеним в постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016
року у справі № 6-352цс16,
від якого Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав відступати».
ВИСНОВОК:
договір банківського вкладу є реальним договором і
вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи
на користь вкладника грошової суми (вкладу);
парламентом у частині першій статті 1059 ЦК України
розмежовано власне письмову форму (тобто коли вчиняється сторонами письмовий
договір, який підтверджує внесення коштів вкладником) та замінники письмової
форми договору банківського вкладу (зокрема, ощадна книжка, сертифікат чи інший
документ, коли письмовий договір не вчинявся сторонами). Письмова форма договору банківського вкладу внаслідок його реального
характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі
грошової суми банку;
оскільки саме банк
визначає відповідальних працівників, яким надається право підписувати договори
банківського вкладу, оформляти касові документи, а також визначає систему
контролю за виконанням касових операцій, недотримання уповноваженими
працівниками банку вимог законодавства у сфері банківської діяльності та
внутрішніх вимог банку щодо залучення останнім вкладу (депозиту) (зокрема, й
через видання документів на підтвердження внесення коштів, які не відповідають
певним вимогам законодавства та/чи умовам договору банківського вкладу) не
може свідчити про недотримання сторонами письмової форми цього договору.
Відсутність банківських рахунків, і як наслідок, необлікування на них грошових
коштів, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в
письмовій формі договору банківського вкладу) слід кваліфікувати як невиконання
банком своїх обов`язків за договором банківського вкладу.
З урахуванням викладеного, Верховний Суд у складі
Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне відступити від
висновків щодо застосування статей
1058, 1059, 1064, 1065 ЦК України, викладених в постанові Верховного Суду у
складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26
червня 2023 року в справі №
306/1119/21 (провадження № 61-6392св23) та у постанові Верховного Суду у
складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від
22 грудня 2023 року в справі № 308/9488/21 (провадження
№ 61-11449св23).
Теги: банк, депозит, вклад, кредит, клієнт, договір,
гроші, власність, шкода, збитки, інфляційні витрати, депозитний договір,
прострочення, клієнт банківської установи, судова практика, Адвокат Морозов