Суд зобов`язаний присікати недобросовісні дії позивача та залишати позов
без розгляду у разі повторної неявки належно повідомленого позивача
28 березня 2023
року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного
цивільного суду в рамках справи № 711/7486/19,
провадження № 61-10183св21 (ЄДРСРУ № 109871528) досліджував питання щодо
залишення позову без розгляду з підстав повторної неявки позивача у судове
засідання.
Згідно з
частиною першою статті 55 Конституції України кожному гарантується право на
оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів
місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до
пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод
(далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його
справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим
законом.
ЄСПЛ у своїх
рішеннях у справах «Осман проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1998
року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року зазначив, що право на
суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за
змістом, тому що право на доступ до суду, за своєю природою, потребує
регулювання з боку держави.
Процесуальний
порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими
законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання
процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків
суб`єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Згідно з
частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є
справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з
метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи
інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має
право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом
своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів
(частина перша статті 4 ЦПК України).
Відповідно до
частини четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання
наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Учасники
судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися
процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається
(частина перша статті 44 ЦПК України).
Згідно з
частинами першою, другою статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в
судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє
учасників справи.
Відповідно до
частини третьої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані
повідомляти суд про причини своєї неявки у судове засідання. У разі
неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу
не з`явилися в судове засідання без поважних причин.
Неявка у судове
засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином
повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду
справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд
справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема
з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні
відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового
засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого
повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про
причини неявки, які судом визнано поважними. У разі повторної неявки позивача в
судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки
суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла
заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає
вирішенню спору (частини перша, друга, п`ята статті 223 ЦПК України).
Суд постановляє
ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений
позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини
неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його
відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи (пункт 3 частини
першої статті 257 ЦПК України).
Процесуальний
закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної
неявки позивача до суду. Такі
положення процесуального закону пов`язані з принципом диспозитивності
цивільного судочинства, за змістом якого особа, що бере участь у справі,
самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
Вказані
наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути і
поважними. Отже, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд
повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма є
імперативною та дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює
його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо
позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву
про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на
будь-якій стадії розгляду справи.
Правове
значення у цьому випадку має тільки належне повідомлення позивача про день та
час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви
про розгляд справи за відсутності позивача.
Аналогічні правові
висновки викладені у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у
справі № 759/6512/17, провадження №
61-4437св20, від 07 грудня 2020 року у справі №
686/31597/19, провадження № 61-15254св20, від 20 січня 2021 року у
справі № 450/1805/18, провадження №
61-2329св20.
Ініціювавши
судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати
визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права
надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею
процесуального обов`язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних
обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.
Аналогічні
правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12
січня 2023 року у справі № 9901/278/21,
провадження № 11-126заі22.
Суд
зобов`язаний присікати недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки належно
повідомленого позивача, від якого не
надійшло заяви про розгляд справи без його участі. Це забезпечує дотримання
судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору (постанови
Верховного Суду, від 24 квітня 2019 року у справі №
757/23967/13-ц, провадження № 61-17220св18, від 28 жовтня 2021 року у
справі № 465/6555/16-ц, провадження №
61-9020св21, від 12 травня 2022 року у справі №
645/5856/13-ц, провадження № 61-2876св20).
У рішенні від
06 вересня 2007 року, заява № 3572/03, у справі «Цихановський проти України»
ЄСПЛ зазначив «:…. саме національні суди мають створювати
умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним.
Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання
за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін,
чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні».
Відповідно до
пункту 2 частини другої статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в
судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: перша
неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час
і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом
визнано поважними.
Згідно з
пунктом 2 частини третьої статті 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його
представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає
справу за відсутності такого учасника справи у разі: повторної неявки в судове
засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від
причин неявки.
У частині
п`ятій статті 223 ЦПК України законодавець встановив особливий порядок наслідок
(санкцію) повторної неявки позивача. Ця норма фактично дублює норму, закріплену
в пункті 3 частини першої статті 257 ЦПК України.
Верховний Суд
зазначає, що пункт 2 частини третьої статті 223 ЦПК України необхідно тлумачити
в системному зв`язку з іншими положеннями цієї статті та іншими нормами
процесуального закону (ЦПК України), які визначають наслідки повторної неявки
позивача, який не подав заяву про розгляд справи за його відсутності, а саме
частиною п`ятою статті 223 і пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України.
З огляду на
системне тлумачення вказаних норм процесуального закону Верховний Суд виходить
з того, що пункт 2 частини третьої статті 223 ЦПК України у контексті частини
п`ятої статті 223, пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України не може
застосовуватися судом щодо неявки позивача у судове засідання.
Аналіз положень
частини п`ятої статті 223, пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України дає
підстави дійти висновку, що наслідком повторної неявки позивача в судове
засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового
засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи без його участі у
судовому засіданні
ВИСНОВОК: Процесуальний закон щодо наслідків неявки позивача у судові засідання є
зрозумілим і передбачуваним для нього, щодо його застосування існує
усталена судова практика – залишення позову без розгляду.
Матеріал по
темі: «Розподіл судових витрат у разі
залишення позову без розгляду»
Теги: залишення позову без розгляду, неявка позивача в судове засідання,
явка представника в судове засідання, перенесення розгляду, докази, подання
документів, належні докази, судова практика, Адвокат Морозов
