Адвокат Морозов (судовий захист)
Верховний суд: посилання податкового органу
на ненадання транспортної документації на перевірку, як на підставу для відмови
в задоволенні позовних вимог платника податку є не обґрунтованим.
06.02.2018 р. Верховний Суд у складі
колегії суддів Касаційного адміністративного суду в контексті справи № 816/166/15-а (ЄДРСРУ № 72029159) досліджував
обставини щодо обґрунтованості посилання податкового органу на ненадання
транспортної документації на перевірку, як на підставу для відмови в
задоволенні позовних вимог платника податку.
Відповідно до розділу 1 Правил перевезень
вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства
транспорту України №363 від 14.10.1997 року, товаротранспортна документація -
комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання,
передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками
транспортного процесу, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників
транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання
товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування,
складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за
перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Згідно пунктів 11.1, 11.3, 11.4,
11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є
товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній
лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не
допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється
незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на
перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник)
повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття
вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі
її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у
Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором)
вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом
вантажоодержувача (у разі потреби і печаткою або штампом), передається
Перевізнику.
Разом з тим, вказані правила
перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил
податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права,
обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту
(перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема,
товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного
бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу
товарно-матеріальних цінностей.
Отже, товарно-транспортна
накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та
розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.
Окрім цього, за умови встановлення
факту перевезення товару у процесі його поставки від заявлених контрагентів
порядок заповнення товарно-транспортних накладних не має вирішального значення
для визначення податкових наслідків операцій з поставки товару (Постанова
ВС/КАС від 06.02.2018 р. у справі № 804/4940/14, ЄДРСРУ № 72029288).
Більше того, відсутність у покупця
реєстру товарно-транспортних накладних не може бути самостійною та достатньою
підставою для висновку про нездійснення поставки товару позивачу (Постанова
ВС/КАС від 24.01.2018 р. справа № 806/684/14, ЄДРСРУ № 71829171).
Разом з тим, відсутність в
товарно-транспортних накладних інформації
про назви марок автомобілів за наявності інших даних, які
ідентифікують автомобіль, та за наявності первинних документів (актів виконаних
робіт, видаткових накладних та ін.), які повністю підтверджують факт
транспортування товарів, не вказує, що позивачем допущено порушення податкового
законодавства, а відсутність
печатки вантажоодержувачів на деяких екземплярах
товарно-транспортних накладних позивача, який виступав у відповідних
правовідносинах замовником, нівелює значення таких як первинних
документів, є необґрунтованими. Не спростовують самого факту транспортування
вантажу та документального підтвердження такої операції й доводи відповідача
про те, що в актах виконаних робіт не
зазначено товар, що перевозився контрагентами позивача, автомобілі
та місце поставки товару, адже, вимога щодо необхідної деталізації змісту та
обсягу господарської операції в акті виконаних робіт не передбачена чинним на
час виникнення правовідносин законодавством, а відомості, про відсутність яких
в актах виконаних робіт вказував податковий орган, містяться в інших наданих
позивачем документах, зокрема в товарно-транспортних накладних, видаткових
накладних (Постанова ВС/КАС від 17.01.2018 р. справа № 802/537/13-а, ЄДРСРУ № 71692518).
ВИСНОВОК: З урахуванням наведеного, слід
зазначити, що оскільки транспортною документацією підтверджується операція з
надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за
наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його
використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як
товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних
господарських операцій, витрати на які позивачем віднесено до складу
валових витрат, а відтак, і не може бути єдиною підставою для позбавлення
платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану
вартість.
Теги: ттн, товарно-транспортна накладна, товарно-транспортна
документація, перевезення вантажів, підтвердження операції з перевезення,
реальність господарських операцій, судова практика, Адвокат Морозов
