Адвокат Морозов (судовий захист)
Відповідальність за
торгівлю алкоголем/тютюном без ліцензії та за цінами нижче за мінімальні.
04
грудня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного
адміністративного суду в рамках справи №
820/2208/18, адміністративне провадження №К/9901/63511/18,
№К/9901/64107/18 (ЄДРСРУ № 78326538) досліджував питання щодо особливостей
отримання ліцензій на роздрібну торгівлю алкоголем та тютюном.
Суть справи: Платник податків доводить протиправність дій
податкового органу щодо видачі ліцензій із зазначенням в них строку дії пізніше
ніж було прийнято рішення про видачу ліцензії, а податковий орган
доводить наявність повноважень на проведення фактичної перевірки та
правомірність своїх дій при здійсненні видачі ліцензії з терміном дії не з
моменту прийняття.
Щодо здійснення торгівлі алкогольними напоями та тютюновими
виробами без ліцензії
За
змістом статті 15 Закону 481/95-BP роздрібна торгівля алкогольними напоями
(крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами
господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у
них ліцензій.
Системний
аналіз окремих положень статті 15 Закону 481/95-BP дозволяє прийти до висновку,
що законодавець встановлює обов'язок отримувати ліцензію на кожний окремий вид
діяльності - окремо на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами, та окремо
на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.
Тимчасовий
порядок видачі ліцензій на право імпорту, експорту спирту етилового, коньячного
і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів і роздрібної торгівлі
алкогольними напоями та тютюновими виробами затверджений постановою Кабінету
Міністрів України від 13 травня 1996 року № 493 (далі - Порядок № 493).
Згідно
з пунктами 23, 25 Порядку № 493 роздрібна торгівля алкогольними напоями та
тютюновими виробами може провадитися суб'єктами підприємницької діяльності
незалежно від форм власності, в тому числі їх виробниками, за наявності у них
ліцензій.
(!!!) Відповідальність за вказані порушення встановлена статтею 17
Закону №481/95-ВР, у вигляді застосування фінансових санкцій у розмірі 200%
вартості товарів, але не менше 17 000 грн.
З
урахуванням самостійного зазначення податковим органом в ліцензіях кінцевої
дати дії та положень Цивільного кодексу України, склад правопорушення наявний у
зв'язку із здійсненням реалізації товару, починаючи з наступного дня.
Тобто,
прийменник "до" з календарною датою в українській мові вживають на
позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь
(постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №
803/350/17 та у справі № 815/4720/16,
від 13.06.2018 у справі № 815/1298/17, від
14.08.2018 у справі № 803/1387/17, від
28.08.2018 у справі № 814/4170/15).
Щодо внесення даних в офіційні документи ліцензії про початок
терміну їх дії не з моменту закінчення строку дії попередніх ліцензій
Суд
вказує, що з огляду на принцип обачності платника податків, а також
обов'язок суб'єкта господарювання здійснювати діяльність з продажу алкогольних
напоїв та тютюнових виробів виключно за наявності ліцензії, встановлення
вказаних обставин не спростовує наявності складу правопорушення.
Водночас
Верховний Суд погоджується, що податковий орган, приймаючи рішення про видачу
ліцензії, хоча і діяв в межах наданих йому строків, проте мав всі можливості
для встановлення іншого строку її дії, який би був більш сприятливим для
платника податків, адже рішення про надання ліцензій прийнято податковим
органом ще раніше.
Реалізація
дискреційних повноважень податкового органу не повинна створювати штучних
перешкод для здійснення законної діяльності суб'єкта господарювання, що
спростовує доводи касаційної скарги податкового органу у цій частині.
Щодо зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів у
місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру
Вказаний
склад правопорушення визначено приписами окремих частин статті 15 Закону
№ 481/95-ВР, за змістом яких зберігання алкогольних напоїв та тютюнових
виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових
виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке
місце зберігання, або того, за заявою якого суб'єкта господарювання таке місце
зберігання було внесено до Єдиного реєстру.
Внесення
даних до Єдиного реєстру проводиться на підставі заяви суб'єкта господарювання
з обов'язковим зазначенням місцезнаходження місця зберігання алкогольних напоїв
та тютюнових виробів, а також: для юридичних осіб - найменування,
місцезнаходження, коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних
осіб - підприємців; для фізичних осіб - підприємців - прізвища, імені, по
батькові, місця проживання, реєстраційного номера облікової картки платника
податків.
Суб'єкти
господарювання, які отримали ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними
напоями та тютюновими виробами, вносять до Єдиного реєстру тільки ті місця
зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що розташовані за іншою
адресою, ніж місце здійснення торгівлі.
Закон
України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового,
коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» під роздрібною
торгівлею розуміє діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та
іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання
незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе,
барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування; а місцем
торгівлі визначає місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному
торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для
тютюнових виробів - без обмеження площі, для алкогольних напоїв - торговельною
площею не менше 20кв.м, обладнане електронними контрольно-касовими апаратами
(незалежно від їх кількості) або де є товарно-касові книги (незалежно від їх
кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв та
тютюнових виробів незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших
товарів.
В
даній справі під час судового розгляду у суді апеляційної інстанції
встановлено, що магазин, який належить Підприємцю, є місцем реалізації, а не
місцем зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, оскільки в ньому
безпосередньо здійснюється роздрібна торгівля алкогольними напоями та
тютюновими виробами, що не підпадає під ознаки місця зберігання алкогольних
напоїв та тютюнових виробів, тому не потребує внесення до Єдиного реєстру.
Суд
вказує, що відсутність ліцензій сама по собі жодним чином не доводить факту
зберігання товару у магазині у зазначений період часу, відтак, спірне рішення
підлягає скасуванню в частині застосування штрафних санкцій.
Аналогічна
правова позиція висловлена Верховним Судом у рішеннях від 12 квітня 2018 року у
справі № 2а-2234/10/0770, від 12 червня 2018
року у справі № 813/3034/17
Щодо роздрібної торгівлі алкогольними напоями за цінами,
нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни на такі напої
Розмір
мінімальних оптово-відпускних та роздрібних цін на окремі види алкогольних
напоїв встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008
року №957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних та роздрібних
цін на окремі види алкогольних напоїв» (далі - Постанова № 957).
Відповідно
до вимог Постанови № 957, в редакції чинній на дату проведення перевірки,
мінімальні роздрібні ціни під час реалізації (продажу) горілки та
лікеро-горілчаних виробів визначаються як добуток відповідних затверджених
мінімальних цін, міцності за об'ємом (у відсотках) і місткості тари (у літрах),
поділений на 100 відсотків.
Відповідно
до положень абзацу чотирнадцятого частини другої статті 17 Закону №481/95-ВР до
суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у
разі оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою,
лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені
мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої - 100 відсотків
вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних
оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 10 000 гривень.
