Адвокат Морозов (судовий захист)
Особливості та судова практика Верховного суду щодо
відшкодування витрат на правову допомогу
08 вересня 2025 року Верховний Суд у складі колегії
суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 756/5565/23, провадження
№ 61-6887св25 (ЄДРСРУ № 130025737) досліджував питання щодо відшкодування
витрат на правову допомогу.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено,
що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі
захисника своїх прав.
Однією з основних засад (принципів) цивільного
судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене
судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Частинами першою та другою статті 15 ЦПК України
передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом
(професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 270 ЦПК України
суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної
ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної
вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено
рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми,
присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба
виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив
негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове
рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження
відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку,
що й судове рішення (частина третя статті 270 ЦПК України).
Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати
складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До
витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну
правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів,
перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням
доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням
доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для
розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до змісту частини першої - четвертої статті
134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до
суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла
і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.
(!) У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд
може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми
сплаченого нею судового збору.
Попередній розрахунок
розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми
судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за
результатами розгляду справи.
Суд може попередньо визначити суму судових витрат
(крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи
або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує
суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу
між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 141 ЦПК
України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі
задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141
ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи
пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим
та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи
для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію
сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Водночас, розмір витрат, які сторона сплатила або має
сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих
сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до
закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення
рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона
зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом
встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті
141 ЦПК України).
Якщо сторона з поважних причин не може подати докази,
що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових
дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення
судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після
ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша статті 246 ЦПК
України).
У постанові Верховного Суду від 13 грудня 2023 року в
справі № 907/850/22 вказано, що: «5.23.
Верховний Суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання
доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, зробив
такі висновки щодо застосування норм процесуального права, зокрема:
- право сторони, яка має намір отримати за
результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу
допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129
Господарського процесуального кодексу України, кореспондується з її
обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми
судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом
справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення
судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження
розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду
(постанова Верховного Суду від 19 липня 2021 року у справі № 910/16803/19);
- процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви,
зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі,
а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон
лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових
дебатів (постанови Верховного Суду від 27 січня 2022 року у справі №921/221/21 та від 31
травня 2022 року у справі №
917/304/21);
- заяву щодо вирішення питання про стягнення витрат
необхідно залишити без розгляду, якщо докази були надані поза межами строку,
без клопотання про поновлення цього строку та обґрунтування поважності причин
його пропуску (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року
у справі № 755/9215/15-ц);
- потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання
заяви про відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, та
доказів на підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових
витрат за результатами розгляду справи. Неподання чи незаявлення стороною до
закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат,
пов`язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у
задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат.
Неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов`язаних із розглядом
справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після
ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі
сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком
залишення такої заяви без розгляду (постанова Верховного Суду від 29 червня
2022 року у справі №
161/5317/18)».
У постанові Верховного Суду від 07 лютого 2024 року в
справі № 910/216/23,
зазначено, що: «18. Водночас частиною першою статті 221 ГПК України передбачено
якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі
подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за
заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може
вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних
вимог.
19. Така норма кореспондується з частиною восьмою
статті 129 ГПК України, якою визначено, що розмір судових витрат, які сторона
сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на
підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази
подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після
ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі
сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів
протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
21. У справі, що переглядається, суд апеляційної
інстанції встановив, що позивач або його представник не подали докази, що
підтверджують розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу в суді
апеляційної інстанції до ухвалення апеляційним судом судового рішення, або
заяву про те, що докази розміру судових витрат будуть надані після ухвалення
судового рішення протягом п`яти днів. Наведене скаржник не спростовує.
22. Доводи скаржника, що він зазначив орієнтовний
розмір витрат на правничу допомогу в апеляційних скаргах та відзивах на
апеляційні скарги відповідача, що, на його думку, є підставою для відшкодування
понесених витрат,
є необґрунтованими, адже це була заява про попередній
(орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач очікував понести
(поніс) у зв`язку із розглядом справи у суді апеляційної інстанції (частина
перша статті 124 ГПК України).
23. Водночас заяви, яка стосується витрат на
професійну правничу допомогу, яка б змістовно висловлювала намір позивача
отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат,
апеляційні скарги та відзиви на апеляційні скарги відповідача не містять.
24. Аргументи скаржника, що в матеріалах справи були
докази, які підтверджують понесення судових витрат, визнаються
необґрунтованими, оскільки, як вказує сам позивач, додаткові угоди, в яких було
узгоджено фіксований розмір витрат на правничу допомогу понесених у суді
апеляційної інстанції, було надано заявником після ухвалення постанови у
справі. Тобто на момент ухвалення постанови у суду були відсутні докази на
підтвердження факту понесення позивачем витрат на правову допомогу у суді
апеляційної інстанції і сторона не заявила до судових дебатів про намір надати
відповідні докази після ухвалення рішення.
25. Незаявлення до ухвалення судового рішення про
необхідність розподілу витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції
та про подання відповідних доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення
суду є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового
рішення щодо таких судових витрат, а не для залишення її без розгляду».
У постанові Верховного Суду від 23 квітня 2025 року в
справі № 542/937/23 (провадження
№ 61-2239св25) зазначено, що «апеляційний суд не врахував, що потрібно
розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових
витрат, пов`язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру, та
загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи. Неподання чи незаявлення стороною до
закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат,
пов`язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у
задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат.
Неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов`язаних із
розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти
днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у
справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним
наслідком залишення такої заяви без розгляду».
Згідно із частинами першою та другою статті 182 ЦПК
України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги,
заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у
заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.
Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій
або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання
подаються тільки в письмовій формі.
Відтак, саме на
заінтересовану особу покладається обов`язок із вчинення дій, спрямованих на
відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а
інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає
ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу
одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Верховний Суд у постанові від 09 квітня 2025 року у
справі № 756/11137/21 (провадження
№ 61-4453св24) зауважив, що якщо сторона з поважних причин до закінчення
судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею
судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття
рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність
причин неподання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі. За
відсутності обґрунтування поважних причин строку подання таких доказів до
закінчення судових дебатів у справі чи їх неповажності суд відмовляє в
задоволенні заяви про стягнення витрат.
Таким чином, з урахуванням того, що у справі, яка
переглядається Верховним Судом, представник позивача, звертаючись до
апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення, додав
до неї докази на підтвердження судових витрат, які, своєю чергою, існували на
момент розгляду справи апеляційним судом, проте
не навів обґрунтування неможливості подання цих доказів під час апеляційного
розгляду - у відзиві на апеляційну скаргу або до ухвалення рішення у справі,
- апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для
задоволення відповідної заяви.
Аналогічні висновки щодо застосування приписів статті
246 ЦПК України викладені у змісті пункту 167 постанови Верховного Суду від 19
лютого 2025 року у справі №
757/38861/20 (провадження № 61-9296св24) та пункту 103 постанови
Верховного Суду від 30 квітня 2025 року у справі № 361/8962/19 (провадження № 61-5732св24).
ВИСНОВОК: Право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по
суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої
сторони кореспондується з її обов`язками: по-перше,
зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона
понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті
спору; по-друге, заявити про це до
закінчення судових дебатів у справі; по-третє,
подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів
після ухвалення рішення суду.
Матеріал по темі: «Стягнення судових витрат на стадії судового контролю за виконанням судових рішень»
#витрати_на_правову_допомогу, #адвокат, #судовий_збір, #Адвокат Морозов,
