Адвокат Морозов (судовий захист)
Придбання автомобіля по системі «періодичних внесків» та
порядок (можливість) повернення коштів.
18 жовтня 2017 року Верховний суд України в контексті справи №
6-1584цс17 досліджував питання щодо умов
надання учаснику послуг спрямованих на придбання автомобіля, а також порядок
повернення чистих внесків.
На просторах інтернету часто-густо зустрічаєш наступне: «Не
знаю що робити. Договір почитати і розібратись з його положеннями в їх офісі не
спромоглась, а взяти додому щоб ознайомитись не дали. Підписувала “на осліп”.
Повелась на запевнення продавця-консультанта: не турбуйтесь, через два місяці
отримаєте своє авто. Сплатила перший внесок, почитала договір, закрався сумнів,
що потрапила в лапи українського МММ. Що робити? Ні грошей , ні машини. Одні
відмовки».
Зазначене стосується придбання автомобіля шляхом використання
пірамідальних схем, тобто формування групи клієнтів, за рахунок коштів
яких здійснюється передача права на купівлю товару одному з учасників групи.
Між тим, судова практика виходить з того, що згідно правової
позиції Верховного суду України у справі №
6-40цс13 поняття "пірамідальна схема" у розумінні ст.19
Закону України "Про захист прав споживачів" має такі обов'язкові
ознаки: а) здійснення сплати за можливість одержання учасником компенсації; б)
компенсація надається за рахунок залучення учасником інших споживачів схеми; в)
відсутність продажу або споживання товару.
Таким чином, для кваліфікації "пірамідальної схеми"
необхідна наявність усіх зазначених ознак.
ВАЖЛИВО: Відсутність
вищевказаних ознак виключає можливість визнання схеми як
"пірамідальної", тобто такої, що порушує норми чинного законодавства
України.
Окрім цього, надання установою послуг з адміністрування активів,
створених за рахунок залучених періодичних внесків учасників групи з метою
об'єднання їх коштів і спрямованих на почергове придбання кожним із них певних
товарів, обумовлених в договорі, є правомірною діяльністю з надання фінансових
послуг (за умови
отримання ліцензії), передбаченою ст. 1 Закону України
"Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг", а не
нечесною підприємницькою практикою у розумінні п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України
"Про захист прав споживачів", наслідком якої є визнання угоди
недійсною.
Аналогічні висновки висловив Верховний суд України у справі №6-74цс14 від 25.06.2014р., №6-98цс14 від 03.09.2014р.
В додаток на цю тематику існує лист Вищого спеціалізованого
суду України від 28.05.2012 р. за N 10-729/0/4-12.
Крім того, стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів»
містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.
Так, за змістом ч. 5 цієї норми у разі визнання окремого положення
договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним
або змінено саме це положення, а не сам договір.
Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх
недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі
положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому
(ч. 6 ст. 18 Закону).
Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено у ч.
2 ст. 18 цього Закону - умови
договору є несправедливими, якщо всупереч принципу
добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та
обов'язків на шкоду споживачу.
Аналізуючи норму ст. 18 Закону України «Про захист прав
споживачів» можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору
несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше,
умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509
ЦК України); по-друге, умови договору призводять до
істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє,
умови договору завдають шкоди споживачеві.
ВАЖЛИВО: Несправедливими
є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача
стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або
часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем,
виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік,
зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку
продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача,
тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (п. 2, 3 ч.
3 ст. 18 Закону «Про захист прав споживачів»); надання можливості продавцю
(виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у
разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права
споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця,
виробника) у зв'язку з розірвання або невиконанням ним договору (п. 4 ч. 3 ст.
18 Закону).
За змістом ст. 808 ЦК України, якщо відповідно до договору
непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був
здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність
перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності,
справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в
експлуатацію, тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору
лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед
лізингоодежувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу
(поставки) предмета договору лізингу.
Крім того, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про фінансові
послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» діяльність з надання
будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення
фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватися лише фінансовими
установами після отримання відповідної ліцензії.
Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів
у групах є фінансовою послугою (п. 11-1 ст. 4 Закону України «Про фінансові
послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).
Відповідно до ч. 1 ст. 227 ЦК України правочин юридичної особи,
вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом
недійсним.
Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду
України, викладеній у постановах Верховного суду України: від 16 грудня 2015
року №
6-2766цс15, від 19 жовтня 2016 року №
6-1551цс16, яка у силу ст. 360-7 ЦПК України є
обов'язковою для усіх судів України.
Необхідно також вказати, що правова позиція Верховного суду
України у справі за №
6-1584цс17 забила останній
цвях направлений на «захист прав споживачів» щодо повернення сплачених внесків.
Суд вказав, що передчасне повернення коштів споживачу
(згідно судового рішення про повернення сплачених внесків) з Фонду для повернення коштів, порушує права інших учасників, які стоять в черзі на повернення коштів перед позивачем.
ВИСНОВОК: Отже,
єдиною правовою підставою для повернення своїх коштів може бути відсутність
відповідної ліцензії (дозволу) у «продавця» та грубе порушення умов та форми
договору, що ж стосується дострокового повернення коштів, у разі розірвання
договору та за логікою суду, то це є грубим порушенням інших прав учасників,
які стоять у черзі…, а тому такий позов не підлягає задоволенню.
Таким чином, чи приймати участь у такому способі «придбання
автомобіля» кожен вирішує самостійно, але також необхідно пам’ятати і про
«безкоштовний сир…»
Теги: придбання автомобіля, система періодичних внесків,
повернення коштів споживачу, чисті внески, наявність ліцензії, піраміда,
МММ, лізинг, купити машину по внескам, судова практика, Адвокат Морозов
