Адвокат Морозов (судовий захист)
Правова можливість оскарження ухвал Вищого
антикорупційного суду про забезпечення позову (відмову у забезпеченні позову) у
категорії справ про застосування санкцій
26 січня 2024
року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в
рамках справи № 991/8725/23,
адміністративне провадження № К/990/41163/23
(ЄДРСРУ № 116582235) досліджував питання щодо можливості оскарження
ухвал Вищого антикорупційного суду у справі про застосування санкцій.
Суть справи: відмовляючи у
відкритті апеляційного провадження, Апеляційна палата Вищого антикорупційного
суду дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції про забезпечення позову
(відмову у забезпеченні позову) у категорії справ про застосування санкцій,
визначених статтею 283-1 КАС України, не підлягають оскарженню.
Так, глава 11
КАС України, зокрема стаття 283-1 «Особливості провадження у справах про
застосування санкцій», визначає особливості провадження в окремих категоріях
адміністративних справ. Указані норми цієї статті дійсно мають пріоритет над
загальними нормами КАС України.
Водночас,
спеціальні норми, у тому числі й стаття 283-1 КАС України, урегульовують
вирішення відповідних категорій справ по суті. При цьому, порядок розгляду
процесуальних питань (зокрема оскарження ухвал суду першої інстанції) норми
статті 283-1 КАС України не визначають.
Ураховуючи
зазначене, Верховний суд уважає, що при вирішенні питань щодо яких норми
відповідної глави Кодексу не
передбачають окремого порядку оскарження, належить керуватися загальними
правилами провадження в адміністративній справі.
Крім того,
Верховний Суд звертає увагу, що під час доповнення КАС України статтею 283-1
(згідно з Законом України від 12 травня
2022 року № 2257-ІХ) законодавець не вказав у ній жодних
положень, які б стосувалися можливості/неможливості забезпечення позову у
справах про застосування санкцій, особливостей процедури відповідного
забезпечення та щодо можливості/неможливості оскарження рішень щодо
забезпечення чи відмови в забезпеченні позову в таких справах, тому відповідні
питання повинні вирішуватися згідно із загальними правилами, передбаченими КАС
України. Крім того, у статті 283-1 КАС України законодавцем не було зазначено
жодних особливостей чи обмежень щодо застосування заходів забезпечення позову,
визначених главою 10 цього Кодексу.
При цьому,
частина восьма статті 283-1 КАС України врегульовує виключно:
- строки
оскарження рішення Вищого антикорупційного суду по суті справи, які
відрізняються від загальних строків, зазначених у частині першій статті 295 КАС
України (п`ять днів, а не тридцять);
- тривалість
апеляційного розгляду, передбаченого частиною першою статті 309 КАС України
(п`ятнадцять, а не шістдесят днів);
- наслідки неявки учасників, що відмінні від
зазначених у частині першій статті 313 КАС України;
- заборону
касаційного оскарження рішення апеляційного суду, що відрізняє особливий
порядок, який застосовується в справах про санкції, від наведеного в частині
п`ятій статті 321 КАС України;
- порядок
направлення і вручення судового рішення у справі про санкції, відмінний від загального,
який наведено в частині четвертій статті 321 КАС України.
Також Верховний
суд звертає увагу, що судовий захист прав і свобод людини і громадянина
необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і
громадянина, і саме держава бере на себе такий обов`язок відповідно до частини
другої статті 55 Конституції України. Право на судовий захист передбачає і
конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення
правосуддя. Відсутність такої можливості обмежує це право. Реалізацією права
особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах
апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та
касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом
інтересів людини і громадянина.
Отже, право на
апеляційне оскарження судових рішень в контексті положень частин першої, другої
статті 55, пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України є складовою
права кожного на звернення до суду (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3
мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі за
конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення
положення пункту 18 частини першої статті 293 Цивільного процесуального кодексу
України у взаємозв`язку зі статтею 129 Конституції України (про апеляційне
оскарження ухвал суду) від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010).
Водночас, у
Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням щодо
офіційного тлумачення положень пункту 2 частини першої статті 293 Цивільного
процесуального кодексу України (справа
про забезпечення апеляційного оскарження ухвал суду) від 28 квітня 2010
року № 12-рп/2010, Суд зазначив: «Аналізуючи ці норми Кодексу у взаємозв`язку з
пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України, Конституційний Суд
України дійшов висновку про можливість
апеляційного оскарження судового рішення у випадках, коли закон не містить
прямої заборони на таке оскарження. Отже‚ такий системний підхід до
розуміння змісту пункту 2 частини першої статті 293 Кодексу дає підстави
зробити висновок‚ що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в
апеляційному порядку ухвали як про забезпечення позову і щодо скасування
забезпечення позову‚ так і ухвали‚ якими відмовлено в забезпеченні позову і
скасуванні забезпечення позову. Таке розуміння узгоджується з положенням пункту
2 частини третьої статті 129 Конституції України‚ яким гарантується рівність
всіх учасників судового процесу перед законом і судом».
Верховний Суд
звертає увагу, що такі ухвали можуть
бути оскаржені на підставі пункту 2 частини першої статті 294 КАС України,
у якій прямо передбачено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в
апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову.
Також колегія
суддів уважає за необхідне зазначити, що відповідно до внесених до Закону
України від 14 серпня 2014 року №
1644-VII «Про санкції» змін згідно з Законом України від 12 травня 2022
року № 2257-ІХ «Про внесення змін до
деяких законодавчих актів України щодо підвищення ефективності санкцій,
пов`язаних з активами окремих осіб» застосування санкції, передбаченої пунктом
1-1 частини першої статті 4 Закону України «Про санкції», передбачено у період
дії правового режиму воєнного стану чи після його припинення або скасування
(якщо позовну заяву про застосування цієї санкції подано в період дії правового режиму воєнного стану) та за
умови, що на відповідну фізичну чи юридичну особу в порядку, визначеному цим
Законом, вже накладено санкцію у виді блокування активів.
Водночас,
обмеження права на судовий захист, в тому числі, на апеляційне оскарження, не
допускається у силу статті 64 Конституції України, що також підтверджене Указом
Президента України від 24 лютого 2022 року №
64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженого Законом
України від 24 лютого 2022 року №
2102-ІХ).
ВИСНОВОК: З огляду на викладене, Верховний Суд не погоджується
з висновками Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду про те, що
апеляційна скарга може бути подана виключно на рішення Вищого антикорупційного
суду, а не на ухвали, оскільки стаття
283-1 КАС України не містить прямої заборони на оскарження ухвал, постановлених
Вищим антикорупційним судом під час вирішення справ про застосування санкцій.
Матеріал по темі: «Солідарне стягнення з подружжя
необґрунтованих активів у дохід держави»
Теги: санкции, санкції, сплата податків,
заморожування активів, блокування, арешт рахунків, судова практика, Верховний
суд, Адвокат Морозов