Адвокат Морозов (судовий захист)
Субвенції з
державного бюджету не дають право комунальному закладу бути суб`єктом владних
повноважень
18 вересня 2024
року Велика Палата Верховного Суду в рамках справи № 918/1043/21, провадження № 12-35гс23 (ЄДРСРУ №
121753942) досліджувала питання щодо
субвенцій з державного бюджету не дають право комунальному закладу бути
суб`єктом владних повноважень.
Конституційний
Суд України в пунктах 3, 4 свого рішення № 3-рп/99 від
08.04.1999, з`ясовуючи поняття «інтереси держави», встановив, що державні
інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших
правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників
суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні
загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм,
спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного
кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної,
екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх
суб`єктів права власності та господарювання тощо. Інтереси держави можуть
збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних
органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських
товариств із часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може
вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних
підприємств, товариств. При цьому Конституційний Суд України вказав, що «інтереси
держави» є оціночним поняттям.
Велика Палата
Верховного Суду підтримала ці висновки, зокрема, в пункті 82 постанови від
20.07.2022 у справі №
910/5201/19 та підпункті 7.14 постанови від 28.09.2022 у справі № 483/448/20.
Також Велика
Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава
вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з
іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки
через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка
органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у
відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, у які
вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і
обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у
відповідних правовідносинах (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від
20.11.2018 у справі №
5023/10655/11 (підпункти 6.21, 6.22), від 26.02.2019 у справі № 915/478/18 (підпункти
4.19, 4.20), від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 26), від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18 (пункт 35),
від 06.07.2021 у справі №
911/2169/20 (підпункт 8.5), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 80),
від 20.07.2022 у справі №
910/5201/19 (пункт 75), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.16) і № 922/1830/19 (підпункт
7.1), від 21.06.2023 у справі №
905/1907/21 (підпункт 8.5)).
Окрім цього,
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що в судовому процесі держава
бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений
повноваженнями у спірних правовідносинах (див. постанови від 27.02.2019 у
справі № 761/3884/18 (пункт
35), від 23.11.2021 у справі №
359/3373/16-ц (пункт 81), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 76),
від 05.10.2022 у справах №
923/199/21 (підпункт 8.17) і № 922/1830/19 (підпункт 7.2)). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною
стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі
певний орган (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 27),
від 23.11.2021 у справі №
359/3373/16-ц (пункт 81), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт
8.18) і № 922/1830/19 (підпункт
7.3), від 21.06.2023 у справі №
905/1907/21 (підпункт 8.6)).
(!!!) У пункті 55 постанови від 14.12.2022 у справі № 2-3887/2009 Велика Палата
Верховного Суду зазначила, що ці висновки актуальні також щодо участі
територіальної громади в цивільних правовідносинах та судовому процесі.
Органи
державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи
зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що
передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19
Конституції України).
Пунктом 3 частини
першої статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює
представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що
визначені законом.
Питання
представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23
Закону № 1697-VII, який набрав чинності 15.07.2015. Частина перша цієї статті
визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні
процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках
та порядку, встановлених законом.
Згідно з
абзацами першим та другим частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII прокурор
здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або
загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або
неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування
чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні
повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких
обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою
цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
При цьому захищати
інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не
прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення
до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси
держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує
субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний
орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це
неналежно. Наведені висновки викладені, зокрема, в постановах Великої Палати
Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 та від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21.
Ураховуючи, що
в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний
орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, а також, беручи до
уваги, що «інтереси держави» є специфічним оціночним поняттям та можуть
збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами інших
учасників суспільних відносин, зокрема, комунальних підприємств, установ, які
розпоряджаються бюджетними коштами, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку
про те, що визначати, в чому полягає чи може полягати порушення інтересів
держави та оспорювати на цій підставі правочин у суді може тільки суб`єкт,
наділений у спірних правовідносинах владними повноваженнями (незалежно від
наявності статусу юридичної особи), або прокурор, який у встановленому порядку,
виконуючи субсидіарну роль, може представляти державу в судовому провадженні
замість відповідного компетентного суб`єкта, який усупереч вимогам закону не
здійснює захист інтересів держави або робить це неналежно.
При цьому
Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне звернути увагу на свої
висновки, викладені у пункті 56 постанови від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19 та підпункті
8.49 постанови від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, де вказано, що вимоги особи, яка в судовому
порядку домагається застосування реституції, спрямовані на приведення сторін
недійсного правочину до того стану, який вони мали до вчинення правочину.
Застосування реституції як наслідку недійсності правочину насамперед відновлює
права учасників цього правочину. Інтерес іншої особи полягає в тому, щоб
відновити свої права через повернення майна відчужувачу. Якщо повернення майна
відчужувачу не відновлює права позивача, то суд може застосувати інший
ефективний спосіб захисту порушеного права в межах заявлених позовних вимог.
В даному
випадку комунальний заклад, знаходиться у власності відповідної ради, а
джерелом фінансування за договором були кошти субвенції з державного бюджету.
Тобто
комунальний заклад (ліцей) не здійснює владних управлінських функцій, а тому
не є суб`єктом владних повноважень. У цьому висновку Велика Палата
Верховного Суду звертається mutatis mutandis до власних висновків, викладених у
постановах від 07.11.2018 у справі № 295/4481/16-ц, від 16.05.2018 у справі № 638/11634/17, а також в
підпункті 8.17 постанови від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21.
Те, що Позивач
є стороною за Договором, джерелом фінансування за яким були кошти субвенції з
державного бюджету, також не свідчить про наявність у Ліцею відповідних владних
повноважень, оскільки у відносинах щодо розрахунків з постачальником за
договором комунальний заклад, який є розпорядником бюджетних коштів, виступає не
як суб`єкт владних повноважень, а як сторона у зобов`язальних правовідносинах
(див. mutatis mutandis висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у
підпунктах 6.27-6.29 постанови від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, підпунктах 6.30-6.32 постанови
від 23.10.2019 у справі №
922/3013/18 та підпункті 8.30 постанови від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21).
ВИСНОВОК: Комунальний
заклад (ліцей) не є особою, яка наділена повноваженнями на звернення до суду з
позовом в інтересах держави, а тому відсутні підстави для визнання недійсним
договору відповідно до положень частини третьої статті 228 ЦК України з огляду
на недодержання вимог щодо відповідності умов цього правочину інтересам
держави.
Матеріал по темі: «Відсутність у міськради коштів на сплату
судового збору як підстава для звернення прокурора в суд»
Теги: представництво інтересів держави прокурором, позов прокурора в
інтересах громади, виключні підстави, звернення прокурора до суду,
представництво прокуратурою, прокурор в інтересах міської ради, судова
практика, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар