Послідовності
процедур застосування адміністративного арешту майна та адміністративного
арешту коштів.
12
квітня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного
адміністративного суду в рамках справи №
820/2564/17, адміністративне провадження №К/9901/31327/18 (ЄДРСРУ №
81136981) , 21 березня 2019 року в рамках справи №
820/4880/17, адміністративне провадження №К/9901/23896/18 (ЄДРСРУ
№ 80633143) та ін. досліджував питання процедури і підстав застосування
адміністративного арешту контролюючими органами.
Визначення
адміністративного арешту, як виняткового способу забезпечення виконання
обов'язків платника податків, наведене в пункті 94.1 статті 94 Податкового
кодексу України, за своїм
змістом однаково охоплює як 1) арешт коштів, так і 2) арешт іншого майна.
Згідно
з пунктом 94.4 статті 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено
контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не
може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника
податків.
Арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу
другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України
здійснюється виключно на
підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до
суду.
Підстави
для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на
рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті
94 Податкового кодексу України. Обидва види арешту, за загальним правилом,
застосовуються за наявності однакових підстав і розрізняються лише процедурою
застосування - або за рішенням керівника контролюючого органу (щодо майна,
відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).
ВАЖЛИВО: Із системного тлумачення положень статті 94
Податкового кодексу України Верховним судом не встановлено, що адміністративний
арешт коштів платника податків є похідним від адміністративного арешту майна,
відмінного від коштів, і може бути застосований судом виключно у випадку
існування рішення контролюючого органу про накладення арешту на майно платника
податків.
Положення
статті 94 Податкового кодексу України не визначає послідовності процедур
застосування адміністративного арешту майна та адміністративного арешту коштів.
Натомість,
приписи статті 94 Податкового кодексу України викладаються в єдиному контексті
та відповідні правові норми регулюють як правовідносини, що виникають при
накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника
податків.
Не
підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків
у судовому порядку не обмежує право податкового органу на звернення до суду про
застосування арешту коштів на рахунках відповідача, але за умови наявності
відповідних підстав, визначених Податковим кодексом України.
Необхідно
відмітити, що запроваджена п. 94.2.3 ст. 94 Податкового кодексу
України підстава для застосування адміністративного арешту майна
платника податків є самостійним приводом для реалізації контролюючим органом
заходів податкового примусу виключно за процедурою ст.94 Податкового
кодексу України і жодним чином не стосується інших аналогічних суміжних
процедур, згаданих у п. 20.1.31 ст. 20 (зупинення операцій на рахунках у банку
за не допуск до обстеження приміщень і територій), п. 20.1.32 ст. 20 (зупинення
операцій на рахунках у банку за створення перешкод у діяльності податкового
керуючого), п. 20.1.33 ст. 20 (арешт за недостатність майна для погашення
податкового боргу), п. 89.4 ст. 89 (зупинення операцій на рахунках у банку за
не допуск податкового керуючого), п. 91.4 ст. 91 (зупинення операцій на
рахунках у банку за невиконання законних вимог податкового керуючого)
Податкового кодексу України.
При
цьому за п. 94.2.3 ст. 94 Податкового кодексу України до
винної особи можуть бути застосовані два цілком окремі, самостійні та незалежні
один від одного заходи державного податкового примусу, а саме: 1) контролюючим
органом - арешт майна платника податків у порядку абз. 1 п. 94.6 ст. 96
Податкового кодексу України з подальшим судовим підтвердженням відповідно
до абз. 1 п. 94.10 ст. 94 цього ж кодексу; 2) судом - арешт коштів
у порядку абз.3 п.94.6 ст.96 Податкового кодексу України за зверненням
контролюючого органу.
Такий
самий по суті правовий висновок Верховного Суду з приводу застосування ст.94
Податкового кодексу України викладений у постанові палати Касаційного
адміністративного суду від 27.11.2018 р. по справі №820/1929/17
(касаційне провадження №К/9901/40847/18).
13
лютого 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного
суду в рамках справи № 819/2388/17,
адміністративне провадження №К/9901/63964/18 (ЄДРСРУ № 79791509) під час
вирішення питання щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту
майна платника податків зауважив, що відсутність протягом вказаного строку
відповідного звернення фіскального органу до суду (протягом 24 годин – ч.2 ст.
283 КАС України) рівно як і рішення суду про визнання арешту
обґрунтованим (протягом 96 годин – п. 94.10 ст. 94 Податкового кодексу
України) зумовлює звільнення з-під адміністративного арешту майна
платника податків та унеможливлює його повторне накладення з тих саме підстав.
Отже,
вимоги про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна
платника податків, заявлені поза межами 96-годинного строку, не є такими, що
можуть бути задоволеними, адже, у цьому випадку, відсутні відповідні обставини,
з якими положення статті 94 ПК України пов'язують можливість забезпечення
виконання платником податків його обов'язків.
Тобто,
за своїм характером та правовим змістом строк у 96 годин є присікальним і
поновленню чи продовженню не підлягає.
Аналогічна
правова позиція висловлена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів
Касаційного адміністративного суду від 15 травня 2018 року по справі № 820/2312/17, адміністративне провадження
№К/9901/31351/18 (ЄДРСРУ № 74028729) та від 22 травня 2018 року у справі № 820/2040/17, адміністративне провадження
№К/9901/30940/18 (ЄДРСРУ № 74203910).
ВИСНОВОК: Аналіз вищевказаних норм Податкового
кодексу України дає підстави вважати, що арешт на кошти платника податків
накладається за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94
Податкового кодексу України та не залежить від наявності рішення контролюючого
органу про накладення арешту на майно платника податків.
Теги:
адміністративний арешт, арешт майна платника податків, визнання арешту
обґрунтованим, поза межами 96-годинного строку, підтвердження обґрунтованості
адміністративного арешту, судова практика, Адвокат Морозов
