Адвокат Морозов (судовий захист)
Психічне ставлення неосудної особи до вчиненого
суспільно небезпечного діяння
05 грудня 2024 року судова палата з розгляду
кримінальних справ Київського апеляційного суду в рамках справи № 760/24337/23, провадження
№11-кп/824/3285/2024 (ЄДРСРУ № 123831190) досліджувала питання щодо психічного
ставлення неосудної особи до вчиненого суспільно небезпечного діяння.
Згідно положень ч.1 ст.513 КПК України під час
постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру
суд з`ясовує такі питання: чи мало місце суспільно небезпечне діяння,
кримінальне правопорушення; чи вчинено це суспільно небезпечне діяння,
кримінальне правопорушення особою; чи вчинила ця особа суспільно небезпечне
діяння, кримінальне правопорушення у стані неосудності; чи не захворіла ця
особа після вчинення кримінального правопорушення на психічну хворобу, яка
виключає застосування покарання; чи слід застосовувати до цієї особи примусові
заходи медичного характеру і якщо слід, то які.
Як вбачається з висновку Верховного Суду, викладеному
в постанові від 26.09.2019 у справі №51-6228км18, осудність є однією з загальних ознак суб`єкта
злочину, юридичною підставою вини та кримінальної відповідальності.
Виходячи з передбачених ст.19 КК України критеріїв, відповідний стан особи
характеризується здатністю усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними.
Неосудна особа позбавлена такої здатності унаслідок
хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності,
недоумства або іншого хворобливого стану психіки. Особа, що вчинила
суспільно небезпечне діяння у стані неосудності, не підлягає кримінальній
відповідальності, а може бути піддана за рішенням суду примусовим засобам
медичного характеру.
Виходячи з положень ст.ст.23, 24 КК України умисел є
однією з форм вини, яка включає в себе інтелектуальну та вольову ознаки:
усвідомлення характеру свого діяння, передбачення його наслідків та бажання чи
свідоме допускання їх настання.
Усвідомлення означає
розуміння не лише фактичних обставин вчиненого діяння, які стосуються об`єкта,
предмета, об`єктивної сторони складу конкретного злочину, а і його негативного
соціального значення у виді суспільної небезпеки.
Передбачення є адекватним
розумовим уявленням особи про неминучість чи можливість конкретних результатів
своєї дії (бездіяльності). Бажання полягає у прагненні досягти чітко
визначеної мети і спрямованості волі на її досягнення.
Таким чином, умисна форма вини передбачає правильне
відображення у свідомості суб`єкта як фактичних, так і юридичних ознак злочину,
обов`язковою передумовою чого є осудність.
Мотив злочину - це
усвідомлене особою внутрішнє спонукання, яке викликає намір діяти певним чином.
Мету становить конкретно сформульоване уявлення про бажаний наслідок свого
діяння та спрямованість на його досягнення в обраний спосіб.
Мотивованість та цілеспрямованість є ознаками
усвідомленої вольової діяльності людини. Прояв таких ознак є неможливим у разі
порушень психічних функцій, за яких особа нездатна усвідомлювати характер і
значення своїх діянь та керувати ними.
Із зазначеним станом, що є юридичним критерієм
неосудності, несумісні наявність у свідомості чітко сформульованого умислу у
розумінні ст.24 КК України, а також мотиву і мети як ознак суб`єктивної сторони
злочину.
При цьому, предмет доказування у кримінальному
провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру має низку
особливостей, де не ставиться питання про винуватість обвинуваченого у
вчинені кримінального правопорушення, а йдеться про вчинення особою суспільно
небезпечного діяння.
В той же час умисел, мета і мотив є елементами
суб`єктивної сторони саме злочину та встановлюються щодо осудної особи.
ВИСНОВОК: Психічне
ставлення неосудної особи до вчиненого суспільно небезпечного діяння не
ґрунтується на правильному тлумаченні закону про кримінальну відповідальність,
яке б відповідало його точному змісту.
Матеріал по темі: «Надання свідком завідомо неправдивих показань (свідчень) суду»
Теги:
осудність, неосудність, усвідомлення, субєктивна сторона злочину, мотив,
психологічне ставлення, примусові заходи медичного характеру, кримінальне
провадження, судова практика, Адвокат Морозов
