Адвокат Морозов (судовий захист)
Верховний Суд: можливості розірвання договору після
закінчення строку його дії у разі, якщо зобов`язання за ним залишаються
невиконаними обома сторонами
10 січня 2024
року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках
справи № 910/21315/21 (ЄДРСРУ
№ 116231435) досліджував питання про доцільність/правомірність розірвання
договору після закінчення строку його дії.
Верховний Суд
виходить з того, що договір є підставою виникнення і формою існування
зобов`язань, які одночасно складають зміст договору, тобто ці поняття є
взаємопов`язані, з однієї сторони, та не є тотожними, з іншої.
Зобов`язання
має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного
законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна
його умов не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його
виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Закінчення строку дії господарського
договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало
місце під час дії договору.
(!!!) Отже, строк дії договору (виконання зобов`язання) є
істотною умовою договору і встановлюється за загальними правилами, визначеними
у статтях 251-255, 530-531, 631 ЦК України та в статті 180 ГК України.
Разом з тим, із
наведених норм слідує, що строк дії господарського договору є час, впродовж
якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього
договору.
У контексті
наведеного, Верховний Суд звертається до постанови Великої Палати Верховного
Суду від 26.06.2018 у справі №910/9072/17,
де відзначено, що: "6.4. Аналіз наведених правових норм свідчить про те,
що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним
зобов`язань, оскільки згідно зі статтею 599 ЦК України, частиною першою статті
202 ГК України такою підставою є виконання, проведене належним чином.
6.5. З огляду
на те, що закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії
договору, для припинення зобов`язання, яке лишилося невиконаним, Велика Палата
Верховного Суду відхиляє доводи скаржника про те, що після закінчення строку
дії укладеного між сторонами Договору є неможливим виконання відповідачем робіт
за цим Договором та їх прийняття позивачем".
ВАЖЛИВО: Тобто, фактично
договір вважається припиненим/закінченим з припиненням зобов`язань, котрі
входять до змісту договору. Інакше кажучи, він припиняється саме
внаслідок вичерпаності його умов.
До юридичних
фактів, котрі тягнуть припинення зобов`язання, відносяться належне виконання,
зарахування вимог, угода сторін тощо. Інші обставини, що ліквідовують
зобов`язання незалежно від волі учасників і стадії його виконання є: ліквідація
юридичної особи, неможливість виконання договору тощо. Під припиненням
цивільно-правових зобов`язань слід розуміти розірвання правового зв`язку між
кредитором і боржником (замовником і підрядником) з втратою сторонами
кореспондуючих один до одного прав і обов`язків. Тобто після такого припинення
зобов`язання кредитор більше не вправі вимагати від боржника виконання
обов`язку, а останній не зобов`язаний його виконувати.
Найбільш
бажаним та доцільним способом припинення договору (зобов`язання) для його
учасників є належне виконання, чим досягається мета правовідношення. У свою
чергу, виконання зобов`язання - це правомірна дія, юридичний факт, що породжує
взаємні права та обов`язки для сторін договору. Разом з тим, поняття припинення зобов`язання є набагато ширшим
поняттям ніж його виконання, оскільки кореспондується з припиненням
будь-яких правових зав`язків між сторонами.
Припинення строку договору не є наслідком припинення
його зобов`язань, адже закінчення строку дії договору (визначеного у
договорі) не припиняє взаємних прав і обов`язків, що регулюються спірним
договором щодо повного виконання сторонами своїх зобов`язальних обов`язків, які
у свою чергу не обмежується таким
строком.
Тому у даному
випадку Верховний Суд виходить з того, що строк дії договору не може бути менший за строк виконання
зобов`язання, адже на сторін розповсюджуються права і обов`язки,
визначені таким договором. Водночас розірвання договору є підставою для
припинення невиконаних або не припинених зобов`язань за договором.
Разом з тим,
вирішуючи питання про доцільність/правомірність розірвання договору після
закінчення строку його дії, судом має бути враховано не лише формальна сторона
припинення матеріального права (закінчення строку дії договору, визначеного
договором), а й суть неприпинених зобов`язальних правовідносин, що надалі
продовжують існувати між сторонами, адже такі безпосередньо впливають на
можливість у майбутньому припинити зобов`язання шляхом його виконання.
У контексті
наведеного важливе значення мають обставини, чи виконанні/частково
виконанні/невиконанні умови договору обома сторонами, чи тільки однією; чи
можливе виконання договору (з огляду на конкретні обставини справи) у розумні
строки для обох сторін; чи не ставить обов`язок виконання такого Договору у
завідомо невигідне становище одну сторону по відношенню до іншої; чи є
доцільним продовження дії зобов`язань за Договором, що фактично не може бути
виконаним, тощо.
Тобто, важливим
елементом правової визначеності є питання можливості розірвання договору на
будь-якій стадії його виконання сторонами, зокрема як санкції, необхідною
передумовою якої є неналежне виконання умов договору однією стороною, що
позбавляє можливості виконати у належні строки свої зобов`язанні іншу сторону.
У зворотному
випадку, закінчення строку договору за умови невиконання та відповідно неприпинення
зобов`язань між сторонами, правовідносини між ними матимуть невизначений
правовий характер, що необмежений ані у часі, ані будь-якими іншими чинниками,
що, у свою чергу, порушує принцип правової визначеності.
Отже, оскільки
Договір за своєю правовою суттю покладає права і обов`язки на обох сторін, що
не припиняються до повного виконання зобов`язань за таким договором, а тому у
даному випадку недоцільно
розмежовувати строк виконання зобов`язання із строком дії договору, у
контексті можливості оскарження порушеного права, за захистом якого звернулася
особа.
ВИСНОВОК: З метою забезпечення правової визначеності та
подолання сумнівів щодо тлумачення вимог чинного законодавства у контексті
спірних правовідносин, які залишаються, колегія суддів вважає за необхідне відступити від
висновку Верховного Суду у постанові
від 16.09.2022 у справі №913/703/20
шляхом його
уточнення/конкретизації щодо імперативності/диспозитивності питання можливості
розірвання договору після закінчення строку дії такого, у разі, якщо
зобов`язання за ним залишаються невиконаними обома сторонами та передати
справу №910/21315/21 на
розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного
Суду.
Матеріал по темі: «Право спадкоємця на розірвання
договору купівлі-продажу укладеного спадкодавцем за життя»
Теги: розірвання договору,
строк дії договору, закінчення строку дії договору, припинення договірних
відносин, виконання договору, невиконані зобовязання, судова практика,
Верховний суд, Адвокат Морозов
