Адвокат Морозов (судовий захист)
Особливості примусового виконання судового рішення про стягнення
(конвертації) коштів в іноземній валюті
12 червня 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного
господарського суду в рамках справи № 910/25711/13 (ЄДРСРУ № 128067460) досліджував питання щодо
виконання судового рішення про стягнення коштів в іноземній валюті.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що
виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове
виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і
посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання
рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в
межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом,
іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього
Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають
примусовому виконанню.
Статтею 19 Конституції України закріплено обов`язок органів державної влади
та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі,
в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами
України.
Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про виконавче провадження»
під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та
приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань,
складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання
запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках,
передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Пунктом першим частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче
провадження» встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення
на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за
заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про
виконавче провадження» виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового
виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і
цим Законом.
Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є
гривня.
Відповідно до вимог статті 192 Цивільного кодексу України (далі - ЦК
України) гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна
валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених
законом.
За змістом статті 524 ЦК України грошовим визнається зобов`язання, виражене
у грошовій одиниці України - гривні, проте сторони можуть визначити грошовий
еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.
Загальні положення виконання грошового зобов`язання закріплені у статті 533
ЦК України, зокрема: грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов`язанні визначено грошовий
еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається
за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший
порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим
нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних
документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України
за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених
законом.
У частині третій статті 533 ЦК України закріплено, що використання
іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при
здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у
випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Правовий режим іноземної валюти на території України, хоча і пов`язується з
певними обмеженнями в її використанні як платіжного засобу, проте не виключає
здійснення платежів в іноземній валюті.
Особливості звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті та
виконання рішень при обчисленні боргу в іноземній валюті визначені у статті 49
Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до частини третьої зазначеної статті 49 Закону України «Про
виконавче провадження» У разі обчислення суми боргу в іноземній валюті
виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує
такі кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний
виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця для їх подальшого
перерахування стягувачу. У разі
виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті виконавець за правилами,
встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок
органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на
відповідний рахунок приватного виконавця.
Таке ж правило передбачено пунктом 5.4 Положення про порядок виконання
банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних
валютах та банківських металів, згідно з яким уповноважений банк виконує
платіжну вимогу на списання національної валюти для купівлі за її рахунок
відповідного виду іноземної валюти (визначений у призначенні платежу), у якій
обов`язково зазначено: номер рахунку клієнта-боржника/коррахунку банку-боржника
(в іноземній або національній валюті), з якого здійснюватиметься списання;
номер рахунку в іноземній валюті органу державної виконавчої служби/приватного
виконавця; сума та назва національної/іноземної валюти, що підлягає списанню
для купівлі/конвертації.
Отже, виявивши кошти у гривнях, державному виконавцю належало оформити
банку платіжну вимогу на списання
національної валюти для купівлі за її рахунок відповідної суми в
іноземній валюті та зарахувати зазначену
суму валюти на свій валютний
депозитний рахунок, а суму виконавчого збору стягнути окремою платіжною
вимогою відповідно до прийнятої постанови державного виконавця про стягнення
виконавчого збору.
Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку про
те, що судове рішення не може змінювати зміст договірного зобов`язання, яке
існувало між сторонами, тобто воно залишається грошовим зобов`язанням в
іноземній валюті, а тому судове рішення підлягає примусовому виконанню з
урахуванням особливостей, визначених статтею 49 Закону України "Про
виконавче провадження". При цьому, погашення суми, що підлягає стягненню
за судовим рішенням, обчислюється в іноземній валюті, яка повинна бути
конвертована в національну валюту на
день здійснення платежу. Це означає, що державний виконавець, виконуючи
зобов`язання за виконавчим документом у національній валюті, повинен брати до уваги офіційний валютний
курс НБУ, встановлений для відповідної валюти на день платежу (тобто день
зарахування коштів на рахунок кредитора).
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від
15.03.2018 у справі №638/1841/14-ц.
Витрати у зв`язку з валютообмінними фінансовими операціями та інші витрати,
пов`язані з перерахуванням коштів, покладаються на боржника.
Така позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, в тому числі і його
Великої Палати, неодноразово викладених у відповідних постановах від 01
листопада 2017 року (справа №
6-1063цс17), від 15 березня 2018 року (справа № 638/1841/14-ц), від 04 липня 2018 року (справа
№ 761/12665/14-ц),
від 16 січня 2019 року (справа №
464/3790/16-ц).
Платіжна операція вважається завершеною в момент зарахування суми платіжної
операції на рахунок отримувача або видачі суми платіжної операції отримувачу в
готівковій формі (частина перша статті 49 Закону України «Про платіжні
послуги»).
Постановою правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18 «Про
роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» заборонено
здійснювати торгівлю валютними цінностями.
Разом з тим, пунктом 8 розділу VIII Інструкції з організації примусового
виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції від 02.04.2012 №
512/5, передбачено, що у період дії заборони на купівлю іноземної валюти,
встановленої Національним банком України, виконавець за наявності письмової
згоди стягувача на перерахування йому коштів у національній валюті звертає
стягнення на виявлені у боржника кошти в національній валюті.
(!!!) Еквівалент зазначеної у виконавчому документі суми стягнення в іноземній
валюті визначається за офіційним курсом Національного банку України на день
перерахування коштів на рахунок стягувача.
Дія вказаної заборони була скасована
відповідно до постанови Правління Національного банку України від 03.05.2024
року № 56 «Про внесення змін до постанови Правління Національного банку
України від 24.02.2022 № 18».
ВИСНОВОК: У разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті
стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим
рішенням, а не її еквівалент у гривні. Перерахування суми у національній валюті
України за офіційним курсом НБУ не вважається належним виконанням (п. 52
постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц).
Матеріал по темі: «Стягнення заборгованості в іноземній валюті у виконавчому провадженні»
Теги: долар США, визнання незаконною та скасування постанови
про закінчення виконавчого провадження, виконавче провадження, исполнительное
производство, госисполнитель, державний виконавець, оскарження постанови, ВДВС,
ОГИС, іноземна валюта, гривна, примусовий порядок, судовий захист, Адвокат
Морозов
