Адвокат Морозов (судовий захист)
Чи є порушення правил територіальної підсудності при
розгляді кримінального провадження істотним порушенням вимог кримінального
процесуального закону та підставою для скасування судового рішення?
20 листопада 2024 року Верховний Суд колегією суддів
Третьої судової палати Касаційного кримінального суду в рамках справи № 357/10207/21, провадження
№ 51-4924 км 23 (ЄДРСРУ № 123281983) досліджував питання щодо того, чи є
порушення правил територіальної підсудності при розгляді кримінального
провадження істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та
підставою для скасування судового рішення?
Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України від 02 червня
2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі Закон № 1402-VIII)
Верховний Суд забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та
спосіб, визначені процесуальним законом.
Під час розгляду вказаної справи було встановлено, що
у Верховному Суді існують різні правові позиції щодо того, чи є порушення
правил територіальної підсудності при розгляді кримінального провадження
істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та підставою для
скасування судового рішення відповідно до положень п. 6 ч. 2 ст. 412 КПК
України.
Так, у постанові від 03 березня 2020 року у справі № 569/6966/16 (провадження
№ 51-4668 км19) колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального
суду Верховного Суду зазначила, що відхиляє доводи касаційної скарги щодо
незаконності складу суду першої інстанції через порушення правил територіальної
підсудності, оскільки п. 1 ч. 1 ст. 34 КПК України передбачає, що
кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду, якщо до початку
судового розгляду виявилося, що воно надійшло до суду з порушенням правил
підсудності. Також відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому
судовому засіданні суд має право направити обвинувальний акт до відповідного
суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності
кримінального провадження. Навіть якщо погодитися з тим, що кримінальне
провадження було помилково направлено до Рівненського міського суду Рівненської
області, цю помилку не було виявлено до початку судового розгляду.
Відповідно до згаданого положення ст. 34 КПК України, якщо таке порушення
виявляється після початку судового розгляду, це не може бути підставою для
передачі кримінального провадження до іншого суду. Суд не вважає, що розгляд
справи вказаним судом першої інстанції свідчить про порушення права засудженого
на розгляд справи законним складом суду, оскільки, навіть припускаючи помилкове
визначення територіальної юрисдикції, місцевий суд діяв відповідно до правил,
установлених КПК України, тобто продовжив розгляд справи, розпочатий у цьому
суді.
Аналогічна правова позиція викладена й у постанові
колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного
Суду від 17 липня 2024 року у справі № 199/7836/23 (провадження № 51-1003 км24).
Водночас, постановою від 12 березня 2024 року у справі
№ 591/3571/23 (провадження № 51-6170 км23)
колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду було
частково задоволено касаційні скарги сторони захисту та скасовано оскаржувані
судові рішення з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції. У
постанові колегією суддів констатовано, що кримінальне провадження розглянуте
районним судом з порушенням правил підсудності, при цьому зазначено, що
відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 412 КПК України порушення правил підсудності є
істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та безумовною
підставою для скасування судового рішення судом касаційної інстанції в
порядку п. 1 ч. 1 ст. 438 цього Кодексу.
До того ж, постановою від 21 січня 2020 року колегії
суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 264/5559/18 (провадження
№ 51-1245 км19) було скасовано оскаржувані судові рішення з призначенням нового
розгляду у суді першої інстанції, при цьому в обґрунтування зазначено, що
кримінальне провадження розглянуте судом з фактичним порушенням правил
підсудності, що відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 412 КПК України є істотним
порушенням вимог кримінального процесуального закону та безумовною підставою
для скасування судового рішення судом касаційної інстанції в порядку п. 1 ч. 1
ст. 438 цього Кодексу.
Як слідує з оскаржуваної ухвали, суд апеляційної
інстанції хоча і погодився з доводами захисника про те, що під час розгляду
даного кримінального провадження було порушено правила територіальної
підсудності, однак в обґрунтування вказав, що про порушення територіальної
підсудності вказаного провадження стало відомо вже після початку судового
розгляду, тому це не може бути підставою для передачі справи на розгляд до
іншого суду відповідно до положень ст. 34 КПК України. Таким чином розгляд
даного кримінального провадження Білоцерківським міськрайонним судом Київської
області не свідчить про порушення права обвинуваченого на розгляд справи законним
складом суду, суд діяв відповідно до правил, установлених КПК України, тобто
продовжив розгляд справи, розпочатий у цьому суді.
Колегія суддів вважає наведений висновок апеляційного
суду необґрунтованим з урахуванням нижченаведеного.
Так, відповідно до положень ч. 1 ст. 315 КПК України,
суд проводить підготовку до судового розгляду у разі, якщо під час підготовчого
судового засідання не будуть встановлені підстави для прийняття рішень,
передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 цього Кодексу.
Згідно приписів п. 4 ч. 3 ст. 314 КПК України, у
підготовчому судовому засіданні суд має право направити обвинувальний акт,
клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного
характеру до відповідного суду для визначення підсудності у випадку
встановлення непідсудності кримінального провадження.
Таким чином, суд першої інстанції під час
проведення підготовчого судового засідання на підставі п. 4 ч. 3 ст. 314 КПК
України зобов'язаний перевірити чи підсудне кримінальне провадження саме
цьому суду і лише після цього призначати судовий розгляд.
З огляду на викладене, порушення правил підсудності,
відповідно до положень п. 6 ч. 2 ст. 412 КПК України, є істотним порушенням
вимог кримінального процесуального закону та безумовною підставою для
скасування судового рішення, тому колегія суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду Верховного Суду вважає за необхідне відступити
від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах,
викладених у постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного
кримінального суду Верховного Суду від 03 березня 2020 року у справі № 569/6966/16 (провадження №
51-4668 км19) та постанові колегії суддів Третьої судової палати Касаційного
кримінального суду Верховного Суду від 17 липня 2024 року у справі № 199/7836/23 (провадження
№ 51-1003 км24).
ВИСНОВОК: Отже, для забезпечення єдиної правозастосовчої практики та формування
висновку про те, чи є порушення правил підсудності безумовною підставою для
скасування судового рішення відповідно до положень п. 6 ч. 2 ст. 412 КПК
України справа повинна бути передана на розгляд об`єднаної палати
Касаційного кримінального суду.
Матеріал по темі: «Наслідки
незазначення в дорученні конкретного прізвища слідчого (прокурора)»
Теги: підсудність,
порушення правил підсудності, істотне порушення, кримінальне провадження,
судова практика, Верховний суд, Адвокат Морозов
