Адвокат Морозов (судовий захист)
Графічні матеріали
(викопіювання) роздруковані із Публічної кадастрової карти України є належним
документом із відображенням інформації, яка дає можливість ідентифікувати
земельну ділянку на місцевості
09
січня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного
адміністративного суду в рамках справи №
812/1264/17, адміністративне провадження №К/9901/46454/18 (ЄДРСРУ №
86815234) досліджував питання щодо передачі земель сільськогосподарського
призначення у власність та користування громадянам в межах норм безоплатної
приватизації.
Частиною
2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи
місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі,
в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами
України.
Положеннями
ч. 3 ст. 22 ЗК України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення
передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для
ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва,
сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського
виробництва.
За
змістом ч. 1 - 3 та 5 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають
права власності та права користування земельними ділянками із земель державної
або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів
місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або
за результатами аукціону.
Набуття
права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі
земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна
передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема,
одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації,
визначених цим Кодексом.
Земельні
ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних
осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої
влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності
чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Пунктом
«б» ч. 1 ст. 121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на
безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної
власності в розмірі не більше 2,0 гектара для ведення особистого селянського
господарства.
Повноваження
відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у
власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або
комунальної власності у користування встановлені ст. 118, 122, 123 ЗК України.
За
ч. 6 ст. 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні
безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної
власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського
господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого
будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального
дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм
безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої
влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки
державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень,
визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове
призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються
графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної
ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що
перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід
роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному
навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського
господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за
межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається
до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної
Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої
влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки
державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень,
визначених ст. 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та
документи, не передбачені цією статтею.
За
змістом ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган
місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи
комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею
122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на
розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає
мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу
може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів,
прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів
населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і
техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель
адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування
територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
У
разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання (…) відповідний орган
виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні
ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до
повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення
проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у
його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність
земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний
строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення
проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого
дозволу, про що письмово повідомляє (…) відповідний орган виконавчої влади або
орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на
виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Таким
чином, ст. 118 ЗК України закріплено право громадянина замовити розроблення
проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого
дозволу та жодним чином не позбавляє його права на отримання від уповноваженого
органу після спливу місячного строку дозволу на розроблення проекту землеустрою
щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні, а
також права на судовий захист у випадку неможливості реалізації права на
отримання відповідного дозволу (бездіяльності суб`єкта владних повноважень) або
відмови у його наданні після спливу місячного строку.
Аналогічна
правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10 липня 2018 року в
справі № 806/3095/17 та від 17 грудня
2018 року у справі № 509/4156/15.
Виходячи
з наведеного, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або
органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про
надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про
надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої
відмови.
Тим
більш, Верховний Суд звертає увагу, що передача (надання) земельної ділянки у
власність відповідно до статті 118 ЗК України є завершальним етапом визначеної
процедури безоплатної приватизації земельних ділянок. При цьому, отримання
дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не
означає позитивного рішення про надання її у власність.
Аналогічна
правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 13.12.2016 в
справі № 815/5987/14 та постановах
Верховного Суду від 27.02.2018 в справі №
545/808/17, від 22.02.2019 у справі №
813/1631/14.
В
свою чергу, ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у
наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної
ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів,
прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів
населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і
техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель
адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування
територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
При
цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень
відступати від положень ст. 118 ЗК України.
В
розумінні ст. 1 Закону України від 07 липня 2011 року № 3613-VI «Про
Державний земельний кадастр» (далі - Закон № 3613-VI) Державний земельний
кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі,
розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення,
обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику
земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами; державна
реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру
передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та
присвоєння їй кадастрового номера; кадастрова карта (план) - графічне
зображення, що містить відомості про об`єкти Державного земельного кадастру.
У
відповідності до положень ч. 1, 8 ст. 9 вказаного Закону внесення відомостей до
Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються
державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що
реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Державна реєстрація
земельних ділянок, обмежень у їх використанні, ведення поземельних книг,
внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки
здійснюються Державними кадастровими реєстраторами, які здійснюють свою
діяльність за місцем розташування земельної ділянки (район, місто
республіканського значення Автономної Республіки Крим, місто обласного
значення).
Частиною
1 ст. 15 Закону № 3613-VI передбачено, що до Державного земельного
кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер;
місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати
поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів
державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування
ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких
територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове
призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах
певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і
споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок;
відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту,
договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про
документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші
документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.
Стаття
118 ЗК України не містить
будь-яких особливих вимог до графічних матеріалів, крім зазначення бажаного
місця розташування земельної ділянки.
ВИСНОВОК: Графічні матеріали (викопіювання), на
яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, роздруковані із
Публічної кадастрової карти України, інформація в якій створена належним
суб`єктом, є належним документом із відображенням інформації, яка дає
можливість ідентифікувати бажану земельну ділянку на місцевості, та містить прив`язку
земельної ділянки до відповідного населеного пункту.
Матеріал по темі: «Одержання
безоплатно у власність земельної ділянки: дозвіл на виготовлення проекту»
Теги:
земельні спори, дозвіл на розробку проекту землеустрою, одержання безоплатно у
власність земельної ділянки, користування земельною ділянкою, судова практика,
Адвокат Морозов
