Адвокат Морозов (судовий захист)
Верховний суд: до кого заявляти позовні вимоги при
оскарженні дій/бездіяльності державного нотаріуса?
20 грудня 2023
року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного
цивільного суду в рамках справи №
523/4642/22, провадження № 61-13095св23 (ЄДРСРУ № 115898890) досліджував
питання щодо позовної вимоги до державного нотаріуса відповідної державної
нотаріальної контори.
Сторонами в
цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути
фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними
матеріальними правовідносинами та яка, на думку позивача, порушила, не визнала
або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у
цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.
Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року у
справі № 761/23904/19 також вказав, що визначення позивачем у позові складу
сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу
учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист
порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із
залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.
За результатами
розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про
задоволення позову чи відмову в задоволенні позову, вирішуючи питання про права
та обов`язки сторін (позивача та відповідача).
Суд першої
інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого
провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного
провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній
співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за
позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи
за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового
засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем,
не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах
першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі
співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем
виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання
позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну
неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного
відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або
залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК
України).
Пред`явлення
позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті
провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в
порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє
в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог
щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав
спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й
обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду
справи, а не на стадії відкриття провадження.
Отже, пред`явлення позову до неналежного
відповідача є самостійною підставою для відмови в його задоволенні.
Для правильного
вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити
відсутність у нього обов`язку відповідати за цим позовом. Установлення цієї
обставини є підставою для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Для
визнання відповідача неналежним, крім названої обставини, суд повинен мати дані
про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати
відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на
особу, що повинна виконати вимогу позивача, тобто належного відповідача.
У
постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц Велика
Палата Верховного Суду вказала, що пред`явлення позову до неналежного
відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі,
оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК
України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного
відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного
відповідача.
Визначення
відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість
встановлення належності відповідачів та обґрунтованості позову є обов`язком
суду, який виконується під час розгляду справи (постанова Великої Палати
Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №
523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у
справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 21 листопада 2018
року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018
року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 12 грудня 2018
року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 30 січня 2019
року у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019
року у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27 березня 2019
року у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63)).
ВИСНОВОК: Належним відповідачем за вимогою про визнання
незаконною та скасування постанови державного нотаріуса є державна нотаріальна контора, а не нотаріус.
Матеріал по темі: «Наявність арешту при спадкуванні
майна, що знаходиться у спільній частковій власності»
Теги: спадок, спадкоємець, наследство, строк на прийняття спадщини,
порушення строку, додатковий строк для прийняття спадщини, заява, нотаріус,
суд, поважні причини пропуску, заповіт, завещание, спадкування за законом,
частки спадщини, юрист, судовий захист, Адвокат Морозов
