Захист прав на новостворене майно, прийняте в експлуатацію, в разі
невизнання забудовником прав інвестора на спірне майно
В реаліях життя, нажаль розповсюджена
практика коли інвестор не може отримати омріяну (оплачену) квартиру, а
забудовник не виконує взятих на себе зобов’язань та ухиляється від реєстрації
права власності на новозбудоване майно.
Ще у постанові від 30 січня 2013 року № 6-168цс12 Верховний Суд України визначив майнове
право як «право очікування», яке є складовою частиною майна як об`єкта
цивільних прав.
Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений деякими,
але не всіма правами власника майна, і яке свідчить про правомочність його
власника отримати право власності на нерухоме майно або інше речове право на
певне майно в майбутньому.
Визначення майнового права як права
очікування та повноваження власника таких прав надано у висновках Верховного
Суду України, викладених у постановах від 30 січня 2013 року у справі № 6-168цс12, від 15 травня 2013 року у
справі № 6-36цс13, від 04 вересня 2013 року
у справі № 6-51цс13, від 24 червня 2015 року у справі №
6-318цс15, від 04 листопада 2015 року у справі №
6-1920цс15, від 18 листопада 2015 року у справі №
6-1858цс15, від 02 грудня 2015 року у справах № 6-1502цс15 та №
6-1732цс15, від 10 лютого 2016 року у справі № 6-2124цс15, від 16 березня 2016 року у справі № 6-290цс16, від 23 березня 2016 року у справі № 6-289цс16, від 30 березня 2016 року у справах № 6-3129цс15 та №
6-265цс16, від 20 квітня 2016 року у справі №
6-2994цс15, від 25 травня 2016 року у справі № 6-503цс16, від 07 грудня 2016 року у справі № 6-1111цс16.
Вказане свідчить про те, що громадяни
мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також у тому, що набуте
ними на законних підставах право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.
Частиною першою статті 328 ЦК України
встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені
законом, зокрема із правочинів.
У частині другій статті 331 ЦК
України чітко вказано, що право власності на новостворене нерухоме майно
(житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає
з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо
договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його
прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме
майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту
державної реєстрації.
Статтею 2 Закону України від 01 липня
2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме
майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV) визначено, що державна реєстрація прав на нерухоме
майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів
виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких
прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на
нерухоме майно. Державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім
державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва,
проводиться на підставі: рішення суду, що набрало законної сили, щодо права
власності та інших речових прав на нерухоме майно (пункт 9 частини першої
статті 27 цього Закону).
Реєстрація права власності на нерухоме
майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави (постанова
Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17).
Також у постановах Великої Палати
Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі №
680/214/16 та від 07 квітня 2020 року у справі №
916/2791/13 зроблено висновок про те, що державна реєстрація права
власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному
для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права
власності немає. Така реєстрація
визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності
за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для
виникнення такого права.
Відповідно до частини п`ятої статті 7
та статті 4 Закону України від 18 вересня 1991 року № 1560-ХІІ «Про
інвестиційну діяльність» інвестор має право володіти, користуватися і
розпоряджатися об`єктом і результатом інвестицій (об`єктами інвестиційної
діяльності може бути будь-яке майно, а також майнові права).
У статті 2 Закону України «Про
фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та
операціях з нерухомістю» вказано, що об`єкт інвестування - квартира або
приміщення соціально-побутового призначення (вбудовані в житлові будинки або
окремо розташовані нежитлові приміщення, гаражний бокс, машиномісце тощо) в
об`єкті будівництва, яке після завершення будівництва стає окремим майном.
Тобто після завершення будівництва та
здачі будинку в експлуатацію квартира як окремий об`єкт цивільних правовідносин
ще не існує і набуває юридично статусу об`єкта цивільних правовідносин лише
після державної реєстрації, здійсненої відповідно до чинного законодавства.
Для проведення державної реєстрації
прав з видачею свідоцтва на новозбудований об`єкт нерухомого майна, будівництво
якого здійснювалося із залученням коштів фізичних та юридичних осіб, заявник,
зокрема, подає: документ, що підтверджує набуття у власність особою
закріпленого за нею об`єкта будівництва, передбачений законодавством
(інвестиційний договір, договір про пайову участь, договір купівлі-продажу
майнових прав тощо) (у разі придбання майнових прав на об`єкт нерухомості
документом, що підтверджує набуття у власність закріпленого за особою об`єкта
будівництва, є договір купівлі-продажу майнових прав); довідку (виписку) із
переліку осіб, які брали участь в інвестуванні (фінансуванні) об`єкта будівництва
та за якими здійснюється державна реєстрація прав, видану особою, що залучала
кошти фізичних та юридичних осіб (замовником будівництва), про участь
заінтересованої особи в інвестуванні (фінансуванні) об`єкта будівництва (у тому
числі шляхом купівлі-продажу майнових прав); технічний паспорт на об`єкт
інвестування (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо); завірені особою,
що залучала кошти фізичних та юридичних осіб (замовником будівництва), копії
(крім випадків подання оригіналів таких документів особою, що залучала кошти
фізичних та юридичних осіб (замовником будівництва): документа, що підтверджує
виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку (крім
випадків реконструкції об`єктів нерухомого майна без зміни зовнішніх геометричних
розмірів їх фундаментів у плані); документа, що підтверджує виникнення, перехід
та припинення права власності на об`єкт нерухомого майна до проведення його
реконструкції (у разі проведення реконструкції об`єкта нерухомого майна);
документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в
експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта; документа, що підтверджує
присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси (крім випадку, коли в результаті
реконструкції об`єкта нерухомого майна його адреса не змінилася) (пункт
50 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень,
затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №
868).
У пункті 78 Порядку державної
реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого
постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127,
встановлено, що для державної реєстрації права власності на окреме
індивідуально визначене нерухоме майно (квартира, житлове, нежитлове приміщення
тощо), розміщене в об`єкті нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося із
залученням коштів фізичних та юридичних осіб, власником такого майна подаються:
документ, що підтверджує набуття у власність особою закріпленого за особою
об`єкта інвестування, передбачений законодавством (інвестиційний договір,
договір про пайову участь, договір купівлі-продажу майнових прав тощо);
технічний паспорт на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартира,
житлове, нежитлове приміщення тощо).
У постанові Великої Палати Верховного
Суду від 14 вересня 2021 року у справі №
359/5719/17 (провадження № 14-8цс21) вказано, що нормами законодавства
встановлено первинний спосіб набуття права власності на річ, на яку раніше не
було і не могло бути встановлене право власності інших осіб. Саме інвестор як
особа, за кошти якої і на підставі договору з яким був споруджений об`єкт
інвестування, є особою, якою набувається первісне право власності на
новостворений об`єкт інвестування. Інвестор після виконання умов інвестування
набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об`єкт і після
завершення будівництва об`єкта нерухомості набуває права власності на об`єкт
інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації
речових прав на зазначений об`єкт за собою (пункти 92, 93, 95 постанови).
Таким чином, укладаючи договір
купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно, покупець отримує речове
право, яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на
нерухоме майно в майбутньому.
Право власності на нерухоме майно
виникає з моменту прийняття його в експлуатацію, якщо таке передбачено законом
чи договором, а повноцінним об`єктом у розумінні ЦК України такий об`єкт стає
після його державної реєстрації, оскільки жодних виключень щодо необхідності
державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухомі речі, як
передбачено в частині першій статті 182 та частині другій статті 331 ЦК України
для новоствореної речі, якою є квартира в новозбудованому будинку, цивільне
законодавство не містить.
Захист прав на новостворене майно,
прийняте в експлуатацію, в разі невизнання відповідачем прав позивача на спірне
майно здійснюється в порядку, визначеному законодавством, а якщо такий
спеціальний порядок не визначений, то захист здійснюється на загальних засадах
цивільного законодавства (постанови Верховного суду України від 12 листопада
2014 року № 6-129цс14 та від 10 лютого 2016
року № 6-2124цс15).
Велика Палата Верховного Суду
неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного
права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася
особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право
чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким,
що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення,
невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Такий правовий висновок викладено
в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 02 липня 2019 року у
справі № 48/340, від 19 травня 2020 року у
справі № 916/1608/18.
Визнання права як універсальний спосіб
захисту абсолютних та виключних прав і охоронюваних законом інтересів
передбачене у статті 16 ЦК України.
У статті 392 ЦК України вказано, що
власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це
право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним
документа, який засвідчує його право власності.
Зі змісту статті 392 ЦК України
вбачається, що вона містить дві диспозиції, за яких власник майна може
звернутися з позовом про визнання права власності: 1) якщо таке право
оспорюється або не визнається іншою особою; 2) у разі втрати власником
документа, який засвідчує право власності.
Суб`єктом вимог про визнання права
власності може бути будь-яка особа, яка вважає себе власником певного майна,
однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з
наявністю щодо цього права сумнівів у третіх осіб або претензіями третіх осіб
чи необхідністю отримати правовстановлюючі документи.
Позов про визнання права власності на
майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо
належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем
свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати
правовстановлюючих документів. Позивачем у позові про визнання права власності
може бути будь-який учасник цивільних відносин, який вважає себе власником
певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у
зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб.
Відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь-яка особа, яка
сумнівається в належності майна позивачеві, або не визнає за ним права
здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном,
або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.
Спосіб захисту, передбачений статтею
392 ЦК України є різновидом загального способу захисту - визнання права, а тому
його може бути використано в зобов`язальних відносинах за відсутності іншого,
окрім судового, шляху відновлення порушеного права.
Тобто зазначений спосіб захисту як
різновид загального способу захисту - визнання
права може бути використаний не тільки в речово-правових відносинах, але й у
зобов`язально-правових, так як сам по собі факт
перебування осіб у тих чи інших відносинах, у тому числі договірних, не може
перешкоджати застосуванню до цих відносин норм інститутів загальної частини
цивільного права.
Способи захисту права, обрані позивачем
та застосовані судом, повинні найбільш ефективно поновлювати порушені права, а
специфіка інвестування в об`єкти будівництва та визначення новоствореного
майна як об`єкта захисту права, відмінного від майнових прав на етапі укладення
договорів про інвестування в будівництво, які мають різні назви, повинні
тлумачитися на користь тієї особи, права якої порушено.
Практика визнання права власності на
об`єкти нерухомості, розміщені у введених в експлуатацію будинках та спорудах,
з огляду на відсутність у позивачів можливості оформити право власності в
позасудовому порядку як ефективного способу захисту порушених прав
підтримується й Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 27 лютого 2019
року у справі № 761/32696/13-ц (провадження
№ 14-606цс18), від 03 квітня 2019 року у справі №
1609/6643/12 (провадження № 14-107цс19), від 15 травня 2019 року у
справі № 522/102/13-ц (провадження №
14-38цс19), від 29 травня 2019 року у справі №
1609/6645/12 (провадження № 14-220цс19), від 26 червня 2019 року у
справі № 761/3428/15-ц (провадження №
14-268цс19).
Таким чином, коли об`єкт нерухомості
вже збудований та прийнятий в експлуатацію, проте покупцем не отримані
правовстановлюючі документи у зв`язку із порушенням продавцем за договором
купівлі-продажу майнових прав на нерухоме майно взятих на себе договірних
зобов`язань щодо передання всіх необхідних документів для оформлення права
власності на квартиру, вартість якої сплачена покупцем в повному обсязі, та у
разі невизнання продавцем права покупця на цю збудовану квартиру може мати
місце звернення до суду з вимогою про визнання за покупцем права власності на
проінвестоване (оплачене) ним майно відповідно до положень статті 392 ЦК
України. Інвестор наділений правами, тотожними правам власника нерухомого
майна, пов`язаними зі створенням об`єкту нерухомого майна, а тому в разі
порушення його речових прав він має право на звернення до суду за їх захистом
шляхом пред`явлення позову про визнання за ним його майнових прав (26 січня
2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати
Касаційного цивільного суду в рамках справи №
457/726/17, провадження № 61-43201св18 (ЄДРСРУ № 102941088).
З у рахуванням вказаного вбачається, що
право власності в судовому порядку можливо визнати на новостворений об`єкт
інвестування лише у разі
введення його в експлуатацію (26 січня 2022 року
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного
цивільного суду в рамках справи № 761/3462/13-ц,
провадження № 61-8748св19 (ЄДРСРУ № 102941055).
Окрім цього, у випадку перебування
забудовника у стані банкрутства і фінансової неможливості виконати свої
зобов'язання за договором, вказане не спростовує правильних по суті висновків про неможливість визнання судом права
власності на частину недобудованого та невведеного в експлуатацію
об'єкта нерухомості (19 січня 2022 року Верховний Суд у складі
колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках
справи № 200/1933/13-ц, провадження №
61-41765св18 (ЄДРСРУ № 102812197).
Між тим, у постанові Великої Палати
Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі №
761/20612/15-ц (провадження № 14-39цс19) зазначено, що:
«захист майнових прав здійснюється у
порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не
визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах
цивільного законодавства. Встановивши під час розгляду справи, що позивачка
повністю сплатила вартість пайового внеску за нерухоме майно, а також ту
обставину, що введення
об`єкта будівництва в експлуатацію не відбулось у встановлені договором строки,
а ТОВ припинило діяльність, що ставить під сумнів можливість виконання ним
своїх зобов`язань за договором, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про визнання
майнових прав за позивачкою на об`єкт інвестування».
Аналогічні висновки по суті вирішеного
спору зробила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 27 лютого 2019
року у справі № 761/32696/13-ц (провадження
№ 14-606цс18), від 03 квітня 2019 року у справі №
761/9951/15-ц (провадження № 14-614цс18), від 29 травня 2019 року у
справі № 761/20844/13-ц (провадження №
14-146цс19) та від 20 березня 2019 року у справі №
761/20612/15-ц (провадження № 14-39цс19).
Ураховуючи особливість перетворення
права на майнові права у право на новостворений об`єкт нерухомого майна, саме
інвестор є першим власником за договором купівлі-продажу майнових прав на певне
нерухоме майно, яке фактично існує, однак набуває формальних ознак об`єкта
цивільних прав лише після його державної реєстрації. Вказане узгоджується з
висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 14 вересня
2021 року у справі № 359/5719/17
(провадження № 14-8цс21).
ВИСНОВОК: Отже, у випадку оспорювання чи невизнання за інвестором, який виконав
умови договору інвестування, первісного права власності на новостворений об`єкт
інвестування, введений в експлуатацію, ефективним способом захисту такого права
є визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України.
Аналогічна позиція міститься в
Постанові Верховного Суду від 14 грудня 2021 року (справа № 344/16879/15-ц, провадження № 14-31цс20).
Матеріал по темі: «Визнання право власності на нерухоме майно на підставі рішення суду»
Теги:
інвестор, забудовник, введення в експлуатацію, визнання право власності,
рішення суду, новостворене майно, самочинне будівництво, захист прав, належний
спосіб захисту, судова практика, Верховний суд, Адвокат Морозов
