Категорій справ, які
можуть розглядатися в рамках окремого (непозовного ) провадження
13
жовтня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати
Касаційного цивільного суду в рамках справи №
159/858/20, провадження № 61-1633св21 (ЄДРСРУ № 100352326) досліджував
питання щодо категорій справ, які можуть розглядатися в рамках окремого
(непозовного ) провадження.
Згідно
з частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид
непозовного в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або
відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони
прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих
немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності
неоспорюваних прав.
Відповідно
до частини шостої статті 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у
порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку
позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює
заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних
підставах.
Суддя
відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення
факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про
право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду
(частина четверта статті 315 ЦПК України).
Визначальною
обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку
окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з
наступним вирішенням спору про право цивільне.
Під
спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є
суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на
матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ
у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з
порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності
суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації
такого права.
У
порядку окремого провадження розглядаються
справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують
юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна
або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов`язується
із наступним вирішенням спору про право.
У
постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного
суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17
(провадження № 61-51сво18) зроблено висновок, що «юридичними фактами є певні
факти реальної дійсності, з якими нормою права пов'язується настання правових
наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та
обов`язків».
У
постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18),
зазначено, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про
встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом
такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення,
зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством
не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості
одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що
має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним
вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить
до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить
виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди
той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений
відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у
певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення,
належать до юрисдикції суду за таких умов:
-
факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від
них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав
громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету
встановлення;
-
встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо
під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде
заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі
встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору
про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони
вправі подати позов на загальних підставах;
-
заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує
факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про
встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення
він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який
посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням
причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану
тощо);
-
чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення
юридичних фактів».
Подібні
висновки містяться у постановах Верховного Суду: від 19 червня 2019 року у
справі № 752/20365/16-ц (провадження №
61-24660св18), від 05 грудня 2019 року у справі №
750/9847/18 (провадження № 61-18230св19), від 03 лютого 2021 року у
справі № 644/9753/19 (провадження №
61-14667св20), від 16 червня 2021 року у справі №
643/6447/19 (провадження № 61-14968св20), від 08 вересня 2021 року у
справі № 641/5187/20.
Матеріал по темі: «Встановлення факту спільного проживання однією сім’єю при спадкуванні»
Теги:
окреме провадження, непозовне провадження, встановлення фактів, юридичне
значення фактів, відсутній спір про право, судова практика, Верховний суд,
Адвокат Морозов
