Критерії істотності
порушення умов договору, як підстави дострокового розірвання договору на вимогу
сторони
24
червня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного
господарського суду в рамках справи № 922/2216/19
(ЄДРСРУ № 90025250) досліджував питання щодо критеріїв істотності порушення
умов договору як підстави дострокового розірвання договору на вимогу сторони
Суть справи: вимога орендодавця про розірвання договору
оренди землі з підстав порушення орендарем його умов в силу положень частини 2
статті 651 ЦК України передбачає доведення першим істотності такого порушення.
Відповідно
до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із
дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб,
що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та
обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є
договори та інші правочини.
Договором
є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або
припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).
Згідно
з приписами ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього
кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені
умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного
законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст
договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені
ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного
законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).
За
положеннями статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо
сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними
умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як
істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі умови, щодо яких
за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Загальні
критерії істотності порушення умов договору в розумінні частини 2 статті 651 ЦК
України, як необхідної передумови розірвання договору в судовому порядку на
вимогу однієї сторони, напрацьовані усталеною судовою практикою Верховного Суду
України у справі № 6-75цс13 та Верховного
Суду, зокрема у судових рішеннях по справах справах №№
910/22259/17, 910/22454/17, 910/20932/17, 910/21033/17, 910/3568/18,
910/4427/18, 910/5001/19, 926/1557/18, 920/221/19, № 912/1385/17.
Істотним
є таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони
неможливість досягнення нею цілей договору.
Істотність
порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у
сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як
суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має
будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права
вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 ЦК України.
Іншим
критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням
шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні
договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі
збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати
договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має
співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.
Наведена
правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.04.2019 у
справі № 910/6381/18, від 14.08.2019 у
справі №910/8819/18, від 17.03.2020 у
справі № 911/1102/19, тощо.
Оцінка
істотного порушення договору здійснюється судом відповідно до критеріїв, що
встановлені законом. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною
договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення
договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка
може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її
розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні
договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має
право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона
змогла отримати.
Наведена
правова позиція викладена у постанові у постанові Верховного Суду від
28.08.2019 у справі № 910/5381/18.
Отже,
істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди
друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при
укладенні договору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного
Суду від 22.01.2019 у справі № 927/877/17).
Із
вказаного вбачається, що для встановлення можливості розірвання спірного
договору необхідно визначити чи були допущені відповідачем саме істотні
порушення умов такого договору, чи наявна шкода і її розмір внаслідок дій
(бездіяльності), а також співвіднести очікуваний результат від укладеного
договору та фактичні обставини внаслідок неналежного його виконання.
Аналогічна
правова позиція застосована в постанові Верховного суду від 29 жовтня 2019 року
у справі № 911/2755/18.
ВИСНОВОК: Відсутність критерію істотності
порушення відповідачем договору, як обов`язкової передумови для розірвання
договору оренди землі на вимогу сторони за рішенням суду з підстав порушення
іншою стороною його умов, є підставою для відмови в позові.
Матеріал по темі: «Істотне порушення умов договору: критерій та аспект недійсності»
Теги:
істотні умови договору, істотне порушення умов договору, критерії істотності,
неможливість досягнення цілей, укладеність, договір, визнання договору
неукладеним, недійсним, сторони, оспорюваний договір, порушення умов, істотне
порушення, судова практика, Верховний суд, Адвокат Морозов
