Порядок виконання грошового зобов`язання та розподілу коштів у разі
недостатності суми проведеного платежу
01 грудня 2022
року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського
суду в рамках справи № 910/4160/20
(ЄДРСРУ № 107631239) досліджував питання щодо порядку виконання грошового
зобов`язання та розподілу коштів у разі недостатності суми проведеного платежу.
Згідно правових
висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 05.11.2019 у справі №754/2569/16-ц, 27.02.2020 року у справі №921/12/19, від 06.07.2020 року у справі №754/2569/16-ц сторони, керуючись ст. 534 ЦК
України, можуть на власний розсуд визначити у договорі порядок зарахування
грошових коштів, які отримуються від іншої сторони договору, при цьому за
наявності сукупності умов, які передбачені договором, призначення платежу,
вказане платником, не є обов`язковим та не має вирішального значення для
здійснення зарахування грошових коштів у визначеному умовами договору порядку.
Вирішуючи
питання щодо застосування норми статті 534 ЦК України, яка визначає, що у разі
недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у
повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше
не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати
кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються
проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу,
Верховний Суд виходить з того, що дана норма диспозитивна і в договорі сторони
можуть відступити від цих положень та врегулювати свої відносини на власний
розсуд. Окрім того, інша черговість погашення вимог за грошовим зобов`язанням
може бути встановлена законом.
Ця умова
договору неодноразово оспорювалася в судовому порядку і у постанові від
20.01.2022 у справі № 910/772/21 Верховний
Суд наголосив, що ця умова відповідає положенням статті 534 ЦК України, не
суперечить вимогам закону.
Аргументи щодо
неправильного застосування судами норми статті 534 ЦК України та необхідності
врахування висновку Верховного Суду, що можливість застосування положень цієї
статті безпосередньо залежить від змісту реквізиту "призначення платежу"
платіжного доручення, згідно з яким боржник здійснював платіж кредиторові на
виконання грошового зобов`язання, і це означає, що якщо платник (боржник)
здійснює переказ коштів, чітко зазначаючи призначення платежу - погашення
основного боргу (оплата товару, робіт, послуг), черговість, встановлена статтею
534 цього Кодексу застосовуватися не може, відхиляються, оскільки у цих
справах сторони у договорі, керуючись принципом свободи договору, не визначали
умови черговості розподілу отриманих коштів. У постановах, на які посилається
скаржник, Верховний Суд вирішував питання щодо застосування норми статті 534 ЦК
України, якщо інше не передбачено договором. Натомість, у справі, яка
переглядається, сторони визначили інший порядок.
Висновки судів
щодо застосування норми статті 534 ЦК України є правильними і не суперечать
висновку Верховного Суду в постановах від 15.10.2019 у справі №909/1141/18, від 26.09.2019 у справі №910/12934/18, від 26.12.2019 у справі №911/2630/18, від 17.04.2020 у справі №905/2319/17, від 04.06.2019 у справі №924/159/14 щодо застосування положень статті 534
ЦК України, оскільки були зроблені, виходячи з інших фактичних обставин.
Аналогічних
висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 26.05.2022 у справі №910/11610/20.
ВИСНОВОК: Норма статті 534 ЦК України (черговість платежу у разі
недостатності суми погашення) диспозитивна і в договорі сторони можуть
відступити від цих положень та врегулювати свої відносини на власний
розсуд.
Окрім того,
інша черговість погашення вимог за грошовим зобов`язанням може бути встановлена
законом.
Матеріал по
темі: «Зменшення судом розміру пені та штрафу за господарськими
зобов’язаннями»
Теги: черговість платежу, призначення платежу, недостатність коштів,
розподіл грошей, погашення заборгованості, кошти боржника, зарахування, пені,
штрафи, проценти, основний борг, судова практика, Верховний суд, Адвокат
Морозов
