Право, суб’єктність та підстави для проведення негласних слідчих
(розшукових) дій в рамках відповідного кримінального провадження
13 липня 2022
року Вищий антикорупційний суд в рамках справи №
991/366/22, провадження 2/991/1/22 (ЄДРСРУ № 105252483) серед іншого
досліджував питання щодо права, суб’єктності та підстав для проведення
негласних слідчих (розшукових) дій в рамках відповідного кримінального
провадження.
Негласні слідчі
(розшукові) дії - це інститут кримінального
процесуального права, спосіб отримання доказів у кримінальному провадженні.
Статтею 246 КПК
України передбачено, що негласні слідчі (розшукові) дії - це різновид слідчих
(розшукових) дій, відомості про факт та методи проведення яких не підлягають
розголошенню, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Негласні слідчі
(розшукові) дії проводяться у випадках, якщо відомості про кримінальне правопорушення
та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб. Негласні слідчі
(розшукові) дії, передбачені статтями 260, 261, 262, 263, 264 (в частині дій,
що проводяться на підставі ухвали слідчого судді), 267, 269, 269-1, 270, 271,
272, 274 цього Кодексу, проводяться виключно у кримінальному провадженні щодо
тяжких або особливо тяжких злочинів.
Проводити
негласні слідчі (розшукові) дії має право слідчий, який здійснює
досудове розслідування кримінального правопорушення, або за його дорученням - уповноважені
оперативні підрозділи Національної поліції, органів безпеки, Національного
антикорупційного бюро України, органів Державного бюро розслідувань, органів
Бюро економічної безпеки України, органів, установ виконання покарань та
слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, органів
Державної прикордонної служби України. За рішенням слідчого чи прокурора до
проведення негласних слідчих (розшукових) дій можуть залучатися також інші
особи (ч. 6 ст. 246 КПК України).
(!!!)
Проведення негласних слідчих (розшукових) дій можливе
лише в рамках відповідного кримінального провадження та з дотриманням
встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України порядку.
Глава 21 КПК
України до НСРД відносить:
1)аудіо-,
відеоконтроль особи (ст. 260 КПК України), що полягає в негласній (без відома
особи) фіксації та обробці із використанням технічних засобів розмови цієї
особи або інших звуків, рухів, дій, пов`язаних з її діяльністю або місцем
перебування тощо;
2)накладення
арешту на кореспонденцію (ст. 261 КПК України), що полягає в забороні установам
зв`язку та фінансовим установам вручення кореспонденції адресату без
відповідної вказівки слідчого, прокурора;
3)огляд і
виїмка кореспонденції (ст. 262 КПК України), що полягає в негласному відкритті
й огляді затриманої кореспонденції, на яку накладено арешт, її виїмці або
знятті копії чи отриманні зразків, нанесенні на виявлені речі і документи
спеціальних позначок, обладнанні їх технічними засобами контролю, заміні речей
і речовин, що становлять загрозу для оточуючих чи заборонені у вільному обігу,
на їх безпечні аналоги;
4)зняття
інформації з електронних комунікаційних мереж (ст. 263 КПК України), що полягає
у проведенні із застосуванням відповідних технічних засобів спостереження,
відбору та фіксації змісту інформації, яка передається особою та має значення
для досудового розслідування, а також одержанні, перетворенні і фіксації різних
видів сигналів, що передаються каналами зв`язку;
5)зняття
інформації з електронних інформаційних систем без відома її власника,
володільця або утримувача (ст. 264 КПК України), що полягає в одержані
інформації, у тому числі із застосуванням технічного обладнання, яка міститься
в електронно-обчислювальних машинах (комп`ютер), автоматичних системах,
комп`ютерній мережі;
6)обстеження
публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи (ст. 267 КПК
України), що полягає в таємному проникненні слідчого чи уповноваженої особи без
відома власника чи володільця, приховано, під псевдонімом або із застосуванням
технічних засобів у приміщення та інше володіння для встановлення технічних
засобів аудіо-, відеоконтролю особи або безпосередньо з метою виявлення і
фіксації слідів кримінального правопорушення, проведення огляду, виявлення
документів, речей, що мають значення для досудового розслідування, виготовлення
копій чи їх зразків, виявлення осіб, які розшукуються, або з іншою метою для
досягнення цілей кримінального провадження;
7)спостереження
за особою в публічно доступних місцях (ст. 269 КПК України), що полягає у
візуальному спостереженні за особою слідчим чи уповноваженою особою для
фіксації її пересування, контактів, поведінки, перебування в певному, публічно
доступному місці тощо або застосуванні з цією метою спеціальних технічних
засобів для спостереження.
8)аудіо-, відеоконтроль
місця (ст. 270 КПК України), що полягає у застосуванні технічного обладнання у
публічно доступному місці з метою фіксації відомостей (розмов, поведінки осіб,
інших подій), які мають значення для кримінального провадження, без відома
присутніх у ньому осіб;
9)негласне
отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження (ст. 274 КПК
України), що полягає в діях слідчого чи уповноваженої особи, які дозволяють без
відома власника чи володільця отримати зразки матеріалів, сировини, виробів тощо,
у тому числі в публічно недоступних місцях;
10)спостереження
за річчю або місцем у публічно доступних місцях (ст. 269 КПК України), що
полягає у візуальному спостереженні за певною річчю або певним місцем слідчим
чи уповноваженою особою для фіксації її переміщення, контактів з нею певних
осіб, подій у певному місці для перевірки відомостей під час досудового
розслідування тяжкого або особливо тяжкого кримінального правопорушення або
застосуванні з цією метою спеціальних технічних засобів для спостереження.
Згідно з
вимогами ч. 1 ст. 275 КПК під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій
слідчий має право використовувати інформацію, отриману внаслідок
конфіденційного співробітництва з іншими особами, або залучати цих осіб до
проведення негласних слідчих (розшукових) дій у випадках, передбачених цим
Кодексом.
Згідно ч. 2 ст.
275 КПК забороняється залучати до конфіденційного співробітництва під час
проведення негласних слідчих дій адвокатів, нотаріусів, медичних працівників,
священнослужителів, журналістів, якщо таке співробітництво буде пов`язане з
розкриттям конфіденційної інформації професійного характеру.
Отже, вимоги
щодо порядку залучення до конфіденційного співробітництва під час проведення
НС(Р)Д визначені виключно вимогами ст. 275 КПК, де, зокрема, встановлено
перелік осіб, які не можуть залучатись до конфіденційного співробітництва за
умови можливості розголошення ними конфіденційної інформації професійного
характеру.
Усталена судова
практика визначає, що під конфіденційним співробітництвом слід розуміти
негласні відносини, що встановлюються уповноваженими органами з
повнолітньою дієздатною особою і на засадах добровільності та конспіративності
використовуються для вирішення завдань кримінального провадження. Слідчий має
право використовувати інформацію, отриману від осіб, з якими встановлено
конфіденційне співробітництво під час проведення НСРД, або залучати їх до
проведення таких дій.
Примітка: Відповідно до п. 8 частини 1 статті 23 Закону України «Про адвокатуру та
адвокатську діяльність» (далі - Закон) забороняється залучати адвоката до
конфіденційного співробітництва під час проведення оперативно-розшукових
заходів чи слідчих дій, якщо таке співробітництво буде пов`язане або може
призвести до розкриття адвокатської таємниці.
Разом з цим,
сторона захисту вправі мати інформацію про всі елементи порядку отримання
стороною обвинувачення доказів, які остання має намір використати в суді. Такий
висновок зробив Верховний суд в постанові №
148/734/14-к.
Залучення до
конфіденційного співробітництва не є різновидом НС(Р)Д, а лише складовим
елементом їх проведення, що вбачається із положень ч. 2 статті 246 КПК, де
перераховуються види НС(Р)Д, які можуть проводиться у справах про тяжкі та
особливо тяжкі злочини, серед яких залучення до конфіденційного співробітництва
відсутнє. Залучення до конфіденційного співробітництва є лише засобом
проведення різних видів НС(Р)Д (1 грудня 2021 року Верховний Суд колегією
суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду в рамках справи № 501/740/18, провадження № 51-3586 км 21).
Положення
чинного законодавства вказують на основні чинники отримання
відомостей за допомогою проведення негласних слідчих (розшукових) дій:
-наявність
кримінального провадження відповідної тяжкості;
-неможливість
іншим способом отримати докази в цьому кримінальному провадженні;
-закріплення в
законі вичерпного переліку суб`єктів, уповноважених на прийняття рішення про
проведення НСРД, та правомочних на їх проведення;
-процесуальний
алгоритм санкціонування проведення негласних слідчих (розшукових) дій;
-отримання і
фіксація доказової інформації в режимі реального часу тощо.
Матеріал по
темі: «Ухвала слідчого судді про дозвіл на проведення НСРД не є
доказом»
Теги: слідчі дії, нсрд, конфіденційне співробітництво, негласні слідчі
розшукові дії, слідчий суддя, докази, кримінальне провадження, санкція на
проведення, фіксація, доказова база, судова практика, Адвокат Морозов
