Адвокат Морозов (судовий захист)
Відсутність у міськради коштів на сплату судового
збору як безумовна підстава для представництва прокурором інтересів держави в
суді
10 січня 2024
року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в
рамках справи № 120/1829/23,
адміністративне провадження № К/990/23652/23 (ЄДРСРУ № 116212163) досліджував
питання щодо відсутність у
міськради коштів на сплату судового збору як безумовну підставу для
представництва прокурором інтересів держави в суді.
Відповідно до
правового висновку, викладеного Верховним Судом у складі Судової палати з
розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду
у постанові від 29 листопада 2022 року у справі № 240/401/19, прокурор, звертаючись до суду з
метою захисту інтересів держави, що охоплюють собою й інтереси певної
територіальної громади, фактично діє в інтересах держави; оскільки відсутні
чіткі критерії визначення поняття інтереси держави, яке є оціночним, суди під
час розгляду кожної конкретної справи повинні встановлювати
наявність/відсутність інтересів держави та необхідність їх захисту у судовому
порядку.
Велика Палата
Верховного Суду у постанові від 13 лютого 2019 року у справі № 826/13768/16,
погоджуючись з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 25 квітня
2018 року у справі №
806/1000/17, зазначила, що за змістом частини третьої статті 23 Закону
України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках: 1) якщо захист цих
інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади,
орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до
компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності
такого органу.
Перший виключний випадок передбачає наявність
органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу.
Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох
випадках істотно відрізняються.
У першому
випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт
владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.
Нездійснення
захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта
владних повноважень він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні
повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не
звертається.
Здійснення захисту неналежним чином виявляється в
активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але
яка є неналежною.
Неналежність
захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів
держави, який, зокрема, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів
держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав
позивача.
Верховний Суд
звернув увагу на те, що захищати
інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а
не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними,
прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного
суб`єкта владних повноважень, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту
або робить це неналежно.
У постанові від
26 травня 2020 року у справі №
912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що прокурору
достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про
прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після
отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах
держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності.
Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен
зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в
позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі
причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є
підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Суди першої та
апеляційної інстанцій, залишаючи позов прокурора без розгляду, дійшли висновку,
що відсутність у міськради бюджетних асигнувань на сплату судового збору не
може бути розцінено як безумовна підстава для представництва прокурором
інтересів держави в суді.
Проте такий
висновок судів попередніх інстанцій не
узгоджується із сталою судовою практикою, що сформулювалась під час
вирішення спорів, що виникли у подібних правовідносинах.
Зокрема,
відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові
від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18, незалежно від того, чи відповідають дійсності
доводи позивача про неможливість самостійно звернутись до суду з позовом про
повернення земельної ділянки через
відсутність коштів для сплати судового збору, сам факт незвернення до суду
сільської ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального
законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної
громади, свідчить про те, що указаний
орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження щодо
повернення земельної ділянки, у зв`язку із чим у прокурора виникають
обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів
територіальної громади та звернення до
суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та
практиці Європейського суду з прав людини.
Крім того,
правовий висновок про те, що прокурор уповноважений звертатися до суду для
захисту інтересів держави в суді в особі органу, до компетенції якого належить
захист інтересів держави у відповідній сфері, у разі невиконання або
неналежного виконання цим органом своїх повноважень, у тому числі з огляду
на відсутність бюджетних асигнувань на сплату судового збору, міститься,
зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 липня 2018 року у
справі № 926/1111/15 та
від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, та Верховного Суду від 26 травня 2021 року у
справі № 926/14/19,
від 1 червня 2021 року у справі №910/11956/20
та від 9 червня 2021 року у справі № 920/839/20.
На цій підставі
колегія суддів доходить висновку про дотримання прокурором встановленого
статтею 53 КАС України та статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» порядку
звернення до суду з позовом для захисту інтересів держави та про наявність
підстав для такого захисту.
ВИСНОВОК: Відсутність у міськради бюджетних асигнувань на
сплату судового збору не може бути розцінено як безумовна підстава для
представництва прокурором інтересів держави в суді.
Матеріал по темі: «Початок відліку процесуального строку
для звернення прокурора до суду»
Теги: представництво інтересів держави прокурором, позов прокурора в
інтересах громади, виключні підстави, звернення прокурора до суду,
представництво прокуратурою, прокурор в інтересах міської ради, судова
практика, Адвокат Морозов
