Витрати ТОВ зі сплати донарахованих ДПС податків не є збитками, що підлягають
відшкодуванню керівником підприємства
20 вересня 2022
року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в
рамках справи № 923/832/20 (ЄДРСРУ №
106774337) досліджував питання щодо стягнення збитків з керівника підприємства
в наслідок донарахованих ДПС податків в рамках податкової перевірки.
Відповідно до
статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом
свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх
порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав
та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової
шкоди.
У статті 22 ЦК
України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її
цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа
зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які
особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права
(реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних
обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Загальні
положення про відшкодування шкоди наведені у параграфі 1 глави 82 ЦК України.
Так, за частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана
неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам
фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або
юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
(!!!) Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків,
необхідна наявність повного складу правопорушення:
- протиправної поведінки особи;
- шкоди (збитків);
- причинного зв`язку між протиправною поведінкою та
збитками;
- вини особи, яка заподіяла збитки (пункт 5.50
постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 у справі № 904/1448/20 (провадження № 12-29гс21)).
Перераховані
підстави визнаються загальними, оскільки їх наявність необхідна для всіх
випадків відшкодування шкоди, якщо інше не передбачено законом.
Згідно з
частиною другою статті 9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості
регулювання майнових відносин, які позначаються тут як майнові відносини у
сфері господарювання.
Відповідно до
частини другої статті 4 ГК України особливості регулювання майнових відносин
суб`єктів господарювання визначаються цим Кодексом.
Відповідно до
статті 89 ГК України, що є спеціальною нормою у спірних правовідносинах, посадові
особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству.
Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її
діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані,
зокрема, бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була
зобов`язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов`язків; іншими
винними діями посадової особи.
Згідно з
частиною другою статті 224 ГК України під збитками розуміються витрати,
зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не
одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного
виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської
діяльності другою стороною.
До складу
збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила
господарське правопорушення, включаються:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного
майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені
іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених
матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок
порушення зобов`язання другою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який
сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного
виконання зобов`язання другою стороною;
- матеріальна компенсація моральної шкоди у
випадках, передбачених законом (частина перша статті 225 ГК України).
За визначенням,
яке міститься у підпункті 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податкове
повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про
обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену
контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими
законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі
органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.
Витрати, які
мусить Товариство зробити для сплати податків на виконання не є збитками, що
підлягають відшкодуванню посадовою особою, оскільки сплачувати податки та збори
в строки та у розмірах, встановлених ПК України, є прямим обов`язком платника
податків відповідно до пункту 16.1.4 статті 16 цього Кодексу.
Верховний суд
зазначає, що суди нижчих ланок внаслідок неправильного застосування норм статті
22 ЦК України. статей 224, 225 ГК України дійшли помилкового
висновку, що грошове зобов`язання Товариства за платежем з
податку на додану вартість та на прибуток приватних підприємств є збитками
Товариства, завданих посадовою особою її діями (бездіяльністю).
Щодо
відшкодування розміру нарахованих штрафних санкцій, то Верховний Суд зауважує,
що прийняття податкового повідомлення-рішення, набрання законної сили
судом рішення про відмову в позові щодо скасування цього повідомлення-рішення не
може сприйматись як безумовна обставина завдання Товариству збитків, що
підлягає відшкодуванню посадовою особою. Фактом завдання збитків Товариству
буде лише стягнення (добровільна сплата) штрафних санкцій, що відповідає змісту
частини першої статті 224 ГК України, яка визначає, що до складу збитків, що
підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються,
зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість
додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка
зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною.
Отже доводи,
викладені в касаційній скарзі, стосовно неврахування практики Верховного Суду
щодо для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків,
необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме:
протиправної поведінки; збитків (шкоди); причинного зв`язку між протиправною
поведінкою та збитками (шкодою); наявності вини особи, яка заподіяла збитки
(шкоду). За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність
не настає (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі №910/20261/16 від 26.11.2019, постанови Верховного
Суду у справах №923/1315/16 від 04.09.2018, №910/2018/17 від 04.04.2018, №910/5100/19 від 07.05.2020, №910/21493/17 від 04.12.2018, №914/1619/18 від 27.08.2019, №904/982/19 від 24.02.2021), знайшли свої
підтвердження. У даному випадку відсутній такий елемент, як збитки
Товариства, що виключає задоволення позову у справі.
Отже, прийняття
податкового повідомлення-рішення, набрання законної сили судом рішення про
відмову в позові щодо скасування цього повідомлення-рішення не може сприйматись
як безумовна обставина завдання Товариству збитків, що підлягає відшкодуванню
посадовою особою, а тому витрати, які мусить Товариство зробити для сплати
податків на виконання не є збитками, що підлягають відшкодуванню посадовою
особою, оскільки сплачувати податки та збори в строки та у розмірах,
встановлених ПК України, є прямим обов`язком платника податків відповідно до
пункту 16.1.4 статті 16 цього Кодексу.
ВИСНОВОК:
Прийняття податкового повідомлення-рішення не може
сприйматись як безумовна обставина завдання підприємству збитків, а
донараховані витрати ТОВ зі сплати податків не є збитками, що підлягають
відшкодуванню посадовою особою - керівником підприємства.
Матеріал по
темі: «Збитки підприємства від блокування податкової накладної»
Теги: податкові спори, податкова накладна, реєстрація податкової накладної,
втрачена вигода, упущенная выгода, налоговая накладная, збиткі підприємтсва,
убытки, відповідальність керівника, стягнення шкоди, отказ в регистрации
накладной, судебная практика, Верховный суд, Адвокат Морозов
