Адвокат Морозов (судовий захист)
Право на
ефективний засіб юридичного захисту в контексті новел Кодексу адміністративного
судочинства України.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за
умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне
поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду
України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).
Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням
адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне
вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою
ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та
інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.
В свою чергу ч.2 ст. 5 КАС України
передбачає, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка
звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який
не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод,
інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових
відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.
Більше того, суд може вийти за межі позовних
вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод,
інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових
відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень (ч.2 ст. 9 КАС
України)
ВАЖЛИВО: Згідно постанов Верховного Суду України від 31.05.2016 року по
справі № 826/11379/14, від 10.05.2016 року по справі № п/800/362/15, від 20.04.2016 року по справі № 826/16796/14, від 12.04.2016
року по справі № 813/7851/13-а, від 01.03.2016 року по справі № 826/4860/13-а, від 03.02.2016 року по справі № 826/72/15, від 02.02.2016
року по справі № 804/14800/14, від 24.11.2015 року по справі № 816/1229/14 (21-3669а15), від 17.11.2015 року по справі № 2а-18442/11/2670, від 16.09.2015 року по справі № 826/4418/14 (21- 1465а15),
встановлено, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та
таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність
суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного
виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а
здійснювалося примусове виконання рішення.
Окрім цього надаючи правову оцінку належності
обраного позивачем способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки
зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, у пункті 145 рішення від 15.11.1996 у
справі «Чахал проти
Об'єднаного Королівства» Європейський
суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні
ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються
Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі
тієї чи іншої країни.
Отже, «ефективний засіб правового захисту» у
розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і
одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять
безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації,
не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного
правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та
надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також
залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб
захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як
у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не
було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.
75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 05.04.2005 (заява № 38722/02)).
Отже, ефективний засіб правового захисту у
розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і
одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять
безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації,
не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Таким чином, Європейський суд з прав людини у
рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №
28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії,
викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з
позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції
втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право
ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його
аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36,
Series A N 18).
Крім того, порушення судового провадження саме по
собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції
гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не
теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише
право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору
судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної
держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що
справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1
статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії,
які надаються сторонам у судовому провадженні, яке є справедливим, публічним та
швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно
вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003
року, та "Кутіч проти
Хорватії" (Kutic v.
Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".
Таким чином, Європейський суд з прав людини
неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту
на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті
забезпечення гарантій, визначених ст. 13 Конвенції про захист прав людини та
основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним,
засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних
органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується
(див. рішення від 06.09.2005 р. у справі «Гурепка проти України» (Gurepka
v. Ukraine) , заява № 61406/00, п. 59); спроможним запобігти виникненню або
продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за
будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 р. у
справі «Кудла проти Польщі» (Kudla v. Poland), заява № 30210/96, п. 158)
(п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 р. у
справі «Гарнага проти
України» (Garnaga v.
Ukraine), заява № 20390/07).
З урахуванням зазначеного вбачається, що новий
процесуальний кодекс передбачає наступне: 1) градації на малозначні (не
потребує проведення попереднього судового засідання ), типові (аналогічні
сторони, предмет та підстави спору) та зразкові (за наслідками перегляду
Верховним судом) справи; 2) переведення процесу із паперового в електронний; 3)
зміни в порядку і строках надання доказів сторонами (в т.ч. на електронних
носіях);
4) визначення чіткої градації процесуальних
документів по суті справи: позов, відзив на позов, відповідь на відзив,
заперечення та пояснення третіх сторін; 5) збільшення процесуальних строків та
судових витрат (в т.ч. на «правничі» послуги»); 6) обов’язкове досудове
врегулювання спору (адміністративне оскарження); 7) запобігання утворенню у
судовій практиці різних позицій з одного і того ж правового питання.
ВИСНОВОК: Отже, підсумовуючи зазначене, стосовно ефективності правового захисту в
новому КАСУ можна виділити наступне:
1. Чіткий, строковий та врегульований процесуальний
порядок адміністративного, а вже потім судового оскарження;
2. Обмеження сторін в строках та формах подання
доказів, що унеможливлює зловживання для кожної із сторін на етапах судового
провадження по суті спору;
3. Зрозуміла та однозначна судова практика з одного й
того ж правового питання.
Тим ні менше, право на ефективний засіб юридичного
захисту може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не
суперечить закону і суд може вийти за межі позовних
вимог.
Тобто під ефективним засобом (способом) слід
розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає
найбільший ефект.
Теги: право на ефективний засіб юридичного захисту, суперечить закону, за
межі позовних вимог, найбільший ефект, поновлення порушеного права, судова
практика, ЄСПЛ, ЕСПЧ, Адвокат Морозов
