Верховний суд: відсутність у спадкоємця свідоцтва про право
на спадщину не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог кредитора.
15 березня 2018
року Верховний Суд у складі колегії суддів
Першої судової палати Касаційного цивільного суду в контексті справи №
489/2924/16-ц, провадження № 61-2811св18 (ЄДРСРУ № 72819384) досліджував
питання щодо вимог кредитора до спадкоємця, який не отримав свідоцтво про
спадщину.
Фабула справи: кредитор звернувся до суду з майновою вимогою до спадкоємців з підстав
того, що згідно з відповіддю нотаріальної контори спадкоємці померлого із
заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не
звертались, але в разі якщо спадкоємець прийняв спадщину стосовно нерухомого
майна, але зволікає з виконанням обов’язку, передбаченого ст.1297 ЦК, зокрема з
метою ухилення від погашення боргів спадкодавця, кредитор має право звернутися
до нього з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця.
Відповідно до статті 1216 ЦК України
спадкуванням є перехід прав і обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка
померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять
усі права і обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і
не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов'язків, що
зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).
Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого
вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти
спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).
Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем, визначені
у частинах третій, четвертій статті 1268, статті 1269 ЦК України.
Так, згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України
спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття
спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку,
встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття
спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про
прийняття спадщини.
ВАЖЛИВО: Чинне законодавство розмежовує поняття прийняття спадщини
(глава 87 ЦК України «Здійснення права на спадкування») та оформлення спадщини
(глава 89 ЦК України «Оформлення права на спадщину»).
Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець,
який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Разом з тим незалежно від часу прийняття спадщини вона належить
спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК України).
Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що
спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно,
зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на
спадщину на нерухоме майно.
Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє
спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).
Таким чином, спадкові права є майновим об'єктом цивільного
права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти
спадщину), але
право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності
у встановленому законом порядку.
Якщо спадкоємець прийняв спадщину стосовно нерухомого майна, але
зволікає з виконанням обов'язку, передбаченого ст. 1297 ЦК України, зокрема, з
метою ухилення від погашення боргів спадкодавця, кредитор має право звернутися
до нього з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця.
Так, згідно зі ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані
задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного
у спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора
особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора
вони зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю
між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від
одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке
було передано спадкоємцям у натурі.
Разом з тим положення зазначеної норми застосовуються у випадку
дотримання кредитором норм ст. 1281 ЦК України щодо строків пред'явлення ним
вимог до спадкоємців. Недотримання цих строків, які є присічними
(преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.
Отже, встановлені ст. 1281 ЦК України строки - це строки, у
межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє
суб'єктивне право.
Відповідна правова позиція міститься і в постанові Судової
палати у цивільних справах Верховного Суду України від 12 квітня 2017 р. у
справі N 6-2962цс16.
ВИСНОВОК: Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку
про те, що хоча отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про
право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не
обов'язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на
спадщину не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог кредитора.
Теги: спадщина, спадок,
відмова від спадщини, в межах вартості майна, одерження спадщини, кредитор,
майнові вимоги, стягнення на майно, судова практика, Адвокат Морозов
