Рішення про коригування
митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС
України. Витребовування додаткових документів при визначені митної вартості
товару.
08
лютого 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного
адміністративного суду в рамках справи № 825/648/17,
адміністративне провадження №К/9901/16592/18 (ЄДРСРУ № 79698949) досліджував
питання щодо коригування митної вартості товару на підставі інформації з
електронної бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи, а також
витребовування додаткових документів при визначені митної вартості товару.
Митною
вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до
статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей,
яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Декларант
або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані,
зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної
вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених
даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).
Відповідно
до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант
подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну
вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами,
які підтверджують митну вартість товарів, є:
1)
декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах
п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові
значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок
митної вартості;
2)
зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та
додатки до нього у разі їх наявності;
3)
рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом
купівлі-продажу);
4)
якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються
оцінюваного товару;
5)
за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують
вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного
товару;
6)
транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на
транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості
про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7)
копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8)
якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що
містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК
України).
Як
визначено у частині третій статті 53 МК України, у разі якщо документи,
зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки
підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення
складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично
сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа
на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних
днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку,
наведеному в даній нормі.
Системний
аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право
витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості
у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом
відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість
витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право
вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати
необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи
помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею
53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних
документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим
методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй
сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна
правова позиція викладена в Постанові колегії суддів Судової палати в
адміністративних справах Верховного Суду України від 13 липня 2016 року у
справі №805/778/13-а.
Більше
того, неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за
відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за
першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для
застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості (Постанова
Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від
30 жовтня 2018 року у справі №826/25605/15,
адміністративне провадження №К/9901/13155/18 (ЄДРСРУ № 77473423)).
За
результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості
товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою
митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до
положень статті 55 МК України (частина третя статті 54 МК України).
При
цьому в частині шостій статті 54 МК України визначено виключний перелік
підстав, за яких митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за
заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
ВАЖЛИВО: Вимоги частин третьої-четвертої статті 53 та
частини другої статті 58 МК України зобов'язують митний орган зазначити
конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх
перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати
необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких
зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх
відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме
складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з
поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи
необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Однак,
в даній справі спірне рішення про коригування митної вартості товарів не
містить жодних відомостей про наявність розбіжностей та недоліків у поданих
декларантом документах, а також відомостей про конкретні факти чи обставини,
встановлені під час митного оформлення, оцінивши які в сукупності, Митниця
прийняла рішення про неможливість застосування першого методу для визначення
митної вартості імпортованого позивачем товару.
Аналогічна
позиція висловлена 23 жовтня 2018 року Верховним Судом у складі колегії суддів
Касаційного адміністративного суду в рамках справ №
816/921/17, адміністративне провадження №К/9901/709/18 (ЄДРСРУ №
77361202), справа № 820/1761/17,
адміністративне провадження №К/9901/3094/17 (ЄДРСРУ № 77361257) та справа №815/137/17, адміністративне провадження
№К/9901/2327/17 (ЄДРСРУ № 77361266).
Як
вбачається з матеріалів даної справи, єдиною підставою для коригування митної
вартості товарів слугувала інформація з електронної бази даних Єдиної
автоматизованої інформаційної системи (далі - ЄАІС) ДФС України щодо митного
оформлення ідентичних товарів з вищим рівнем митної вартості.
Однак
формально нижчий рівень
митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого
митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості
та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості
товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для
відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення
його митної вартості.
ВИСНОВОК: Верховний Суд вказує, що рішення про
коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації
ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання
інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських
відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не
передбачено.
Також
слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування
заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з
питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з
чим така інформаційна база не
містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів,
які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Теги:
митне оформлення товарів, витребування додаткових документів, сумніви у
вартості товарів, сумніви митниці, достовірність інформації, ЄАІС, ДФС України,
метод визначення митної вартості, судова практика, Адвокат Морозов
