Адвокат Морозов (судовий захист)
Припинення дії договорів забезпечення (іпотеки,
поруки, тощо) у разі припинення основного зобов’язання (кредитного договору)
13 травня 2024 року Верховний Суд у складі колегії
суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 159/4956/21, провадження
№ 61-2573св23 (ЄДРСРУ № 119017731) досліджував питання щодо припинення дії
договорів забезпечення (іпотеки, поруки, тощо) у разі припинення основного
зобов’язання (кредитного договору).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за
кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець)
зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на
умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит
та сплатити проценти.
Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання
має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього
Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та
вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно
ставляться.
Порушенням зобов`язання є його невиконання або
виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне
виконання) (стаття 610 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 625 ЦК України
боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним
грошового зобов`язання. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття
629 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України
позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики,
якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання
процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості
сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частиною першою статті 546 ЦК України передбачено, що
виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією,
заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з частиною першою статті 575 ЦК України
іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця
або третьої особи.
Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» закріплено, що
іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що
залишається
у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким
іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою
зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки
переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим
Законом.
Іпотека має похідний характер від основного
зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення
строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3 Закону України «Про
іпотеку»).
Абзацом другим частини першої статті 17 Закону України
«Про іпотеку» передбачено, що іпотека припиняється у разі припинення основного
зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору.
ВИСНОВОК: Системний
аналіз зазначених вище норм матеріального права дає підстави зробити висновок,
що після сплати боржником перед банком боргу у повному обсязі, кредитний
договір припиняється у зв`язку з виконанням боржником зобов`язання за кредитним
договором, а отже, припиняється й дія
всіх забезпечувальних договорів.
Схожі висновки викладені у постанові Великої Палати
Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 711/4556/16-ц (провадження № 14-88цс19),
постанові Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 127/26402/20 (провадження
№ 61-12159св21).
Матеріал по темі: «Чи є різниця між вартістю предметаіпотеки та розміром заборгованості перед Банком збитками іпотекодавця?»
Теги: іпотека, ипотека, звернення
стягнення на предмет іпотеки, письмова вимога, повідомлення іпотекодателя,
позасудовий спосіб, боржник, стягнення іпотеки, грошовому вираженні, вартість
майна, судова практика, Верховний суд, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар