Адвокат Морозов (судовий захист)
Безпідставне збагачення: виняткові випадки для
неповернення безпідставно набутих грошових коштів
17 квітня2024 року Верховний Суд у складі колегії
суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 127/12240/22, провадження
№ 61-18405св 23 (ЄДРСРУ № 118464883) досліджував питання щодо виняткових
випадків для неповернення безпідставно набутих грошових коштів.
Європейський суд з прав людини зауважує, що
національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть
включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо
(VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
У пункті VII.-2:101 Принципів, визначень і модельних
правил європейського приватного права вказано, що збагачення є
безпідставним, за винятком таких випадків: особа, яка збагатилася, має
право на отримання збагачення за рахунок потерпілого в силу договору чи іншого
юридичного акту, судового рішення або норми права; або потерпілий вільно і
без помилки погодився на настання невигідних для себе наслідків.
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції
України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство
права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від
держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у
закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної
справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є
те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а
включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї
тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним
рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає
ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в
Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення
із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати
свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є
вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із
загальнолюдських вимірів права (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України
від 02 листопада 2004 року №
15-рп/2004).
Загальними засадами цивільного законодавства є,
зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК
України).
Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і
пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи)
цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового
регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати
змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади
(принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися,
зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.
Схожий по суті висновок зроблений в пункті 8.26.
постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження№
12-79гс19), в якій вказано, що «водночас закріплений законодавцем принцип
можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості,
добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як
безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у
правовідносинах».
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати
Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження №
61-22315сво18) зазначено, що: «добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) -
це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і
повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки),
базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium»
(ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини
venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою,
яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема,
поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови,
що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».
Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за
рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави
(безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа
зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте,
згодом відпала (частина перша статті 1212 ЦК України).
Передбачений статтею 1212 ЦК України вид
позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: набуття особою майна або його
збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав.
Отже, предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у
зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і неврегульовані
спеціальними інститутами цивільного права.
Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без
достатньої правової підстави (яке іменується також зобов`язанням із
безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) її
майна, яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави у випадку, якщо
така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі
без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі, та
у переданні відповідного майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий
титул на нього.
Не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1)
заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги,
стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я
або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до
існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно,
за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача;
2) інше майно, якщо це встановлено законом (стаття 1215 ЦК України).
Тлумачення вказаних норм свідчить, що при визначенні
того, чи підлягають безпідставно набуті грошові кошти потерпілі особі слід
враховувати, що акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту
загальних засад, зокрема, добросовісності. Безпідставно набуті грошові кошти
не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє
зобов`язання (відсутній обов`язок) для сплати коштів, проте здійснює таку
сплату, тому що вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає
повернення сплачених коштів.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суду у
постановах від 04 серпня 2021 року у справі № 185/446/18 (провадження № 61-434 св 20) та від
11 січня 2023 року у справі №
548/741/21 (провадження № 61-1022 св 22).
Так, в основі доктрини venire contra factum proprium
знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності
та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім
заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду,
розумно покладається на них.
ВИСНОВОК: Безпідставно
набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа
знає, що в неї відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) для сплати коштів,
проте здійснює таку сплату, оскільки вказана особа поводиться суперечливо, якщо
згодом вимагає повернення сплачених коштів.
Матеріал по темі: «Стягнення безпідставно набутихперіодичних виплат: заробітної плати»
Теги: кошти, гроші,
безпідставно набуті, повернення, недобросовісна поведінка, позов, стягнення, 1212,
ЦК_України, судова практика, Верховний суд, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар