Адвокат Морозов (судовий захист)
Вирішення питання про долю речових доказів у закритому
кримінальному провадженні
Відповідно до ч.9 ст.100 КПК України у разі закриття
кримінального провадження слідчим або прокурором питання про спеціальну
конфіскацію та долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на
підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174
цього Кодексу.
Згідно із до ч. 1ст. 171 КК України з клопотанням про
арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за
погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також
цивільний позивач.
Частиною 3 ст. 174 КПК України визначено, що прокурор
одночасно з винесенням постанови про закриття кримінального провадження
скасовує арешт майна, якщо воно не підлягає спеціальній конфіскації.
Отже, вирішення питання про долю речових доказів у
кримінальному провадженні, яке закрите, здійснюється за правилами ст.171-174
КПК України судом на підставі відповідного клопотання уповноваженого
суб`єкта з урахуванням обмежень, викликаних закінченням досудового
розслідування у кримінальному провадженні.
Отже, уповноважена на здійснення досудового
розслідування особа у такому кримінальному провадженні внаслідок його закриття
не може звертатися із таким клопотанням.
Разом із цим, КПК України визначено, що прокурор -
особа, яка обіймає посаду, передбачену статтею 15Закону України "Про
прокуратуру" та діє у межах своїх повноважень.
Згідно із висновками Об`єднаної палати Касаційного
кримінального суду Верховного Суду у справі № 554/2506/22 від 15 квітня 2024 року, суд
виснував, що чинний кримінальний процесуальний закон розрізняє поняття «суд» та
«слідчий суддя», визначаючи стадії кримінального провадження (досудове
розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням
діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність)
здійснення ними своїх повноважень та належним чином розмежовуючи їх. Відповідно
до ч. 9 ст. 100 КПК у разі закриття кримінального провадження слідчим або
прокурором питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і
документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке
розглядається згідно із статтями 171-174 цього Кодексу.
Пунктом 29 Порядку зберігання речових доказів стороною
обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення
витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово
вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою
Кабінету Міністрів України від 19.11.2012 №1104, визначено, що речові докази у
вигляді предметів чи товарів, що належать до вилучених з обігу на підставі
відповідного рішення слідчого судді, суду передаються для їх технологічної
переробки або знищуються.
Відповідно до Інструкції про порядок вилучення,
обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах,
цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду(у новій
редакції), затвердженої наказом від
27.08.2010 N 51/401/649/471/23/125, до вилучених з обігу належать:
- предмети, придбання і використання яких здійснюється
за особливими дозволами і вичерпний перелік яких визначений законодавством
України;
- предмети, виготовлення, придбання, зберігання, збут
і розповсюдження яких забороняється законодавством;
ВИСНОВОК № 1: Тобто, у випадку, коли кримінальне провадження закрите слідчим, клопотання
подане в порядку ч. 9 ст. 100 КПК про долю речових доказів вирішується судом,
а не слідчим суддею.
Об`єднана палата Касаційного кримінального суду
Верховного Суду у постанові від 15.04.2024 року у справі № 554/2506/22 прийшла до
висновку:
«…за приписами частини 4, якою доповнено ст. 132 КПК
Законом України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального
процесуального кодексів України щодо закриття кримінального провадження у
зв`язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна
протиправність діяння»№2810-IX від 01 грудня 2022року (набрав чинності 29
грудня цього ж року),ухвала слідчого судді або суду про застосування заходів
забезпечення кримінального провадження припиняє свою дію після закінчення
строку її дії, скасування запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку
чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Після закриття кримінального провадження втручання у
сферу приватних інтересів (арешт майна) фактично набуває свавільного характеру,
з огляду на що приписи ч. 4 ст. 132 КПК є дієвим засобом реалізації положень
ст. 3 Конституції України, ст. 13 Конвенції задля усунення порушення прав
власника або володільця майна.
Приписи ч. 4 ст. 132 КПК є нормою, за якою в КПК
встановлено порядок припинення арешту майна після закриття кримінального
провадження, застосування якої у взаємозв`язку із положеннями ч. 1 ст. 170
цього Кодексу скасовує обмеження, застосовані під час досудового розслідування.
Імперативні приписи ч. 4 ст. 132 КПК вимагають
поводження з вказаним вище майном з боку прокурора, органу досудового
розслідування, державної влади чи місцевого самоврядування, підприємств,
установ та організацій, фізичних осіб та інших суб`єктів суспільних відносин як
таким, що не є арештованим в порядку, передбаченому КПК. За відсутності інших
законних підстав, позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або
користування майном, стосовно якого арешт припинив свою дію, є протиправним і
тягне відповідальність, передбачену законом.
Отже, у разі закриття кримінального провадження
постановою слідчого або прокурора, ухвала слідчого судді про накладення арешту
на майно (речові докази) припиняє свою дію, з огляду на що припиняє свою дію і
застосоване слідчим суддею позбавлення права на відчуження, розпорядження
та/або користування відповідним майном. Після закриття кримінального
провадження в порядку, передбаченому законом слідчим, речовий доказ перебуває у
володінні органу досудового розслідування за відсутності процесуального рішення
про арешт майна».
ВИСНОВОК № 2: У разі закриття слідчим, прокурором кримінального
провадження в порядку, передбаченому КПК, заходи забезпечення кримінального
провадження, серед яких і арешт майна, припиняють свою дію в силу прямої
вказівки ч. 4 ст. 132 КПК.
Матеріал по темі: «Оскарження ухвал слідчого судді про
відмову у скасуванні арешту з майна»
Теги: оскарження ухвали слідчого судді, арешт майна,
зняття арешту з майна, клопотання про скасування арешту, накладення арешту,
апеляційне оскарження ухвали слідчого суді, власника, судова практика, Адвокат
Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар