Адвокат Морозов (судовий захист)
Чи повинен (зобов`язаний) суд надсилати копію судового
рішення, ухваленого за наслідками розгляду справи, і позивачеві, і його
представнику?
08 лютого 2024
року Верховний Суд у складі
об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 480/8341/22,
адміністративне провадження № К/990/34473/23
(ЄДРСРУ № 116870018) досліджував питання щодо достатності надіслання
копії судового рішення адвокату, як представнику сторони процесу.
Питання: Чи повинен
(зобов`язаний) суд надсилати копію судового рішення, ухваленого за наслідками
розгляду справи, і позивачеві, і його представнику, за посередництва якого він,
себто позивач, брав участь у судовому процесі (зокрема звертався до суду з
позовом)?
Похідним від цього питання є інше: з якої дати у
такому разі має починатися відлік строку на апеляційне оскарження судового
рішення: дати вручення копії судового рішення позивачеві чи з дати вручення
копії [того самого] судового рішення представнику позивача (адвокату)?
Розбіжність
криється в інтерпретації процесуального статусу позивача як учасника справи та
його представника (тут і далі йтиметься про представника, який діє в інтересах
особи на підставі договору про надання правової допомоги, тобто адвоката), який
не є учасником справи у значенні статті 42 КАС України, але належить до кола
учасників судового процесу, як самостійних (незалежних) одне від одного
суб`єктів.
Як у частині
п`ятій статті 251 КАС України, так і в частині другій статті 295 КАС України
мовиться про «учасника справи», який, як заінтересована у
[матеріально-правовому] спорі особа, має знати про ухвалене рішення суду і -
якщо незгоден - може його оскаржити в апеляційному порядку.
Варто
зауважити, що відсутність у цих нормах КАС України згадки про адвоката як
представника учасника справи, зокрема позивача, не потрібно трактувати як таку
собі «непричетність» представника до результату розгляду справи, що, як
наслідок, не передбачає виникнення процесуальних прав та обов`язків для особи,
інтереси якої він представляє, зокрема й тоді, коли постане питання про відлік
строку на апеляційне оскарження судового рішення у справі, участь позивача у
якій була опосередкована цим представником.
Подібні
судження були б помилкові, адже заперечують (змінюють) саму суть представництва
та його значення у судовому процесі. Відразу треба підкреслити, що тут мова йде про представництво, що ґрунтується
на договорі, а не про законне представництво (коли участь у судовому
процесі беруть органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в
інтересах інших осіб).
Адвокат як
представник (стаття 57 КАС України) бере участь у судовому процесі від імені
особи (сторони чи третьої особи), інтереси якої він представляє, відповідно
наділений правами та обов`язками останньої (за
умови, що в ордері немає застережень про обмеження повноважень адвоката).
Відомо й те, що адвокат як представник не є і не може бути учасником (стороною)
матеріально-правового спору, як і не може мати в ньому особистого інтересу;
участь адвоката як представника у судовому процесі головним чином полягає у
реалізації процесуальних прав та обов`язків особи, яку він представляє, від
імені цієї особи і для цієї особи. Це означає також, що процесуальні
дії/рішення/позиція представника у судовому процесі створюють юридичні наслідки
[саме] для особи, від імені якої він діє, й остання має теж це розуміти.
Суд не повинні цікавити взаємовідносини адвоката та
особи, інтереси якої він представляє (окрім тих, що стосуються обсягу повноважень
адвоката), водночас участь сторони у судовому процесі через свого представника
(адвоката) - що є правом сторони - дозволяє суду здійснювати офіційну
процесуальну комунікацію з цим представником, відтак застосовувати до учасника
справи, від імені якого цей представник діє, передбачені процесуальним законом
наслідки, якщо виникнуть відповідні казуальні підстави.
(!!!) Зважаючи на наведені міркування, об`єднана палата
трактує участь позивача (як учасника справи) у судовому процесі через свого
представника - повноваження якого належно підтверджені - саме як участь
позивача, тобто «учасника справи», для якого у статті 295 КАС України визначені
строки на апеляційне оскарження судового рішення.
З тих самих
мотивів об`єднана палата не може
погодитися з думкою колегії суддів про обмеження права позивача на
апеляційне оскарження судового рішення у ситуації, коли копію цього рішення суд
надіслав лише адвокату позивача, а не позивачу (який не має офіційної
електронної адреси). Такий спосіб вручення судового рішення ніяким чином не
може нівелювати право (чи позбавляти права) позивача на отримання копії
судового рішення, зокрема й на паперових носіях, відтак і права на апеляційне
оскарження, як у тому переконує колегія суддів. Нагадаємо, що процесуальний
закон дозволяє позивачу як учаснику справи отримати копію судового рішення (за
відсутності у нього офіційної електронної адреси), навіть якщо його представник
вже її отримав. Тут, як і загалом в судочинстві, важливо розуміти, що
користування процесуальними правами не може слугувати способом змінити
(спотворити) встановлений законом порядок вчинення процесуальних дій.
Надіслання
[електронної] копії рішення суду представнику сторони процесу - адвокату на
його офіційну електронну адресу в ЄСІТС є, у розумінні частин п`ятої, сьомої
статті 18 КАС України, належним способом вручення судового рішення представнику
позивача, що на підставі частини сьомої статті 251 КАС України вважається врученням цієї копії судового
рішення також і особі, яку цей представник (адвокат) представляє, тобто
позивачу.
Таким
чином, коли позивач (як фізична особа)
не має офіційної електронної адреси, але її має адвокат, який представляв в
суді його [позивача] інтереси, суд, відповідно до приписів частини п`ятої
статті 18 КАС України, надсилає [електронну] копію судового рішення адвокату як
представнику позивача на офіційну електронну адресу, що, в розумінні приписів
частини сьомої статі 251 КАС України, є належним і достатнім способом вручення
судового рішення учаснику справи, з датою якого [вручення] можна пов`язувати
строк на його апеляційне оскарження позивачем як «учасником справи».
ВИСНОВОК: З наведених мотивів об`єднана палата дійшла висновку,
що сам факт ненадіслання судом першої інстанції [безпосередньо] позивачеві
копії судового рішення - ухваленого за наслідками розгляду справи - на
паперових носіях (тобто засобами поштового зв`язку), але за наявності
підтвердження належного надіслання (як і вручення) копії судового рішення
представнику позивача (адвокату) із застосуванням ЄСІТС, не дає достатніх підстав вважати, що позивач не отримав судового
рішення, відповідно не міг знати про результат розгляду своєї справи.
Матеріал по темі: «Належне вручення судового рішення
суб`єкту владних повноважень в автоматичному режимі»
Теги: ЄДРСРУ, оприлюднення судового рішення, реєстр судових рішень,
вручення судового рішення, направлення повістки на емайл, електрона пошта
учасника, електронний документообіг, судовий процес, Верховний суд, Адвокат
Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар