Відносини,
пов`язані із створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських
господарств, регулюються Конституцією України, ЗК України, Законом України від
19 червня 2003 року № 973-IV «Про фермерське господарство» (далі - Закон №
973-IV) та іншими нормативно-правовими актами України.
Згідно зі
статтею 12 Закону № 973-IV землі фермерського господарства можуть складатися
із: земельних ділянок, що належать громадянам України - членам фермерського
господарства на праві власності, користування; земельних ділянок, що належать
фермерському господарству на праві власності, користування.
Відповідно до
статті 1 Закону № 973-IV фермерське господарство є формою підприємницької
діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську
продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на
земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в
оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського
виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.
(!) Згідно з
частиною першою статті 5 Закону № 973-IV право на створення фермерського
господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного
віку та виявив бажання створити фермерське господарство.
Членами
фермерського господарства можуть бути подружжя, їхні батьки, діти, які досягли
14-річного віку, інші члени сім`ї, родичі, які об`єдналися для спільного
ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень установчого
документа фермерського господарства. Членами фермерського господарства не
можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом). При
створенні фермерського господарства одним із членів сім`ї інші члени сім`ї, а
також родичі можуть стати членами цього фермерського господарства після
внесення змін до його установчого документа (частини перша, друга статті 3
Закону № 973-IV).
Можливість
реалізації громадянином права на створення фермерського господарства
безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для
ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної
реєстрації фермерського господарства (стаття 8 цього Закону).
Згідно зі
статтею 8 Закону № 973-IV фермерське господарство підлягає державній реєстрації
у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та
фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома
громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство,
права власності або користування земельною ділянкою.
Порядок надання
(передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства передбачений
спеціальним Законом № 973-IV.
Згідно з
абзацами 1, 2 частини першої статті 7 Закону № 973-IV для отримання (придбання)
у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення
фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної
державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної
ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського
господарства громадяни звертаються до місцевої ради.
У заяві
зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів
фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання
земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з
урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються
документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або
наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.
Частинами
другою та четвертою статті 7 Закону № 973-IV передбачено, що заяву громадянина
про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська
державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у
місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною
організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної
ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. У разі відмови
органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної
ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом.
Отже,
спеціальний Закон № 973-IV визначає обов`язкові вимоги до змісту заяви про
надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які
відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 ЗК України до
змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо
відведення земельної ділянки. Зокрема, в заяві про надання земельної ділянки
для ведення фермерського господарства потрібно зазначити не лише бажаний розмір
і місце розташування ділянки, але й обґрунтувати розміри земельної ділянки з
урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.
Зазначені
вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (стаття 5 ЗК
України) та меті правового регулювання земельних відносин у сфері діяльності
фермерських господарств, яка полягає в створенні умов для реалізації ініціативи
громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її
переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для
забезпечення раціонального використання і охорони земель фермерських
господарств, правового та соціального захисту фермерів України (преамбула
Закону № 973-IV).
Крім того,
Закон № 973-IV передбачає, що заява громадянина про надання земельної ділянки
для ведення фермерського господарства повинна бути розглянута по суті. При
цьому норми цього Закону не містять імперативної вказівки про задоволення заяви
за наявності певних формальних умов, допускаючи можливість прийняття органом
державної влади чи органом місцевого самоврядування рішення про відмову в
задоволенні заяви без визначення виключного переліку підстав для такої відмови.
Таким чином,
при вирішенні позовних вимог про законність рішення органу виконавчої влади чи
органу місцевого самоврядування щодо надання земельної ділянки для ведення
фермерського господарства застосуванню підлягає порядок надання (передачі)
земельних ділянок для ведення фермерського господарства, визначений статтею 7
Закону № 973-IV як спеціального щодо статті 123 ЗК України.
Аналогічні
висновки викладені у постановах Верховного Суду від 10 серпня 2022 року у
справі № 698/119/18, провадження №
61-21412св21, від 27 червня 2022 року у справі №
634/336/20, провадження № 61-20983св21.
З огляду на
вказане нормами Закону № 973-IV запроваджений механізм, за яким земельна
ділянка спочатку надається в оренду громадянину з метою здійснення
підприємницької діяльності (для ведення фермерського господарства), проте
останній може використовувати її лише шляхом створення фермерського
господарства як форми здійснення своєї підприємницької діяльності.
Створенню
фермерського господарства передує, по-перше, бажання й ініціатива
громадянина здійснювати підприємницьку діяльність на власний ризик саме у такій
формі з метою отримання прибутку та, по-друге, вирішення питання про
отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства у власність
та/або користування, що є необхідною умовою реалізації ним права на створення
такого фермерського господарства, а також державної реєстрації останнього як
юридичної особи. Створення фермерського господарства громадянином України
передбачає визначену законом послідовність дій, а земельні ділянки надаються
саме для створення фермерського господарства, а не для іншої цілі.
Аналогічні
правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20
червня 2023 року у справі № 633/408/18,
провадження № 14-86цс22.
Розглядаючи
заяву громадянина, що має намір отримати земельну ділянку для ведення
фермерського господарства по суті, орган виконавчої влади чи місцевого
самоврядування (а в разі переданого на судовий розгляд спору - суд) повинен
дати оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві, перевірити доводи
заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням
перспектив діяльності фермерського господарства, зокрема щодо трудових і
матеріальних ресурсів заявника.
За наслідками
вказаної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого
самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника,
наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності
вести господарство такого типу - виробляти товарну сільськогосподарську
продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на
земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. Відсутність
належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює
передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення
фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими
приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності
поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних
торгів.
Подібні висновки
викладені у постанові Верховного Суду від 17 листопада 2021 року у справі № 633/407/18, провадження № 61-19202св20.
Виходячи зі
змісту статей 7, 12 Закону № 973-IV, статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України
право на безоплатне отримання земельної ділянки державної або комунальної
власності одного виду громадянин, зокрема для ведення фермерського
господарства, може використати один раз.
Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть
отримати на конкурентних засадах через участь у торгах (постанова Великої
Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 525/1225/15-ц).
Матеріал по
темі: «Відчуження частки у статутному
капіталі фермерського господарства (ч.3)»
Теги: фермерське господарство, ФГ,
звернення стягнення на частку боржника, викуп, продаж, статутний капітал
фермерського господарства, частка в статутному капіталі, кредитори,
корпоративних прав, аукціон, судова практика, Верховний суд, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар