Правонаступництво юридичної особи у разі виділу кількох створюваних
юридичних осіб
28 квітня 2023
року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в
рамках справи № 904/5711/18 (ЄДРСРУ №
110515018) досліджував питання щодо правонаступництва юридичної особи у разі
виділу кількох створюваних юридичних осіб/
Згідно зі
статтею 52 Господарського процесуального кодексу України в разі смерті або
оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом
реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи
боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах,
щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника
відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії,
вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для
нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив.
Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд
постановляє ухвалу.
Виконавче
провадження є завершальною стадією судового провадження (ст. 1
Закону України "Про виконавче провадження"). Ця стадія розпочинається
з набранням судовим рішення законної сили або за інших умов, встановлених
законом. Сторони судового провадження на стадії виконавчого провадження
набувають відповідної процесуальної якості, користуються правами та несуть
певні обов`язки, зумовлені статусом сторони.
Частинами 1, 5
статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що
сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник, у разі вибуття однієї
із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право
звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для
правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є
обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку
правонаступник замінив.
Статтею 334
Господарського процесуального кодексу України також передбачено, що в разі
вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її
правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати
сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
Процесуальне
правонаступництво - це перехід процесуальних прав і
обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у
спірному матеріальному правовідношенні. Процесуальне правонаступництво випливає
з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального
правовідношення її правонаступником) і відображає зв`язок матеріального і
процесуального права. При цьому положеннями наведеної процесуальної норми не
обмежено коло випадків заміни особи у спірних правовідносинах, які можуть бути
підставами для процесуального правонаступництва, а також стадію судового
процесу, на якій може бути здійснено таке правонаступництво.
Серед підстав
заміни кредитора у зобов`язанні стаття 512 Цивільного кодексу України визначає
правонаступництво. Таке правонаступництво передбачено, зокрема, статтею 109
Цивільного кодексу України у разі виділу, який є переходом за розподільчим
балансом частини майна, прав та обов`язків юридичної особи до однієї або
кількох створюваних юридичних осіб (ч. 1).
Законом України
"Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та
громадських формувань" у частині 4 статті 4 передбачено, що у разі виділу
юридичних осіб здійснюється державна реєстрація юридичних осіб, утворених у
результаті виділу, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в
Єдиному державному реєстрі, про юридичну особу, з якої здійснено виділ, щодо
юридичної особи - правонаступника. Виділ вважається завершеним з дати державної
реєстрації змін до відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі, про
юридичну особу, з якої здійснено виділ, щодо юридичної особи - правонаступника.
(!!!) При цьому виділ не є різновидом припинення юридичної особи,
це один зі способів створення юридичної особи. Основною відмінністю виділу є
те, що в результаті виділу створюється нова юридична особа, яка наділяється
існуючою юридичною особою певним майном. При цьому попередня юридична особа
не припиняється, однак юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, є
правонаступником юридичної особи, з якої був здійснений виділ, за
зобов`язаннями, які перейшли згідно з розподільчим балансом.
Відповідно до
частини 3 статті 109 Цивільного кодексу України юридична особа, що утворилася
внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями
юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим
балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Юридична
особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за
зобов`язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи,
що утворилася внаслідок виділу. Якщо юридичних осіб, що утворилися внаслідок
виділу, дві або більше, субсидіарну відповідальність вони несуть спільно з
юридичною особою, з якої був здійснений виділ, солідарно.
(!) Невключення суми збитків до розподільчого балансу (зокрема через наявність
судового спору щодо підстав та розміру збитків) не є підставою для непоширення
на таке зобов`язання відповідальності, передбаченої положеннями частин 3, 4
статті 109 Цивільного кодексу України.
Якщо після
виділу неможливо точно встановити обов`язки особи за окремим зобов`язанням, що
існувало у юридичної особи до виділу, юридична особа, з якої здійснено виділ,
та юридичні особи, що були створені внаслідок виділу, несуть солідарну
відповідальність перед кредитором за таким зобов`язанням (частини 4 статті 109
Цивільного кодексу України).
Субсидіарна
відповідальність врегульована статтею 619 Цивільного кодексу України, згідно з
положеннями якої договором або законом може бути передбачена поряд із
відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи
(ч. 1).
До пред`явлення
вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен
пред`явити вимогу до основного боржника. Якщо основний боржник відмовився
задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний
строк відповіді на пред`явлену вимогу, кредитор може пред`явити вимогу в
повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність (ч. 2).
Особа, яка несе
субсидіарну відповідальність, повинна до задоволення вимоги, пред`явленої їй
кредитором, повідомити про це основного боржника, а у разі пред`явлення позову,
- подати клопотання про залучення основного боржника до участі у справі (ч. 4).
Водночас згідно
зі статтею 543 Цивільного кодексу України в разі солідарного обов`язку
боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання
обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від
будь-кого з них окремо.
Велика Палата
Верховного Суду в постанові від 20.04.2022 р. у справі №910/2615/18
зауважила, що в цивільно-правовому зобов`язанні може виникати, зокрема,
солідарна та субсидіарна відповідальність. Зокрема, в разі солідарного
обов`язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов`язку
частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого
з них окремо. Субсидіарна ж відповідальність має додатковий характер,
який полягає, зокрема, в тому, що в разі, якщо вимога кредитора в повному
обсязі задоволена основним боржником, додатковий боржник до відповідальності не
притягується. Тому під час виконання зобов`язань важливо визначити вид
відповідальності, від цього залежить порядок пред`явлення вимоги кредитора, а
також порядок виконання зобов`язання боржником.
Також Велика
Палата Верховного Суду в зазначеній постанові у справі №910/2615/18
виснувала, що з огляду на положення статті 619 Цивільного кодексу України
кредитор може пред`явити вимогу в досудовому порядку або звернутися до суду з
окремим позовом до субсидіарного боржника в порядку позовного провадження. У
таких випадках субсидіарний боржник не є правонаступником основного боржника, а
особою, яка є додатково відповідальною за зобов`язанням основного боржника в
силу прямого припису закону.
Отже, судове
рішення, яким вирішено спір між кредитором та основним боржником щодо стягнення
заборгованості та визначено розмір такої заборгованості, не може мати
преюдиційного значення для субсидіарного боржника.
При цьому в
разі коли первісний боржник зобов`язань перед кредитором за розподільчим
балансом не передавав та залишається основним боржником за зобов`язаннями, щодо
яких винесено судове рішення, стягувач не втрачає права та можливості
звернення до особи, яку він вважає субсидіарним боржником, з окремим позовом.
При розгляді
справи про звернення кредитора з позовом до субсидіарного боржника останній
може заперечувати проти суми заборгованості за зобов`язанням, навіть якщо вона
встановлена судовим рішенням у справі за позовом кредитора до основного
боржника, зокрема доводити, що сума боргу є меншою або відсутня взагалі.
Заміна ж
основного боржника у виконавчому документі на двох боржників - основного та
субсидіарного - без існування судового рішення щодо останнього позбавить
субсидіарного боржника можливості реалізації в повному обсязі своїх
процесуальних прав, які б він мав можливість реалізувати під час позовного провадження.
ВИСНОВОК: Отже, наведеними положеннями Кодексу, окрім правонаступництва щодо
переданих за розподільним балансом зобов`язань, встановлена також взаємна
субсидіарна (а в певних випадках і солідарна) відповідальність відповідних
юридичних осіб за зобов`язаннями, боржником за якими була юридична особа, з
якої здійснено виділ, та які існували перед виділом (тобто виникли до виділу та
створення нової юридичної особи).
Матеріал по
темі: «Момент переходу прав та обов`язків до
правонаступника юридичної особи»
Теги: реорганізації юридичної особи, шляхом злиття, приєднання, перетворення, виділ, правонаступництво, універсальне правонаступництво, передання прав та обов`язків, право попередник, правонаступник, Верховний суд, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар