Юрисдикційна підсудність спору при оскарженні банкрутом рішення фіскального
органу про відмову у реєстрації податкової накладної
24 травня 2023
року Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство
Касаційного господарського суду в рамках справи №
908/1957/21(908/3544/21) (ЄДРСРУ №111121989) досліджував питання щодо
юрисдикційної підсудності спору при оскарженні в процедурі банкрутства рішення
податкової про відмову у реєстрації податкової накладної в ЄРПН.
Верховний Суд
неодноразово зауважував, що з моменту порушення стосовно боржника справи про
банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь
комплекс юридичних правовідносин боржника (висновок, викладений у постановах
Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №918/420/16,
постановах Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про
банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі №911/2043/20, від 23.09.2021 у справі №904/4455/19).
Призначення
провадження у справі про банкрутство полягає у збалансуванні реалізації прав та
законних інтересів учасників справи. Досягнення цієї мети є можливим за умови
гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших
кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника;
3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів.
Законодавець
визначив, що розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі
про банкрутство, повинен відбуватися саме і лише господарським судом, у
провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи
(постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №607/6254/15-ц, від 18.02.2020 у справі №918/335/17, від 15.06.2021 у справі №916/585/18(916/1051/20), постанови Верховного
Суду від 30.01.2020 у справі №921/557/15-г/10,
від 06.02.2020 у справі №910/1116/18, від
12.01.2021 у справі №334/5073/19, від 23.09.2021
у справі №904/4455/19).
У постановах
від 15.05.2019 у справі №289/2217/17, від
12.06.2019 у справі №289/233/18, від
19.06.2019 у справах №289/718/18 та №289/2210/17 Велика Палата Верховного Суду
звертала увагу на те, що визначення юрисдикційності усіх майнових спорів
господарському суду, який порушив справу про банкрутство, має на меті як
усунення правової невизначеності, так і захист прав кредитора, який може за
умови своєчасного звернення реалізувати свої права й отримати задоволення своїх
вимог.
(!!!) Отже, розгляд усіх майнових спорів, стороною в
яких є боржник, з дня введення в дію 21.10.2019 КУзПБ має здійснюватися
господарським судом у межах справи про банкрутство, яку такий суд розглядає.
Телеологічне та
лексичне тлумачення приписів п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України у взаємозв`язку зі
ст. 7 КУзПБ свідчить, що у цих нормах законодавець, застосувавши категорії
"справи у спорах з майновими вимогами", "майновий спір",
"спір щодо майна" та залишивши перелік таких спорів відкритим,
визначив передумови для реалізації судом, у провадженні якого перебуває справа
про банкрутство, функції судового контролю щодо максимально широкого кола
правовідносин за участю боржника та щодо його майна.
За приписами
КУзПБ зміст судового контролю у відносинах неплатоспроможності та банкрутства
полягає у тому, що рішення чи дії боржника та третіх осіб, що можуть
вплинути на майнові активи боржника, мають бути підконтрольні суду, що
здійснює провадження у справі про банкрутство.
(!!!) На переконання Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ
про банкрутство Касаційного господарського суду, за змістом п. 8 ч. 1 ст. 20
ГПК України, ст. 7 КУзПБ у межах справи про банкрутство підлягають вирішенню
питання судового контролю і у справах, якщо відповідачем у такому спорі є
суб`єкт владних повноважень, однак за умови, що вирішення такого спору вплине
на майнові активи боржника, або на суб`єктний склад сторін та учасників у
справі про банкрутство, їхні права, інтереси та (або) обов`язки.
Заявлена у
справі вимога (спонукання державних органів здійснити свої повноваження щодо
реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних )за
своєю суттю є вимогою зафіксувати у загальній системі адміністрування
загальнообов`язкових податків обсяг податкових зобов`язань, на яку покупець, що
сплатив послуги боржнику у даній справі, має право як платник податку на додану
вартість зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду.
Тобто фактично
у позивача виник спір з органом державної влади, пов`язаний з компетенцією
податкового органу під час перевірки надання платником податків вичерпного
переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання
податкової накладної.
Відносини, що
виникають в процесі складення та реєстрації податкових накладних, регулюються
зокрема, ст. 201 ПК України.
Отже, відносини
між сторонами є такими, що виникли з податкового законодавства та фактично
стосуються повноважень відповідачів щодо реалізації їх повноважень під час
зупинення податкових накладних.
Судова палата
для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі
Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що відповідно до правової
позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у
справі №925/556/21 платник ПДВ не має у
податкових відносинах права самостійно спонукати контрагента до здійснення
реєстрації, а також не може спонукати контрагента оскаржити незаконні рішення,
дії чи бездіяльність контролюючого органу, якщо вони були перешкодою у реєстрації
податкової накладної у ЄРПН. Водночас саме від того, чи здійснить контрагент
всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а у випадку
незаконної перешкоди з боку контролюючого органу для реєстрації - від того, чи
зможе контрагент успішно усунути ці перешкоди, фактично залежить виникнення
права такого платника податку на податковий кредит з ПДВ.
У зв`язку із
цим Велика Палата Верховного Суду в п. 25 постанови від 05.06.2019 у справі №908/1568/18 звертала увагу на те, що обов`язок
продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у
публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, хоча
невиконання цього обов`язку може завдати покупцю збитків. Тому позовна вимога
покупця про зобов`язання продавця здійснити таку реєстрацію не є способом
захисту у господарських правовідносинах і не підлягає розгляду в суді жодної
юрисдикції. Натомість належним способом захисту для покупця може бути звернення
до продавця з позовом про відшкодування збитків, завданих порушенням його
обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних (постанова
об`єднаної палати КГС ВС від 03.08.2018 у справі №917/877/17).
Велика Палата
Верховного Суду у постанові від 01.03.2023 у справі №925/556/21
дійшла висновку, що збільшення податкового кредиту є майновим інтересом покупця
товарів/послуг, який з 1 січня 2015 року за загальним правилом реалізовується
після виконання продавцем в публічно-правових відносинах з державою обов`язку
скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну, адже із цим пов`язується
виникнення у покупця права на віднесення відповідних сум ПДВ до податкового
кредиту. Водночас покупець не є стороною публічно-правових відносин між
продавцем і контролюючим органом щодо реєстрації податкових накладних. До
моменту виникнення права на включення суми ПДВ за операцію з придбання
товарів/послуг до складу податкового кредиту взаємодія держави і покупця
зводиться лише до можливості покупця подати на продавця скаргу, що в силу п.
201.10 ст. 201 ПК України зумовлює лише обов`язок контролюючого органу провести
документальну перевірку продавця. Оскільки саме від продавця, який має
визначений законом обов`язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової
накладної в ЄРПН (а також може у необхідних випадках ефективно оскаржити рішення,
дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати цей
обов`язок), залежить реалізація покупцем означеного вище майнового інтересу,
пов`язаного з одержанням права на податковий кредит з ПДВ за наслідками
господарської операції, він (продавець) залишається відповідальним перед своїм
контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій. Якщо
перешкодою для вчинення продавцем дій, необхідних для реєстрації податкової
накладної у ЄРПН, було незаконне рішення, дія чи бездіяльність контролюючого
органу, то держава може бути притягнута до відповідальності перед
постачальником за спричинену цим шкоду, зокрема, в результаті притягнення
продавця до відповідальності його контрагентом.
Відповідно до
правової позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
від 07.12.2022 у справі №500/2237/20, під
час розгляду спорів щодо визнання протиправним та скасування рішення про
реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування
в Єдиному реєстрі податкових накладних; зобов`язання ДПС України зареєструвати
в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, предметом
розгляду в такій справі є виключно стадія правильності та правомірності
зупинення та відмови в реєстрації податкової накладної, а не реальність та
товарність здійснення господарських операцій між позивачем та його
контрагентом.
13.04.2023
Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі №320/12137/20, в якій вважала за необхідне відступити від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в
постанові від 21.09.2021 у справі №905/2030/19 щодо підсудності до юрисдикції
господарського суду, який розглядає справу про банкрутство, справ з позовними
вимогами в яких є оскарження рішення податкового органу, зокрема, з таких
міркувань: "Податкове правопорушення у зв`язку з простроченням податковим
органом відшкодування платнику податку бюджетної заборгованості з ПДВ напряму
не пов`язане зі справою про банкрутство. Фактично спірні правовідносини у
справі, що розглядається, виникли у межах публічно-правового спору у сфері
бюджетного відшкодування ПДВ, тобто заборгованості держави щодо відшкодування
платнику переплати з ПДВ, переведеного в площину процедурного врегулювання,
встановлену законодавством. Тому автоматичне віднесення до господарської
юрисдикції таких спорів не узгоджується з принципом правової
визначеності.
З огляду на
викладене вимоги платника податку (в тому числі й після відкриття провадження у
справі про банкрутство та визнання його банкрутом з відкриттям щодо нього
ліквідаційної процедури) про стягнення з контролюючого органу на користь
позивача пені на суму бюджетної заборгованості з ПДВ згідно з п. 200.23 ст. 200
ПК України, інфляційних втрат та річних процентів за характером і змістом
відносин пов`язані саме з наявністю заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ,
що унормовано приписами ПК України. Такі позовні вимоги стосуються насамперед
перевірки законності дій суб`єкта владних повноважень, а при вирішенні спору
про стягнення з бюджету пені, інфляційних втрат та річних процентів перед судом
обов`язково постає питання щодо суми заборгованості з ПДВ, строк сплати такої
заборгованості та тривалість прострочення. Наведене свідчить про
публічно-правовий характер такого спору, а тому цей спір підлягає розгляду саме
за правилами адміністративного судочинства".
Отже, вимоги
щодо оскарження банкрутом рішення фіскального органу про відмову у реєстрації
податкової накладної по суті є публічно-правовим спором про зобов`язання
контролюючий орган вчинити дії з реєстрації податкової накладної у ЄРПН. При
цьому за наслідками вирішення даного спору не відбувається вплив ані на
формування активів боржника (майно, майнові права), ані на суб`єктний склад
сторін та учасників у справі про банкрутство, їхні права, інтереси та (або)
обов`язки.
ВИСНОВОК: Аналогічний спір належить до юрисдикції адміністративних судів і при цьому
відсутні обставини, що зумовлюють розгляд даного спору в межах цієї справи про
банкрутство у випадках передбачених ст. 7 КУзПБ.
Матеріал по
темі: «Відповідальність Держави за
протиправну НЕ реєстрацію податкової накладної у ЄРПН»
Теги: податкові накладні, виключення з ризикових, подання таблиці,
зупинення реєстрації податкових накладних, реєстр накладних, пояснення,
ризикові контрагенти, оскарження рішення комісії, розшифрування, ПН, РК,
податкова, ДПС, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар