Адвокат Морозов (судовий захист)
Щодо ефективного механізму
здійснення бюджетного відшкодування ПДВ.
15
березня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного
адміністративного суду в рамках справи№
808/3187/13-а, адміністративне провадження №К/9901/2520/18 (ЄДРСРУ №
80481892) висловився щодо ефективного механізму здійснення бюджетного
відшкодування ПДВ.
На
час виникнення спірних правовідносин порядок визначення суми податку, що
підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню
з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення
розрахунків внормовувався положеннями статті 200 Податкового Кодексу України
(далі - ПК України) (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних
правовідносин).
Пунктом
200.7 статті 200 ПК України встановлено, що платник податку, який
має право на отримання бюджетного відшкодування та
прийняв рішення про повернення суми бюджетного
відшкодування, подає відповідному органу державної
податкової служби податкову декларацію та заяву про
повернення суми бюджетного відшкодування, яка
відображається у податковій декларації.
Пунктом
200.10 статті 200 ПК України визначено, що протягом 30
календарних днів, що настають за граничним
терміном отримання податкової декларації, податковий
орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.
За
наявності достатніх підстав, які свідчать, що
розрахунок суми бюджетного відшкодування
було зроблено з порушенням норм податкового
законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову
виїзну перевірку платника для визначення
достовірності нарахування такого бюджетного
відшкодування протягом 30 календарних днів,
що настають за граничним терміном проведення камеральної
перевірки (пункт 20.11 статті 200 ПК України).
Відповідно
до пункту 200.12 статті 200 ПК України орган державної податкової
служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після
закінчення перевірки подати органу
Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що
підлягає відшкодуванню з бюджету.
Згідно
з пунктом 200.13 статті 200 ПК України на підставі отриманого висновку
відповідного органу державної податкової служби орган Державного
казначейства України видає платнику податку зазначену
в ньому суму бюджетного відшкодування
шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський
рахунок платника податку в обслуговуючому банку
протягом п'яти операційних днів після отримання висновку
органу державної податкової служби.
При
цьому, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної
перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного
відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган надсилає
платнику податку відповідне податкове повідомлення.
ВАЖЛИВО: З урахуванням відсутності механізму реального
відшкодування платнику податків узгодженої суми бюджетного відшкодування
вказаного податку, такі способи захисту порушеного права як зобов'язання
контролюючого органу надати висновок про підтвердження заявленої платником
податків суми бюджетного відшкодування або внести заяву товариства до
Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, на думку
колегії суддів, не призведуть до ефективного відновлення права платника
податків.
Відповідно
до частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав
людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція)
кожна юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути
позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах,
передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Європейський
суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошував, що поняття «майно» у першій
частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не
обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від
формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві: деякі інші
права та інтереси, що становлять активи, також можуть розглядатися як «майнові
права», а отже, як «майно» (див. mutatis mutandis рішення у справі «Бейелер
проти Італії» від 05 січня 2000 року) (Beyeler v. Italy, заява № 33202, §
100)).
За
певних обставин «легітимне очікування» на отримання «активу» також може
захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. Так, якщо суть вимоги
особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися
такою, що має «легітимне очікування», якщо для такого права у національному
законодавстві існує достатнє підґрунтя (див. mutatis mutandis рішення у справі
«Суханов та Ільченко проти України» від 26 червня 2014 року (Sukhanov and
Ilchenko v. Ukraine, заяви № 68385/10 та № 71378/10, § 35)).
ЄСПЛ
у рішенні у справі «Інтерсплав проти України» від 09 січня 2007 року зазначив,
що юридична особа-платник ПДВ мала достатньо підстав сподіватись на
відшкодування цього податку, так само як і на компенсацію за затримку його
виплати, та встановив, що заявник мав захищений статтею 1 Першого протоколу до
Конвенції майновий інтерес (Intersplav v. Ukraine, заява № 803/02, § 31-32).
ЄСПЛ констатував забезпеченням поновлення порушеного права позивача, є
стягнення з Державного бюджету України через ГУ ДКС України у м. Києві на
користь товариства заборгованості бюджету із відшкодування ПДВ та пені,
нарахованої на суму такої заборгованості.
Така
ж сама правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від
12.02.2019 у справі №826/7380/15.
У
вказаній постанові Велика Палата відступила від висновку щодо застосування
норми права у подібних відносинах, викладеного в постановах Верховного Суду
України від 16 вересня 2015 року у справі № 21-881 аі 5, від 17 листопада 2015
року у справі № 21 -4371 аі 5, від 02 грудня 2015 року у справі № 21 - 2650а!
5, від 20 квітня 2016 року у справі № 21-452а16, від 07 березня 2017 року у
справі № 820/19449/14, про те, що відшкодування ПДВ здійснюється органом
Державної казначейської служби України з дотриманням процедури та на умовах,
встановлених статтею 200 ПК України та Порядком № 39, оскільки вказаний спосіб
захисту не є ефективним та не призводить до поновлення порушеного права
платника податків.
ВИСНОВОК: З огляду на триваюче безпідставне
невиконання відповідним державним органом передбаченого нормами ПК України
обов'язку щодо відшкодування податку на додану вартість, належним способом
захисту порушеного права платника податку буде заявлення позовної вимоги щодо
безпосереднього стягнення з Державного бюджету належної йому до відшкодування
суми.
Теги:
ндс, пдв, бюджетне відшкодування, ефективний спосіб, стягнення з державного
бюджету, казначейська служба, висновок про відшкодування, судова практика,
Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар