Верховний суд підтвердив,
що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку
та не підтверджує фактичного виконання його умов та руху коштів .
19
березня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного
адміністративного суду в рамках справи № 809/1718/15,
адміністративне провадження №К/9901/19199/18 (ЄДРСРУ № 80580345) підтвердив, що
договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку.
Відповідно
до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»
первинним документом є документ, який містить відомості про господарську
операцію.
За
змістом цієї ж статті господарська операція це дія або подія, яка викликає
зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню
в бухгалтерському обліку.
Відповідно
до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову
звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських
операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських
операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення
господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її
закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі
первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та
зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних
носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату
і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст
та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади
осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її
оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати
особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно
з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від
15.12.2015 р. № 21-4266а15, договір не
є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку, а свідчить
лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне
виконання, в той час як первинні документи складаються лише за фактом надання
послуг.
Більше
того, відносно первинних бухгалтерських документів висловився Верховний суд
України і в рішенні від 19 квітня 2016 року у справі № 21-4985а15 вказавши, що господарська
операція пов’язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів
платника податків та руху його капіталу, а сам договір не є первинним обліковим
документом для цілей бухгалтерського обліку.
Вказаної
позиції дотримується і Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного
адміністративного суду від 27 лютого 2018 року по справі № 813/1766/17, адміністративне провадження
№К/9901/3360/17 (ЄДРСРУ № 72486685).
ВИСНОВОК: Таким чином, право на формування податкового
кредиту виникає у підприємства в разі фактичного здійснення господарських
операцій, підтвердження первинними документами здійснення таких операцій та
наявності належним чином оформлених податкових накладних.
Теги:
договір, первинні документи, податкові накладні, підтвердження господарської
операції, підтвердження первинними документами, податкові спори, оскарження
ППР, нур, акт проверки, судова практика, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар