Обсяг судового контролю при оскарженні довідки НАЗК в адмінюрисдикції за КАСУ

 

Адвокат Морозов (судовий захист)

Верховний суд щодо меж судового контролю та співвідношення юрисдикцій при оскарженні довідки Національного агентства з питань запобігання корупції

03 липня 2026 року Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 420/3078/25, адміністративне провадження № К/990/40384/25 (ЄДРСРУ № 137945919) досліджував питання щодо меж судового контролю та співвідношення юрисдикцій при оскарженні довідки Національного агентства з питань запобігання корупції.

Встановлення адміністративної юрисдикції щодо спорів про оскарження довідки не усуває необхідності з`ясування питання співвідношення юрисдикцій у разі оскарження довідки НАЗК в порядку адміністративного судочинства за умови одночасного відкриття кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення (якщо в діях суб`єкта декларування виявлено ознаки правопорушення).

У зв`язку з цим виникає потреба визначення меж компетенції та обсягу судового контролю адміністративних судів під час перевірки законності довідки НАЗК, а також меж оцінки відповідних висновків судами, які вирішують питання про притягнення суб`єкта декларування до юридичної відповідальності.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.

Наведене свідчить, що предметом судового контролю в адміністративному процесі є законність реалізації НАЗК наданих йому контрольних функцій та відповідність прийнятого за їх результатами рішення (довідки) встановленим законом критеріям належного урядування.

(!!!) Під час розгляду такого спору адміністративний суд перевіряє, чи діяло НАЗК на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначених Конституцією та законами України, чи дотримано процедуру повної перевірки декларації, чи були встановлені всі обставини, що мають значення для прийняття рішення, чи є висновки НАЗК обґрунтованими, чи дотримано принципи безсторонності, добросовісності, пропорційності та розсудливості, передбачені частиною другою статті 2 КАС України.

Метою такого судового контролю є захист прав, свобод та інтересів суб`єкта декларування у його публічно-правових відносинах з державою від порушень та свавільних дій з боку НАЗК як суб`єкта владних повноважень, а також відновлення порушеного правового статусу особи у разі встановлення протиправності оскаржуваного акта.

Розгляд справ про адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією (зокрема, що передбачені статтями 172-4 - 172-9 КУпАП), за результатами складених уповноваженими особами НАЗК протоколів, відповідно до статті 221 та пункту 1 частини першої статті 255 КУпАП, належить до юрисдикції відповідних місцевих загальних судів.

Згідно з частиною першою статті 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, предметом судового розгляду у провадженні про адміністративне правопорушення є встановлення наявності чи відсутності в діях особи складу адміністративного правопорушення та вирішення питання про притягнення її до адміністративної відповідальності.

Розглядаючи таку справу, суд загальної юрисдикції перевіряє фактичні обставини, на яких ґрунтується обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП), встановлює наявність передбачених законом підстав для застосування до особи заходів адміністративної відповідальності.

Метою цього контролю є захист правопорядку, забезпечення законності, з`ясування вини особи та застосування заходів адміністративного стягнення або закриття провадження у справі за відсутності події і складу правопорушення.

Розгляд кримінальних проваджень щодо кримінальних правопорушень, пов`язаних з недостовірним декларуванням (зокрема, передбачених статтями 366-2, 366-3 КК України), відповідно до положень статей 32, 33-1 КПК України, належить до юрисдикції Вищого антикорупційного суду як спеціального судового органу в системі судоустрою України, за наявності хоча б однієї з умов, передбачених пунктами 1-3 частини п`ятої статті 216 цього Кодексу, та місцевим загальним судам.

Згідно з частиною першою статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до частини першої статті 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження.

З наведеного слідує, що предметом судового дослідження у кримінальному судочинстві є кримінально-правова кваліфікація діяння особи, встановлення всіх елементів складу кримінального правопорушення на підставі доказів, зібраних уповноваженими органами досудового розслідування.

Суд оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність доказів - достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Таку оцінку суд здійснює за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження (частина перша статті 94 КПК України). Згідно з частиною другою статті 94 КПК жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Метою зазначеного судового контролю є встановлення наявності чи відсутності в діях особи складу кримінального правопорушення, ухвалення справедливого судового рішення (виправдувального або обвинувального вироку) та захист інтересів суспільства і держави від проявів корупції.

(!) Аналіз викладеного дозволяє зробити висновок, що адміністративний суд, суд у справі про адміністративне правопорушення та суд, який здійснює кримінальне провадження, реалізують різні за своїм змістом, завданнями та процесуальним призначенням форми судового контролю.

·       Адміністративний суд перевіряє законність реалізації НАЗК наданих йому владних повноважень та правомірність прийнятого за результатами перевірки індивідуального акта з урахуванням критеріїв, визначених частиною другою статті 2 КАС України.

·       Суд у провадженні про адміністративне правопорушення вирішує питання про наявність або відсутність складу адміністративного правопорушення, винуватість особи та наявність підстав для застосування до неї адміністративного стягнення.

·       Суд у кримінальному провадженні встановлює, чи доведено вчинення особою кримінального правопорушення, чи наявні всі елементи його складу та чи існують підстави для притягнення особи до кримінальної відповідальності.

 

У межах кожної з цих юрисдикцій здійснюється захист різних прав.

·       Адміністративний суд захищає права, свободи та законні інтереси особи від незаконних дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень (НАЗК), перевіряючи законність і обґрунтованість владного акта.

·       Суд у справі про адміністративне правопорушення вирішує питання про притягнення (або непритягнення) особи до адміністративної відповідальності.

·       Суд кримінальної юрисдикції встановлює винуватість особи у вчиненні кримінального діяння.

Водночас важливо враховувати, що ні суд у справі про адміністративне правопорушення, ні суд кримінальної юрисдикції, не наділені повноваженнями щодо здійснення самостійного судового контролю за законністю діяльності НАЗК під час проведення повної перевірки декларації, перевірки дотримання встановленої законом процедури такої перевірки чи вирішення питання про правомірність індивідуального акта НАЗК як акта суб`єкта владних повноважень.

Та обставина, що відомості, відображені у довідці НАЗК про результати повної перевірки декларації, можуть одночасно бути предметом судового дослідження у провадженні про адміністративне правопорушення або у кримінальному провадженні, не свідчить про тотожність предмета відповідних судових проваджень.

Указане означає, що одні й ті самі юридичні факти можуть породжувати різні правовідносини та, відповідно, бути предметом оцінки в межах різних судових процедур. Водночас у кожному з таких проваджень зазначені обставини досліджуються з різною процесуальною метою та для вирішення різних за своєю правовою природою питань.

Так, у кримінальному провадженні або провадженні у справі про адміністративне правопорушення відповідні обставини підлягають дослідженню для встановлення наявності чи відсутності складу правопорушення, винуватості особи та підстав для притягнення її до юридичної відповідальності.

В адміністративному судочинстві - для перевірки законності реалізації НАЗК наданих йому владних управлінських повноважень, дотримання встановленої процедури проведення повної перевірки декларації та обґрунтованості висновків, викладених у довідці, складеній за її результатами.

Відповідно, навіть, якщо в межах кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення судом надається оцінка відомостям, викладеним у довідці НАЗК, така оцінка здійснюється не як перевірка законності самої довідки та не як форма контролю за дотриманням НАЗК вимог законодавства під час проведення повної перевірки декларації, а як оцінка доказової інформації для цілей вирішення питання про юридичну відповідальність особи.

У кримінальному провадженні або провадженні у справі про адміністративне правопорушення, у разі, якщо така довідка стає додатком до протоколу про адміністративне правопорушення або обґрунтованого висновку, суди оцінюють її виключно як носій відомостей про певні фактичні обставини, що підлягають перевірці та оцінці судом у сукупності з іншими доказами у справі, при цьому не має наперед встановленої сили.

ВАЖЛИВО: Таким чином, одночасне існування адміністративного провадження, провадження у справі про адміністративне правопорушення та кримінального провадження не створює конкуренції судових юрисдикцій, оскільки в межах кожної з них здійснюється захист різних прав та вирішуються різні юридичні питання.

Наявність кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення не усуває необхідності у здійсненні самостійного судового контролю за законністю довідки про результати повної перевірки декларації як акта індивідуальної дії, прийнятого суб`єктом владних повноважень у межах реалізації контрольних функцій держави.

ВИСНОВОК: Існування кримінального провадження чи провадження про адміністративне правопорушення не створює альтернативного механізму судового контролю за діяльністю НАЗК ніж адміністративний процес.

 

 

Матеріал по темі: «Юрисдикція спорів щодо оскарження довідки НАЗК»

 

 

 

 

 

Теги: назк, декларування, недостовірні відомості, щорічна декларація, порог відповідальності, штраф, адміністративна, кримінальна, необґрунтовані активи

Юрисдикція спорів щодо оскарження довідки НАЗК

 

Адвокат Морозов (судовий захист)

Верховний суд щодо юрисдикційної належності спорів про оскарження довідки Національного агентства з питань запобігання корупції

03 липня 2026 року Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 420/3078/25, адміністративне провадження № К/990/40384/25 (ЄДРСРУ № 137945919) досліджував питання щодо юрисдикційної належності спорів про оскарження довідки Національного агентства з питань запобігання корупції.

Відповідно до частини третьої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Наведене конституційне положення гарантує кожній особі право на судовий захист у разі виникнення спору щодо її прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Зміст принципу спеціалізації судів полягає у забезпеченні розгляду кожної категорії спорів саме тим судом, до компетенції якого такі спори віднесені законом. Тому визначення належної юрисдикції здійснюється, виходячи із характеру спірних правовідносин, предмета спору та сутності права чи інтересу, за захистом якого звертається особа.

За правилами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Зміст цього законодавчого положення вказує на те, що до компетенції адміністративних судів належать спори щодо будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, за винятком тих, щодо яких законом визначено інший порядок судового вирішення.

Як установлено, довідка про результати повної перевірки декларації є рішенням (індивідуальним актом) НАЗК, прийнятим у межах реалізації владно-управлінських повноважень у сфері державного фінансового контролю. Така довідка зумовлює самостійні правові наслідки для суб`єкта декларування, а спір щодо законності викладених у ній висновків та дотримання НАЗК вимог закону під час її складення виникає між особою та суб`єктом владних повноважень у зв`язку зі здійсненням останнім публічно-владних управлінських функцій.

Водночас законодавство не встановлює спеціального порядку судового оскарження довідки про результати повної перевірки декларації або викладених у ній висновків.

ВИСНОВОК: Таким чином, спір про оскарження довідки НАЗК про результати повної перевірки декларації є публічно-правовим спором, у розумінні пункту 1 частини першої статті 19 КАС України, та належить до юрисдикції адміністративних судів.

 

Матеріал по темі: «Статус довідки НАЗК після притягнення суб’єкта декларування до відповідальності»

 

 

 

 

 

Теги: назк, декларування, недостовірні відомості, щорічна декларація, порог відповідальності, штраф, адміністративна, кримінальна, необґрунтовані активи

 

Статус довідки НАЗК після притягнення суб’єкта декларування до відповідальності

 

Адвокат Морозов (судовий захист)

Верховний суд: статус довідки НАЗК, навіть після притягнення суб’єкта декларування до юридичної відповідальності

03 липня 2026 року Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 420/3078/25, адміністративне провадження № К/990/40384/25 (ЄДРСРУ № 137945919) досліджував питання щодо впливу подальшого притягнення особи до юридичної відповідальності на існування правовідносин між НАЗК та суб`єктом декларування.

У цьому зв`язку підлягає оцінці підхід, відповідно до якого у разі виявлення НАЗК за результатами повної перевірки декларації ознак адміністративного або кримінального правопорушення правовідносини між НАЗК та суб`єктом декларування завершуються із складенням довідки, а подальші правові наслідки реалізуються виключно в межах провадження щодо притягнення особи до юридичної відповідальності.

Безумовно, складення та погодження довідки означає завершення контрольної процедури повної перевірки декларації. Водночас завершення такої процедури не свідчить про припинення правовідносин, що виникли між НАЗК та суб`єктом декларування, у зв`язку з прийняттям відповідного акта.

Як установлено, довідка про результати повної перевірки декларації зумовлює самостійні правові наслідки для суб`єкта декларування, які не обмежуються і не вичерпуються можливістю його подальшого притягнення до адміністративної чи кримінальної відповідальності. Висновки, викладені у довідці, можуть бути підставою для виникнення зобов`язальних, контрольних, дисциплінарних, кадрових та інших правових наслідків, а також впливати на права, свободи та законні інтереси суб`єкта декларування після завершення самої перевірки.

(!) Отож відкриття кримінального провадження, складення протоколу про адміністративне правопорушення або вчинення інших дій, спрямованих на реалізацію механізмів юридичної відповідальності, не усуває юридичних наслідків довідки та не припиняє правового зв`язку між НАЗК і суб`єктом декларування щодо законності її складення.

Виникнення правовідносин, пов`язаних із притягненням особи до юридичної відповідальності, свідчить про появу нових самостійних матеріальних і процесуальних правовідносин за участю інших уповноважених суб`єктів (учасниками яких стають органи досудового розслідування, прокурор або суд). Проте такі правовідносини не замінюють і не поглинають правовідносини, що виникли між НАЗК та суб`єктом декларування, у зв`язку зі здійсненням фінансового контролю та прийняттям довідки за результатами повної перевірки декларації.

Отже, перехід до стадії реалізації механізмів юридичної відповідальності не припиняє правовідносин щодо законності довідки НАЗК про результати повної перевірки декларації. Такі правовідносини продовжують існувати доти, доки зберігаються правові наслідки відповідного акта та існує спір щодо правомірності реалізації НАЗК своїх владних управлінських повноважень.

ВИСНОВОК: Іншими словами, ані порушення кримінального/адміністративного провадження ні нівелює довідка НАЗК, як рішення суб’єкта владних повноважень, яка фактично стає самостійним результатом здійснення відповідних владних повноважень, а отже є окремим рішенням НАЗК, яке підлягає самостійному оскарженню за КАСУ.

 

 

Матеріал по темі: «Вплив ознак правопорушення на правову природу довідки НАЗК»

 

 

 

Теги: назк, декларування, недостовірні відомості, щорічна декларація, порог відповідальності, штраф, адміністративна, кримінальна, необґрунтовані активи

Вплив ознак правопорушення на правову природу довідки НАЗК

 

Адвокат Морозов (судовий захист)

Верховний суд щодо впливу ознак правопорушення декларанта на правову природу довідки Національного агентства з питань запобігання корупції

03 липня 2026 року Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 420/3078/25, адміністративне провадження № К/990/40384/25 (ЄДРСРУ № 137945919) досліджував питання щодо впливу ознак правопорушення на правову природу довідки Національного агентства з питань запобігання корупції.

Особливого значення у цьому контексті набуває питання про те, чи впливають на правову природу довідки обставини виявлення НАЗК за результатами повної перевірки декларації ознак адміністративного або кримінального правопорушення та подальше вжиття заходів, спрямованих на притягнення суб`єкта декларування до юридичної відповідальності.

Передусім необхідно враховувати, що відповідно до пунктів 5, 6 розділу VI Порядку № 26/21 у разі виявлення за результатами перевірки ознак адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, уповноважена особа НАЗК здійснює збір даних та складає протокол, який направляє до суду. Якщо складення протоколу належить до компетенції іншого органу або структурного підрозділу НАЗК, то передає відповідні матеріали перевірки або складає обґрунтований висновок для направлення за належністю. У разі виявлення ознак корупційного або пов`язаного з корупцією кримінального правопорушення уповноважена особа НАЗК складає та підписує обґрунтований висновок для направлення спеціально уповноваженим суб`єктам у сфері протидії корупції.

(!) Отже, законодавець розмежовує довідку про результати повної перевірки декларації та документи, які можуть складатися у зв`язку з виявленням в діях суб`єкта декларування ознак адміністративного або кримінального правопорушення. Довідка оформлює результати здійснення заходу фінансового контролю та містить висновки НАЗК щодо дотримання суб`єктом декларування вимог законодавства у сфері запобігання корупції. Протокол про адміністративне правопорушення та обґрунтований висновок складаються для реалізації інших повноважень НАЗК, пов`язаних із реагуванням на виявлені ознаки правопорушень та ініціюванням процедур притягнення особи до юридичної відповідальності.

Відображення у довідці висновків про наявність ознак адміністративного чи кримінального правопорушення є лише одним із результатів оцінки обставин, встановлених під час перевірки, та не визначає юридичної природи цього акта. Такі висновки самі по собі не надають особі процесуального статусу, який виникає у зв`язку зі складенням протоколу про адміністративне правопорушення або направленням обґрунтованого висновку до уповноважених органів.

Інакше кажучи, незалежно від змісту встановлених за результатами перевірки обставин довідка залишається актом, прийнятим у межах реалізації НАЗК владно-управлінських повноважень у сфері державного фінансового контролю щодо перевірки достовірності, повноти та своєчасності подання відомостей у декларації.

Не змінює правової природи довідки і подальше використання викладених у ній висновків для вжиття заходів, спрямованих на притягнення особи до юридичної відповідальності. Правова природа акта визначається характером повноважень, у межах яких його прийнято, метою ухвалення такого акта та змістом правовідносин, у яких він виник. Сам по собі факт використання цього акта іншими суб`єктами владних повноважень в межах інших процедур не трансформує його юридичної сутності.

Використання довідки як одного з джерел інформації під час складення протоколу про адміністративне правопорушення, підготовки обґрунтованого висновку чи здійснення інших передбачених законом заходів реагування свідчить лише про можливість врахування викладених у ній відомостей у межах інших самостійних процедур, правова природа яких є відмінною від правовідносин, у межах яких було складено таку довідку.

Додатковим нормативно-правовим підтвердженням цього висновку є приписи частини четвертої статті 51-1 Закону України «Про запобігання корупції», якими визначено, що проведення контролю та перевірки декларацій, а також рішення, прийняті за їхніми результатами, не перешкоджають проведенню досудового розслідування та судового провадження у порядку, передбаченому КПК України.

Текстуальний аналіз цієї норми свідчить, що законодавець розмежовує правовідносини, пов`язані зі здійсненням НАЗК державного фінансового контролю, та правовідносини, пов`язані із здійсненням кримінального провадження. Контроль і перевірка декларацій, а також рішення, прийняті за їхніми результатами, закон розглядає як самостійну форму реалізації повноважень НАЗК, яка існує незалежно від здійснення досудового розслідування чи судового розгляду в кримінальному провадженні.

Використання законодавцем формулювання «рішення, прийняті за їхніми результатами», фактично утверджує позицію, що рішення, ухвалені за результатами контрольних процедур, є окремими і самостійними актами, прийнятими за результатами реалізації контрольних повноважень НАЗК. При цьому Закон не містить положень, які б пов`язували юридичну природу або чинність таких актів із фактом початку досудового розслідування чи здійснення кримінального провадження.

Таким чином, законодавче застереження про те, що рішення НАЗК, прийняті за результатами перевірки декларацій, не перешкоджають здійсненню кримінального провадження, лише підкреслює самостійність відповідних правовідносин та результатів їхньої реалізації. Початок досудового розслідування або відкриття провадження у справі про адміністративне правопорушення не поглинає та не нівелює рішення НАЗК, не змінює їхньої правової природи та не позбавляє значення як самостійного результату здійснення контрольних повноважень НАЗК.

ВИСНОВОК: Рішення НАЗК не перешкоджають кримінальному/адміністративному провадженню, а отже довідка НАЗК, як рішення суб’єкта владних повноважень є самостійним результатом здійснення відповідних повноважень, а отже є окремим рішенням НАЗК, яке підлягає самостійному оскарженню за КАСУ.

 

 

Матеріал по темі: «Вплив підстав проведення перевірки на правову природу довідки НАЗК”

 

 

Теги: назк, декларування, недостовірні відомості, щорічна декларація, порог відповідальності, штраф, адміністративна, кримінальна, необґрунтовані активи

 

Вплив підстав проведення перевірки на правову природу довідки НАЗК

 

Адвокат Морозов (судовий захист)

Верховний суд щодо впливу підстав проведення перевірки на правову природу довідки Національного агентства з питань запобігання корупції

03 липня 2026 року Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 420/3078/25, адміністративне провадження № К/990/40384/25 (ЄДРСРУ № 137945919) досліджував питання щодо впливу підстав проведення перевірки на правову природу довідки Національного агентства з питань запобігання корупції.

Законодавство у сфері запобігання корупції передбачає кілька підстав для проведення повної перевірки декларації суб`єкта декларування. Так, відповідно до частини першої статті 51-3 Закону України «Про запобігання корупції» та пункту 1 розділу V Порядку № 26/21, така перевірка проводиться у разі, якщо:

1) декларація подана службовою особою, яка займає відповідальне та особливо відповідальне становище, суб`єктом декларування, який займає посаду, пов`язану з високим рівнем корупційних ризиків, перелік яких затверджується НАЗК, крім декларації, щодо якої наявна довідка про результати проведення автоматизованої перевірки декларації;

2) у декларації, поданій іншим суб`єктом декларування, виявлено невідповідності (ризики) за результатами логічного та арифметичного контролю, крім декларації, щодо якої наявна довідка про результати проведення автоматизованої перевірки декларації;

3) отримано інформацію від фізичних та юридичних осіб, із медіа та інших джерел про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей, у тому числі у декларації, щодо якої наявна довідка про результати проведення автоматизованої перевірки декларації.

Наведені підстави відрізняються обставинами, які зумовлюють початок контрольної процедури, та джерелом інформації, що слугує приводом для її проведення.

Водночас аналіз положень Порядку № 26/21 свідчить, що незалежно від підстави проведення повної перевірки декларації порядок здійснення відповідної контрольної процедури, обсяг повноважень НАЗК під час її проведення та форма фіксації її результатів залишаються однаковими.

У кожному випадку НАЗК здійснює перевірку достовірності задекларованих відомостей, збирає та оцінює інформацію, встановлює обставини, що мають значення для предмета перевірки, а за результатами такої діяльності формує висновки щодо конкретного суб`єкта декларування, які оформлюються довідкою про результати повної перевірки декларації (пункт 1 розділу VI Порядку № 26/21).

Отже, підстава проведення повної перевірки декларації є лише юридичною передумовою початку відповідної контрольної процедури, яка, проте, не впливає на правову природу довідки, складеної за її результатами, характер реалізованих НАЗК повноважень чи юридичне значення викладених у ній висновків.

ВИСНОВОК: Незалежно від підстави, яка послугувала передумовою для проведення перевірки, довідка про результати повної перевірки декларації залишається результатом реалізації НАЗК владно-управлінських контрольних функцій щодо конкретного суб`єкта декларування та зумовлює тотожні за своєю юридичною природою правові наслідки.

 

Матеріал по темы: “Правові наслідки довідки НАЗК»

 

 

 

 

 

Теги: назк, декларування, недостовірні відомості, щорічна декларація, порог відповідальності, штраф, адміністративна, кримінальна, необґрунтовані активи