Адвокат Морозов (судовий захист)
Особливості та судова практика Верховного суду щодо
спадкування самочинно збудованого майна
06 травня 2026 року Верховний Суд у складі колегії
суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 466/2002/23, провадження
№ 61-8130св25 (ЄДРСРУ № 136318716) досліджував питання щодо спадкування
самочинно збудованого майна.
У статті 1296 ЦК України передбачено, що спадкоємець,
який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо
спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається
кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.
Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на
спадщину.
Свідоцтво про
право на спадщину - це документ, який посвідчує перехід права на
спадкове майно від спадкодавця до спадкоємців. Видачею свідоцтва про право на
спадщину завершується оформлення спадкових прав.
Згідно зі статтею 1301 ЦК України свідоцтво про право
на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що
особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших
випадках, встановлених законом.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати
Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 385/321/20 (провадження №
61-9916сво21) зазначено, що заявляти вимогу про визнання недійсним свідоцтва
про право на спадщину може будь-яка особа, цивільні права чи інтереси якої
порушені видачею свідоцтва про право на спадщину. Тобто, оспорювання
свідоцтва про право на спадщину відбувається тільки за ініціативою
заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимоги про визнання його недійсним
(позов про оспорювання свідоцтва). За своєю правовою природою вимога про
визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним є самостійним способом
захисту прав та/інтересів, передбаченим статтею 1301 ЦК України, на який
поширюється позовна давність.
У постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1316/2227/11 (провадження
№ 61-12290св18), від 14 травня 2018 року у справі № 296/10637/15-ц (провадження № 61-2448св18) та
від 23 вересня 2020 року у справі № 742/740/17 (провадження № 61-23св18) Верховний Суд виклав
правові висновки, відповідно до яких свідоцтво про право на спадщину може бути
визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на
спадкування, але й за інших підстав, встановлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним,
визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у
зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного
цивільного суду у постанові від 04 листопада 2024 року у справі № 504/3606/14-ц (провадження
№ 61-6658сво23) зауважив, що недійсність свідоцтва обумовлена певними «вадами»,
які існували в момент його видачі (зокрема, особа, якій видане свідоцтво, не
мала права на спадкування, нікчемність заповіту). Тобто підстава недійсності
свідоцтва як документа має існувати в момент його видачі.
Відповідно до статті 69 Закону України «Про нотаріат»
нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа відповідного органу
місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, при видачі
свідоцтва про право на спадщину за заповітом перевіряє факт смерті спадкодавця,
наявність заповіту, час і місце відкриття спадщини, склад спадкового майна.
Нотаріус або посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування,
уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також перевіряє коло осіб, які мають
право на обов`язкову частку в спадщині.
У главі 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних
дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від
22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок № 296/5) свідоцтва про право на
спадщину за заповітом, визначено порядок видачі свідоцтв про право на спадщину.
Так підпунктом 1.2 пункту 1 глави 10 розділу II
Порядку № 296/5 передбачено, що при зверненні спадкоємця у зв`язку з відкриттям
спадщини нотаріус з`ясовує відомості стосовно факту смерті спадкодавця, часу і
місця відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності
спадкового майна, його складу та місцезнаходження, необхідність вжиття заходів
щодо охорони спадкового майна.
При видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус
обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини,
наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за
законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається
свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від
спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти (підпункт
4.14 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку № 296/5).
Відповідно до підпункту 4.15 пункту 4 глави 10 розділу
II Порядку № 296/5 видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності
на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання
документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім
випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки
відсутності заборони або арешту цього майна.
Верховний Суд у постанові від 20.03.2024 року у справі
№ 369/6355/15-ц виснував
наступне: «ураховуючи те, що за змістом статей 316, 317 ЦК України право
власності - це право особи володіти, користуватися та розпоряджатися своїм
майном на свій розсуд, але у межах, передбачених законом, здійснення особою
самочинного будівництва відповідно до частини другої статті 376 ЦК України не
породжує в неї права власності на таке майно, тому виключає це майно із
цивільного обороту».
Самочинно збудоване майно не підлягає легалізації
через правову процедуру спадкування (подібні висновки висловлені Верховним
Судом у постанові від 09 червня 2020 року у справі № 347/2273/17).
Належним способом є визнання за позивачем права
власності на будівельні матеріали та конструктивні елементи, з яких складається
самочинно реконструйований будинок.
Такий спосіб захисту як визнання права, передбачений
положеннями ст.ст.16, 376 ЦК України і може застосовуватися тоді, коли
суб`єктивне цивільне право виникло і якщо це право порушується (оспорюється або
не визнається) іншою особою.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах
від 27 жовтня 2025 року у справі № 715/1486/22, від 28 квітня 2022 року у справі № 359/9695/17.
При цьому, спір щодо самочинного будівництва не
стосується прав і обов`язків інших спадкоємців, позивачу належить право в
цілому, що виключає необхідність з`ясування переліку будівельних матеріалів,
використаних будівництві.
ВИСНОВОК: Отже, якщо нотаріусом, при поданні спадкоємцями документів, буде
встановлено, що нерухоме майно містить ознаки самочинного будівництва (
незаконні добудови/прибудови, збільшення площі і т.і.) останній відмовляє у
видачі свідоцтва про право на спадщину на цю спадкову масу, оскільки самочинне
будівництво не може входити до складу спадщини.
Матеріал по темі: «Особливості
спадкування самочинного будівництва»
Теги: спадок, спадкоємець, наследство, строк на
прийняття спадщини, порушення строку, додатковий строк для прийняття спадщини,
заява, нотаріус, суд, самочинне будівництво, заповіт, завещание, спадкування за
законом, частки спадщини, юрист, судовий захист, Адвокат Морозов
