Адвокат Морозов (судовий захист)
Відшкодування моральної шкоди завданої бездіяльністю
прокурора з огляду на скасування його рішень слідчим суддею
15 липня 2024 року Верховний Суд у складі колегії
суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 127/17413/22, провадження
№ 61-1890св24 (ЄДРСРУ № 120370670) досліджував питання щодо відшкодування
моральної шкоди завданої бездіяльністю відповідача, вважаючи процесуальні
рішення прокурора незаконними з огляду на їх скасування слідчим суддею.
Згідно із статтею 19 Конституції України органи
державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи
зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що
передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 56 Конституції України
передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів
місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними
рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого
самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх
повноважень.
Статтею 23 ЦК України передбачено право особи на
відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних
інтересів. Відповідно до частин другої-п`ятої цієї статті моральна шкода
полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з
протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір
грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від
характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення
здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня
вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для
відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне
значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і
справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди,
яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором
або законом.
За загальним правилом підставою виникнення
зобов`язання з компенсації моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій
особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди завданої особі незаконними
рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх
повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність
поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між
протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом -
моральною шкодою.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну
шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна
шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи
бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини,
крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану
незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу
влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та
посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх
повноважень, визначені статями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.
Згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана
фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю
органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу
місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується
державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування
незалежно від вини цих органів.
Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями,
дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею
своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.
Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду
у постановах від 20 березня 2019 року у справі № 918/203/18, від 28 жовтня 2020 року у справі № 904/3667/19 дійшов
висновку про те, що у справах про відшкодування шкоди доведення
обґрунтованості вимог покладається на позивача, який має надати суду докази
наявності шкоди, протиправності поведінки того, хто завдав шкоду, а також
причинно-наслідковий зв`язок такої поведінки із завданою шкодою.
(!!!) Саме лише
задоволення скарги щодо неправомірності дій працівників правоохоронного органу
не є безумовною підставою для висновку про наявність причинного зв`язку між
діями працівників (посадових осіб) такого органу та завданою шкодою. Причинний
зв`язок, як обов`язковий елемент цивільно-правової відповідальності за завдання
шкоди, між протиправною поведінкою та шкодою виражається у тому, що шкода,
повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
Сам по собі факт винесення слідчим суддею
процесуальних ухвал, якими за результатами розгляду скарг позивача зобов`язано
відповідача вчинити певні процесуальні дії, не тягне наслідок
цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та
бездіяльність відповідачів заподіяли позивачу моральної шкоди. Судовий
контроль на стадії досудового розслідування, внаслідок якого постановлені
ухвали слідчих суддів, не є достатньою підставою для висновку про
протиправність дій відповідачів і притягнення їх до відповідальності (див.
постанови Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 686/27967/19 (провадження
№ 61-14451св20), від 31 травня 2024 року у справі № 463/9819/21 (провадження № 61-13921св23)).
Однією із засад кримінального провадження є
забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності,
гарантоване статтею 24 КПК України, згідно з якою кожному гарантується право на
оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді,
прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до змісту частини першої статті 303 КПК
України під час досудового розслідування можуть бути оскаржені бездіяльність
слідчого, прокурора.
За правилом частини другої статті 307 КПК України
слідчий суддя за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність
слідчого чи прокурора під час досудового розслідування виносить ухвалу про: 1)
скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов`язання припинити дію; 3)
зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
Таким чином, в ухвалі слідчого судді за результатами
розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час
досудового розслідування реалізується така засада кримінального судочинства, як
реалізація особою права на оскарження їх процесуальних рішень, дій чи
бездіяльності до суду.
Суд, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства
права та законності у процесуальній діяльності слідчого та прокурора,
забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний
судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунення недоліків у такій
діяльності.
Наявність певних недоліків у процесуальній діяльності
зазначених посадових осіб сама по собі не може свідчити про незаконність їх
діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для
безумовного відшкодування моральної шкоди. При цьому не будь-яке рішення
слідчого судді свідчить про протиправність дій державних органів, а мають
значення конкретні обставини, встановлені таким рішенням. При встановленні в
порядку судового контролю слідчим суддею протиправності дій чи бездіяльності
слідчих органів для вирішення питання про відшкодування шкоди необхідним є
доведення заподіяння такими діями (бездіяльністю) моральної шкоди та,
відповідно, наявність причинно-наслідкового зв`язку між такими діями
(бездіяльністю) та заподіяною шкодою.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у
постановах від 25 січня 2021 року у справі № 227/4410/19 (провадження № 61-9407св20), від
25 березня 2021 року у справі №
227/3052/19 (провадження № 61-22337св19), від 19 грудня 2022 року у справі
№ 466/5021/18 (провадження
№ 61-21157св19), від 27 березня 2023 року у справі № 757/221/21-ц (провадження № 61-10631св22).
Для відшкодування моральної шкоди необхідно встановити
та довести наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення.
Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою,
завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної
відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для
забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу
справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.
Причинно-наслідковий зв`язок між протиправним діянням
заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме
конкретна поведінка без будь-яких додаткових факторів стала причиною завдання
шкоди. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію
визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки
протиправного діяння.
ВИСНОВОК: Саме лише
оскарження процесуальних рішень прокурора є механізмом реалізації права
скаржника на контроль за діяльністю уповноважених осіб на здійснення функцій
досудового розслідування в порядку кримінального судочинства, що не є підставою
для відшкодування моральної шкоди у розумінні статті 23 ЦК України, оскільки не
є порушенням прав особи.
Але рішення слідчого судді, якими визнана протиправна
дія/бездіяльність прокурора, можна використовувати в якості підґрунтя в
судовому процесі, щоб довести наявність усіх складових елементів цивільного
правопорушення…
Матеріал по темі: «Цивільна конфіскація необґрунтованих активів
(ч.1)»
Теги: прокурор,
відшкодування шкоди, скасування рішень прокурора, слідчий суддя, бездіяльність
прокурора, противоправні рішення, потерпілий, Верховний суд, Адвокат Морозов
