Скасування державної
реєстрації транспортного засобу на підставі сертифікатів виданих не
акредитованими установами
17
квітня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного
адміністративного суду в рамках справи №
140/1315/19, адміністративне провадження №К/9901/35916/19 (ЄДРСРУ №
88832860) досліджував питання щодо скасування державної реєстрацію ТЗ
транспортних засобів, зареєстрованих (перереєстрованих), знятих з обліку в
уповноважених органах МВС за фіктивними чи підробленими документами
(сертифікатами відповідності виданими не акредитованими установами).
Відповідно
до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та
органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на
підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та
законами України.
Відповідно
до статті 1 Закону України «Про дорожній рух» цей закон регулює суспільні
відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і
відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших
центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і
організацій незалежно форм власності та господарювання.
Положеннями
статті 30 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що конструкція
транспортних засобів повинна відповідати вимогам сучасних правил, нормативів і
стандартів, встановленим рівням викидів забруднюючих речовин в атмосферу, а
нормативно-технічна документація має бути узгоджена з відповідними
уповноваженими державними органами. Перед початком серійного виробництва
транспортних засобів або їх складових частин проводяться спеціальні
випробування і за їх позитивними наслідками видається сертифікат встановленої
форми.
Згідно
зі статтею 31 Закону України «Про дорожній рух» транспортні засоби, їх складові частини і комплектуючі вироби,
що ввозяться на територію України, підлягають перевірці на відповідність діючим
стандартам або повинні мати сертифікат, виданий уповноваженим
на це Секретаріатом ЄЕК ГЮН Адміністративним органом по сертифікації дорожніх
транспортних засобів.
(!!!) Відповідно до частин першої, четвертої статті 34 Закону
України «Про дорожній рух» державна реєстрація транспортного засобу полягає у
здійсненні комплексу заходів, пов`язаних із перевіркою документів, які є
підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням
ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу,
оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків.
Постановою
Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року №1388 затверджено «Порядок
державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів,
а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх
типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних
до них транспортних засобів та мопедів» (далі - «Порядок №1388»), згідно з
пунктом 1 якого визначено, що цим Порядком встановлюється єдина на території
України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку
автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі
автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів,
мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі -
«транспортні засоби»), оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних
знаків.
Відповідно
до пункту 3 Порядку №1388 державна реєстрація транспортних засобів проводиться
територіальними органами з надання сервісних послуг МВС (далі - «сервісні
центри МВС») з метою здійснення контролю за відповідністю конструкції і
технічного стану транспортних засобів установленим вимогам стандартів, правил і
нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і
зборів (обов`язкових платежів), використанням транспортних засобів в умовах
воєнного і надзвичайного стану, а також для ведення їх обліку та запобіганню
вчиненню щодо них протиправних дій.
Положеннями
пункту 8 Порядку №1388 передбачено, що державна реєстрація (перереєстрація)
транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто
або уповноваженим представником, і документів, що посвідчують їх особу,
підтверджують повноваження представника (для фізичних осіб - нотаріально
посвідчена довіреність), а також правомірність придбання, отримання, ввезення,
митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів,
відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки
дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до
реєстраційних документів. Не допускаються до державної реєстрації транспортні
засоби з правим розташуванням керма (за винятком транспортних засобів, які були
зареєстровані в підрозділах Державтоінспекції до набрання чинності Законом
України «Про дорожній рух»).
ВАЖЛИВО: Абзацом 2 вищенаведеного пункту Порядку №1388
закріплено, що документами, які підтверджують правомірність придбання
транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є
оформлені в установленому порядку:
-
договори, укладені на товарних біржах на зареєстрованих в уповноваженому органі
МВС бланках;
-
укладені та оформлені безпосередньо в сервісних центрах МВС у присутності
адміністраторів таких органів договори купівлі-продажу (міни, поставки),
дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких
здійснюється набуття права власності на транспортний засіб;
-
нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування
транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється
набуття права власності на транспортний засіб;
-
договори купівлі-продажу транспортних засобів, що підлягають першій державній
реєстрації в сервісних центрах МВС, за якими продавцями виступають суб`єкти
господарювання, що здійснюють оптову та/або роздрібну торгівлю транспортними
засобами, і які підписані від імені таких суб`єктів уповноваженою особою і
скріплені печаткою;
-
свідоцтва про право на спадщину, видані нотаріусом або консульською установою,
чи їх дублікати;
-
рішення про закріплення транспортних засобів на праві оперативного управління
чи господарського відання, прийняті власниками транспортних засобів особами,
уповноваженими управляти таким майном;
-
рішення власників майна, уповноважених ними органів про передачу транспортних
засобів з державної в комунальну власність чи з комунальної власності в
державну власність;
-
копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку, із зазначенням
юридичних чи фізичних осіб, які визнаються власниками транспортних засобів,
марки, моделі, року випуску таких засобів, а також ідентифікаційних номерів їх
складових частин;
-
довідка органу соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції
Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань, що виділили автомобіль або мотоколяску;
-
акт приймання-передачі транспортних засобів за формою згідно з додатком 6,
виданий підприємством-виробником або підприємством, яке переобладнало чи
встановило на транспортний засіб спеціальний пристрій згідно із свідоцтвом про
погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього
руху, із зазначенням ідентифікаційних номерів такого транспортного засобу
конкретного одержувача;
-
митна декларація на бланку єдиного адміністративного документа на паперовому
носії або електронна митна декларація, або видане митним органом посвідчення про
реєстрацію в уповноважених органах МВС транспортних засобів чи їх складових
частин, що мають ідентифікаційні номери; договір фінансового лізингу;
-
акт про проведений аукціон або постанова та акт про передачу майна стягувачу в
рахунок погашення боргу, видані органом державної виконавчої служби;
-
інші засвідчені та оформлені в установленому порядку документи, що
підтверджують набуття, перехід та припинення права власності на транспортний
засіб відповідно до закону.
У
разі митного оформлення транспортних засобів, їх складових частин, що мають
ідентифікаційні номери, які ввозяться на митну територію України, за
електронною митною декларацією така декларація, засвідчена електронним цифровим
підписом відповідальної посадової особи митного органу, передається за
допомогою засобів інформаційно- телекомунікаційних систем органам МВС.
Пунктом
10 Порядку №1388 встановлено, що державна реєстрація транспортних засобів, що
перебували в експлуатації та ввезені на митну територію України, проводиться за
умови відповідності конструкції і технічного стану даної марки (моделі)
транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери,
обов`язковим вимогам правил, нормативів і стандартів України, що
підтверджується сертифікатом відповідності або свідоцтвом про визнання
іноземного сертифіката, копію яких власники подають до сервісного центру МВС.
Статтею
13 Декрету Кабінету Міністрів України від 10 травня 1993 року №46-93 «Про
стандартизацію і сертифікацію» (далі - «Декрет №46-93») передбачено, що
сертифікація продукції в державній системі сертифікації поділяється на
обов`язкову та добровільну. Сертифікація продукції в державній системі
сертифікації здійснюється призначеними на те органами з сертифікації -
підприємствами, установами і організаціями.
Закон
України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» визначає правові і
організаційні засади розроблення і застосування технічних регламентів та
процедур оцінки відповідності, а також основоположні принципи державної
політики у сфері технічного регулювання та оцінки відповідності внесено зміни,
зокрема до Декрету Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію і
сертифікацію».
Підпунктом
22 пункту 3 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про
технічні регламенти та оцінку відповідності», який набрав чинності 10 лютого
2016 року, внесено зміни до Декрету, зокрема з 1 січня 2016 року виключено абзац другий статті 27 Декрету,
яким було передбачено, що нові і такі, що були у користуванні, транспортні
засоби, а також вузли, агрегати та частини до них, що ввозяться на митну
територію України суб`єктами підприємницької діяльності або фізичними особами,
підлягають обов`язковій сертифікації відповідно до чинного законодавства.
Разом
з тим, 10 лютого 2000 року Україна приєдналася до Угоди про прийняття єдиних
технічних приписів для колісних транспортних засобів, предметів обладнання та
частин, які можуть бути встановлені та/або використані на колісних транспортних
засобах, і про умови взаємного визнання офіційних затверджень, виданих на
основі приписів від 20 березня 1958 року (далі - «Женевська Угода 1958 року»).
З
метою виконання цієї Угоди з поправками 1995 року та до законодавчого
врегулювання і адаптації законодавства України у сфері забезпечення безпеки
експлуатації транспортних засобів до законодавства Європейського Союзу, Кабінет
Міністрів України прийняв постанову «Деякі питання сертифікації транспортних
засобів, їх частин та обладнання» №738 від 9 червня 2011 року.
Пунктом
1 Постанови Кабінету Міністрів України від 9 червня 2011 року №738 «Деякі
питання сертифікації транспортних засобів, їх частин та обладнання» (далі -
«Постанова №738») встановлено, що пропуск колісного транспортного засобу, який
підлягає державній реєстрації в територіальному органі з надання сервісних
послуг МВС (далі - «транспортний засіб»), предметів обладнання та частин, які
можуть бути встановлені на транспортному засобі та/або використані для його
оснащення (далі - «обладнання»), на митну територію України з метою вільного
обігу, а також перша державна
реєстрація транспортного засобу, введення в обіг обладнання здійснюється за
наявності сертифіката відповідності, виданого згідно з порядком
затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання.
ВАЖЛИВО: Пунктом 3 Постанови №738 визначено, що сертифікат відповідності видається:
-
виробником або його уповноваженим представником - резидентом України (далі -
«виробник») на кожний транспортний засіб або партію обладнання, тип яких
відповідає вимогам єдиних технічних приписів, що підтверджується сертифікатом типу
транспортного засобу або обладнання;
-
уповноваженими органами або органами із сертифікації, акредитованими відповідно
до законодавства, призначеними Міністерством інфраструктури, на кожний новий
транспортний засіб або партію обладнання, які відповідають вимогам єдиних
технічних приписів, але відповідність типу яких не підтверджена сертифікатом
типу транспортного засобу або обладнання, а також на ті, що були у
користуванні.
На
виконання Постанови №738 наказом Міністерства інфраструктури України від 17 серпня
2012 року №521 встановлений «Порядок затвердження конструкції транспортних
засобів, їх частин та обладнання» та «Порядок ведення реєстру сертифікатів типу
транспортних засобів та обладнання і виданих виробниками сертифікатів
відповідності транспортних засобів та обладнання».
(!!!) Отже, єдиною законодавчо передбаченою процедурою
видачі сертифікатів на транспортні засоби та їхньої частини є оцінка їх
відповідності згідно з положеннями «Порядку затвердження конструкції
транспортних засобів, їх частин та обладнання» та «Порядку ведення реєстру
сертифікатів типу транспортних засобів та обладнання і виданих виробниками
сертифікатів відповідності транспортних засобів або обладнання», затвердженого
наказом Мінінфраструктури України №521 від 17 серпня 2012 року.
До органів із сертифікації, які уповноважені на
виконання робіт із затвердження типу та індивідуального затвердження колісних
транспортних засобів, їх частин та обладнання та органів із сертифікації,
призначених на виконання робіт з індивідуального затвердження колісних
транспортних засобів відповідно до Порядку затвердження конструкції
транспортних засобів, їх частин та обладнання відносяться:
-
Державне підприємство «Державний автотранспортний науково-дослідний та
проектний інститут» (наказ Міністерства інфраструктури від 1 березня 2013 року
№126);
-
Державне підприємство «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр
стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» (наказ
Міністерства інфраструктури від 29 березня 2016 року №121);
-
Державне підприємство «Запорізький науково-виробничий центр стандартизації,
метрології та сертифікації» (наказ Міністерства економічного розвитку від 9
лютого 2016 року №209);
-
Державне підприємство «Львівський науково-виробничий центр стандартизації,
метрології та сертифікації» (наказ Міністерства економічного розвитку від 9
лютого 2016 року №212);
-
Державне підприємство «Науково-дослідний інститут метрології вимірювальних і
управляючих систем» (наказ Міністерства економічного розвитку від 9 лютого 2016
року №212);
-
Державне підприємство «Український центр з питань сертифікації та захисту прав
споживачів» (наказ Міністерства економічного розвитку від 9 лютого 2016 року
№212), ТзОВ «Рівнестандарт» місто Рівне (наказ Міністерства інфраструктури від
6 вересня 2016 року №306);
-
Державне підприємство «Харківстандартметрологія» місто Харків (наказ Міністерства
інфраструктури від 22 вересня 2016 року №322).
Перелік
органів з сертифікації, які видають вищенаведені сертифікати відповідності,
оприлюднений на сайті Міністерства інфраструктури України у розділі «Діяльність
Комісії Міністерства інфраструктури України з питань забезпечення виконання
Женевської Угоди 1958 року».
Крім
того, спеціальним нормативно-правовим актом, що прийнятий з метою регулювання
ввезення на митну територію України та проведення першої реєстрації ввезених
або виготовлених в Україні транспортних засобів, а також поетапного
запровадження в Україні міжнародних екологічних вимог до транспортних засобів,
є Закон України «Про деякі питання ввезення на митну територію України та
реєстрації транспортних засобів».
Відповідно
до частини другої статті 2 Закону України «Про деякі питання ввезення на митну
територію України та реєстрації транспортних засобів» пропуск на митну
територію України з метою вільного обігу та перша реєстрація в Україні
транспортних засобів за кодами товарних позицій 8701 20, 8702, 8703, 8704, 8705
згідно з УКТ ЗЕД як вироблених в Україні, так і ввезених на митну територію
України, нових і таких, що були в користуванні, здійснюється за умови їх
відповідності екологічним нормам: не нижче рівня «ЄВРО-3» - з 1 січня 2013 року,
за винятком транспортних засобів, вироблених в Україні або ввезених на митну
територію України до дати введення екологічних норм не нижче рівня «ЄВРО-3» як
обов`язкових; не нижче рівня «ЄВРО-4» - з 1 січня 2014 року, за винятком
транспортних засобів, вироблених в Україні або ввезених на митну територію
України до дати введення екологічних норм не нижче рівня «ЄВРО-4» як
обов`язкових; не нижче рівня «ЄВРО-5» - з 1 січня 2016 року, за винятком
транспортних засобів, вироблених в Україні або ввезених на митну територію
України до 31 грудня 2015 року включно; не
нижче рівня «ЄВРО-6» - з 1 січня 2018 року, за винятком
транспортних засобів, вироблених в Україні або ввезених на митну територію
України до 31 грудня 2017 року включно.
Статтею
3 Закону України «Про деякі питання ввезення на митну територію України та
реєстрації транспортних засобів» передбачено, що документом, який засвідчує
відповідність транспортних засобів вимогам технічних регламентів та
національних стандартів, є сертифікат або інший документ про підтвердження
відповідності, виданий згідно із законодавством України, що вказує, якому саме
рівню екологічних норм відповідає за конструкцією транспортний засіб («ЄВРО-2»
- «ЄВРО-6» або іншому рівню). Позначення рівня екологічних норм, якому
відповідає транспортний засіб, має бути внесено до свідоцтва про реєстрацію
транспортного засобу.
Згідно
з частиною дев`ятою статті 34 Закону України «Про дорожній рух» власники
транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах,
зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби
протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних
засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних
документів.
Пунктом
15 Порядку №1388 передбачено, що під час проведення державної реєстрації
(перереєстрації), зняття з обліку транспортні засоби (крім випадків реєстрації
нових транспортних засобів, перереєстрації транспортних засобів у зв`язку із
зміною найменування та адреси юридичних осіб, прізвища, імені чи по батькові,
місця проживання фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів,
вибракування їх у цілому) підлягають огляду фахівцями експертної служби МВС з
метою звірення ідентифікаційних номерів їх складових частин з номерами, зазначеними
в поданих власником для реєстрації документах. За результатами огляду в
документах, які подаються для державної реєстрації, робиться відповідна
відмітка або складається акт огляду.
Експертне
дослідження транспортного засобу і реєстраційних документів на транспортний
засіб (інших документів, які є підставою для реєстрації транспортного засобу)
проводиться за заявою власника з метою визначення справжності ідентифікаційних
номерів транспортного засобу і реєстраційних документів. Експертне дослідження
проводиться фахівцями експертної служби МВС або судовими експертами державних
спеціалізованих установ, які мають присвоєну в установленому Законом України
«Про судову експертизу» порядку кваліфікацію судового експерта з правом
проведення досліджень за відповідними експертними спеціальностями.
За результатами дослідження складається висновок експертного
дослідження, який додається до документів, що подаються для державної
реєстрації.
Установлення відповідності конструкції, перевірка за Єдиним державним реєстром
МВС, автоматизованою базою даних про розшукувані транспортні засоби, банком
даних Генерального секретаріату Інтерполу, перевірка відомостей про обмеження
відчуження за Державним реєстром обтяжень рухомого майна та відомостей про
документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, а також
про реєстрацію місця проживання за Єдиним державним демографічним реєстром
проводяться уповноваженими особами сервісного центру МВС.
Після
проведення перевірок на заяві власника транспортного засобу робиться запис щодо
наявності або відсутності відомостей про розшук, арешт, заборону на зняття з
обліку та/або перереєстрацію, відомостей про обмеження відчуження в Державному
реєстрі обтяжень рухомого майна, що засвідчується підписом уповноваженої особи
сервісного центру МВС із зазначенням прізвища, імені, по батькові і дати. У
разі наявності відомостей про арешт або розшук транспортного засобу його
реєстрація не проводиться. Реєстрація транспортного засобу, щодо якого в
Державному реєстрі обтяжень рухомого майна є відомості про обмеження
відчуження, проводиться за наявності письмової згоди обтяжувача
(заставодержателя), крім випадків переходу права власності на транспортний
засіб у порядку спадкування, правонаступництва або виділення частки в спільному
майні.
Державна
реєстрація (перереєстрація), зняття з обліку транспортних засобів, крім
випадків вибракування їх у цілому, без ідентифікаційного номера або із
знищеними, пошкодженими (один чи кілька символів номера візуально не
визначаються) чи підробленими (змінено один або кілька символів номера,
замінено панель (табличку) або частину панелі (таблички) з номером)
ідентифікаційними номерами складових частин (кузова, шасі, рами) не
допускається. Перша державна реєстрація таких засобів, а також ввезених на митну
територію України транспортних засобів, що розшукуються правоохоронними
органами інших держав, не проводиться.
Проаналізувавши
наведені норми законодавства Верховний Суд дійшов висновку, що державна реєстрація транспортного засобу
полягає у здійсненні комплексу заходів, пов`язаних із перевіркою документів,
які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності,
дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного
засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків, та
проводиться з метою здійснення контролю за відповідністю конструкції і
технічного стану транспортних засобів установленим вимогам стандартів,
правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати
податків і зборів (обов`язкових платежів).
В
даній справі встановлено, що сервісний центр здійснив державну реєстрацію
транспортного засобу, а отже, цим сервісним центром було здійснено комплекс
заходів, пов`язаних із перевіркою документів, які стали підставою для проведення
реєстрації транспортного засобу марки.
Вказані
обставини на переконання колегії судів є суттєвими, оскільки питання зняття з
обліку вже зареєстрованого транспортного засобу повинно відбуватись виключно з
дотриманням вимог нормативно-правових актів України.
Пунктом
40 Порядку №1388 передбачені підстави зняття з обліку транспортних засобів.
Зокрема визначено, що у разі встановлення факту знищення, фальсифікації або
підроблення ідентифікаційних номерів складових частин транспортних засобів,
виявлення транспортних засобів, зареєстрованих (перереєстрованих), знятих з
обліку в уповноважених органах МВС, у тому числі тимчасово, за фіктивними чи
підробленими документами або таких, що розшукуються правоохоронними органами
України у зв`язку з незаконним заволодінням, уповноважені особи сервісних
центрів МВС оформляють в установленому порядку необхідні документи, скасовують
державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку транспортних засобів і
передають усі відповідні документи та за наявності транспортні засоби до
відповідного органу досудового розслідування. Якщо виявлено факт підроблення
митних документів, їх ксерокопії з необхідним поясненням надсилаються до
органів доходів і зборів, у зоні діяльності яких проживають особи, за якими
зареєстровані відповідні транспортні засоби.
Відповідно
до пункту 5.7 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції
МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів,
оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої
наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 серпня 2010 року №379
(далі - «Інструкція №379»), на підставі документів, що підтверджують
встановлення факту знищення, фальсифікації або підроблення ідентифікаційних
номерів складових частин ТЗ, виявлення ТЗ, зареєстрованих (перереєстрованих),
знятих з обліку в Центрі, у тому числі тимчасово, за фіктивними чи підробленими
документами, таких, що розшукуються правоохоронними органами України у зв`язку
з незаконним заволодінням, або інформацію про реєстрацію яких несанкціоновано
внесено до автоматизованої бази даних АІС «Автомобіль» та (або) Єдиного
державного реєстру Державтоінспекції, працівники Центру оформляють в
установленому порядку необхідні документи, скасовують державну реєстрацію (перереєстрацію),
зняття з обліку ТЗ і передають усі відповідні документи до органу досудового
розслідування для подальшого проведення перевірки.
З
аналізу зазначених норм слідує, що уповноважені
особи сервісних центрів МВС скасовують державну реєстрацію (перереєстрацію) у
разі виявлення транспортних засобів, зареєстрованих (перереєстрованих), знятих
з обліку в уповноважених органах МВС, у тому числі тимчасово, за фіктивними чи
підробленими документами, і передають усі відповідні документи до відповідного
органу досудового розслідування для подальшого проведення перевірки.
ВАЖЛИВО: На момент прийняття рішення про скасування
державної реєстрації транспортного засобу у розпорядженні уповноваженої особи
сервісного центру МВС повинні бути беззаперечні документальні докази того, що
транспортний засіб був зареєстрований (перереєстрований) за фіктивними чи
підробленими документами.
В
даній справі підставою для скасування реєстрації транспортного засобу став
сертифікат відповідності, який було подано до реєстрації цього транспортного
засобу, оскільки на момент реєстрації орган сертифікації не входив до переліку
органів, які уповноважені на виконання робіт із затвердження типу та
індивідуального затвердження колісних транспортних засобів, їх частин та
обладнання відповідно до Порядку затвердження конструкції транспортних засобів,
їх частин та обладнання, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури
України від 17 серпня 2012 року №521. Відтак, поданий при реєстрації
транспортного засобу сертифікат відповідності є неналежним сертифікатом
відповідності відповідно до Порядку №521.
Аналогічна
правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11 червня 2019 року
у справі № 803/1457/16, від 04 липня
2019 року у справі № 803/1496/16, від 31
січня 2020 року у справі № 140/2101/18, від
12 березня 2020 року у справі №803/673/18,
від 31 березня 2020 року у справі № 140/1321/19.
І
у вказаних вище справах Верховний суд, встановивши факт підробки сертифікату
відповідності, на підставі якого була здійснена реєстрація ТЗ, погодився з висновками судів попередніх
інстанцій про скасування реєстрації транспортного засобу на
цій підставі, з правом подальшого надіслання таких документів до правоохоронних
органів.
А
в даній справі навпаки, суд вказав, що транспортний засіб був зареєстрований
Територіальним сервісним центром.
Відповідно
до практики Європейського суду з прав людини потреба виправити колишню
«помилку» не повинна непропорційним чином втручатись в нове право, набуте
особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу.
Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх
власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх
протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (справа «Пінкова та
Пінк проти Чеської Республіки», «Лелас проти Хорватії»). Ризик будь-якої помилки державного органу
повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за
рахунок осіб, яких вони стосуються.
ВИСНОВОК: Отже, помилка державного органу при
первинній реєстрації транспортного засобу не може порушувати право нового
власника транспортного засобу, на якого останній перереєстрований, на
користування та розпорядження належним йому майном.
Аналогічна
правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05 грудня 2019 року у
справі №161/18700/17 та від 12 листопада
2019 року у справі №803/64/18.
Теги:
сервісний центр, свідоцтво про право власності, технічний паспорт, сертифікат
на авто, розмитнення, власник автомобіля, скасування реєстрації, ТЗ,
транспортний засіб, судова практика, Адвокат Морозов
