Адвокат Морозов (судовий захист)
Верховний суд: покладення обов’язку доведення
наявності підстав, вимог та межі касаційного оскарження
29 листопада
2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
в рамках справи № 461/91/19 (ЄДРСРУ
№ 115272608), від 22 листопада 2023 року у справі № 904/8119/21 (ЄДРСРУ № 115102683), від 01 листопада 2023 року
у справі № 911/1893/22 (ЄДРСРУ № 114579006) та ін. досліджував питання щодо покладення
обов’язку доведення наявності підстав, вимог та межі касаційного оскарження.
Верховний Суд у
постанові від 17.01.2023 у справі №910/20309/21 зазначив, що касаційне провадження у справах
залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені
скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження. При цьому
самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності
визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для
касаційного оскарження, передбачених, зокрема, статтею 287 Господарського
процесуального кодексу України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
У контексті
статті 287 Господарського процесуального кодексу України для встановлення
подібності правовідносин враховується склад таких правовідносин, а саме:
суб`єкт, об`єкт та зміст (взаємні права та обов`язки). Разом з тим наявності
простої тотожності цих трьох критеріїв замало і врахування лише їх не завжди є
правильним. Тому, судова практика визнає судовими рішеннями у подібних
правовідносинах такі рішення, де подібними є: 1) предмети спору, 2) підстави
позову, 3) зміст позовних вимог, 4) встановлені судом фактичні обставини, а
також має місце 5) однакове матеріально-правове регулювання спірних
правовідносин.
Положення
статті 287 Господарського процесуального кодексу України спрямовано на
формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що
виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної
інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.
Велика Палата
Верховного Суду в постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19
визначила наступні критерії подібності правовідносин у розумінні норм
процесуального законодавства.
Для цілей
застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні
правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 389 (пункту 1
частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України; пункту
1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України)
та пункту 5 частини першої статті 396 Цивільного процесуального кодексу України
(пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу
України; пункту 5 частини першої статті 339 Кодексу адміністративного
судочинства України) таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та
об`єктним критеріями.
(!!!) З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних
правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і
обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
У кожному
випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності
слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати
права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим
регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим
регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є
сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних
приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для
визначення подібності правовідносин.
Велика Палата
Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної
конкретної справи (див. постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі
№925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у
справі № 910/24257/16 (пункт 40); від
05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт
22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт
24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт
22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)). Це врахування слід
розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин
(обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими
нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою
правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності
сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких
сторони вступили у відповідні відносини).
Задля юридичної
визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують
визначати подібність правовідносин (подібність відносин) Велика Палата
Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19
конкретизувала:
- висновок про
те, що така подібність означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу
правовідносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов
застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення,
припинення та зміни відповідних правовідносин) (викладений у постановах Великої
Палати Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №
910/17999/16 (пункт 32), від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38), від 11.04.2018 у справі № 910/12294/16 (пункт 16), від 16.05.2018 у справі
№ 910/24257/16 (пункт 40), у постановах
Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі №
910/8956/15, від 06.09.2017 у справі №
910/3040/16, від 13.09.2017 у справі №
923/682/16 тощо);
- висновок про
те, що під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі
рішення, за змістом яких тотожними, аналогічними є предмети спору, підстави
позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має
місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин (викладений у
постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 373/1281/16-ц, від 16.05.2018 у справі № 760/21151/15-ц, від 29.05.2018 у справах № 305/1180/15-ц і №
369/238/15-ц (реєстровий номер 74842779), від 06.06.2018 у справах № 308/6914/16-ц, №
569/1651/16-ц та № 372/1387/13-ц, від
20.06.2018 у справі № 697/2751/14-ц, від
31.10.2018 у справі № 648/2419/13-ц, від
12.12.2018 у справі № 2-3007/11, від
16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц тощо).
Здійснена
Великою Палатою Верховного Суду конкретизація полягає у тому, що на предмет
подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних
ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які
можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих
відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні
спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо
правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта,
з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність
слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для
встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях
суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове
регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
При цьому, слід
виходити також з того, що підставою для
касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо
застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом
касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише
зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим
висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних
правовідносинах.
Відповідно,
неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних
правовідносинах, як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції,
посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій
спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали
місце подібні правовідносини.
ВИСНОВОК: Саме скаржником у касаційній скарзі визначається
підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування
наявності підстав для касаційного оскарження покладається на скаржника.
Матеріал по темі: «Обґрунтованість касаційної скарги, як
вид мистецтва, для звернення до Верховного суду»
Теги: касаційне оскарження, касаційна скарга, підстави
для оскарження, суперечливість судової практики, норми права, Верховний суд,
Адвокат Морозов
