Адвокат Морозов (судовий захист)
(НЕ) Обов’язковість надсилання доказів понесення витрат
на професійну правничу допомогу іншій стороні
19 лютого 2024
року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в
рамках справи № 915/1624/16
(ЄДРСРУ № 117074049) досліджував питання щодо стягнення витрат на професійну
правничу допомогу.
Практична
реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну
правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє
визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК
України);
2) визначення
розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу
між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про
відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2)
детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним
витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що
підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які
сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми
судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл
судових витрат (стаття 129 ГПК України).
За змістом
частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг
адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом
робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних
робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом
вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі
недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну
правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок
доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання
про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають
розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).
У розумінні
положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових
витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання
іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно
співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом,
витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та
змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат
на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи
(додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного
господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20, постанова Великої Палати Верховного
Суду від 16.11.2022у справі №
922/1964/21).
За частиною
першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна
сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат,
які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.
Разом із тим
розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з
розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів
(договорів, рахунків тощо). Такі докази
подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після
ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у
справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних
доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду
(частина восьма статті 129 ГПК України).
Відповідно до
ч. 9 ст. 80 ГПК України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до
суду, заздалегідь надсилаються або
надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до
уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання)
їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у
відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до
суду в електронній формі, або є публічно доступними.
Верховний Суд
також звертає увагу, що відповідно до положень ч. 7 ст. 42 ГПК України, в
редакції на час подання заяви про розподіл судових витрат, передбачено, що якщо
цим Кодексом передбачено обов`язок учасника справи щодо надсилання копій
документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть
направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної
системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами,
шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі
відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності
відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у
паперовій формі листом з описом вкладення.
(!!!) Як вказано у додатковій постанові Верховного Суду від
21.08.2019 у справі №922/2821/18,
судом також взято до уваги, що неповідомлення відповідачем іншого учасника
справи (позивача) про попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, а
також не направлення на його адресу документів на підтвердження відповідних
вимог, позбавило позивача можливості подати до суду клопотання про зменшення
розміру таких витрат відповідно до частин 5, 6 статті 126 ГПК.
Як зазначено в
додатковій ухвалі Верховного Суду від 27.04.2023 у справі № 910/3456/22, ст. 129 ГПК
України хоча і не містить прямої норми
щодо обов`язкового надсилання доказів понесення витрат на професійну правничу
допомогу іншій стороні, однак відсутність
такої вказівки не звільняє заявника від виконання обов`язку щодо надсилання
копії доказів іншій стороні на виконання вимог ст. 80 ГПК України. Суд
виходить з того, що сукупний аналіз положень статей 126 - 129 ГПК України дає
підстави дійти висновку, що чинне процесуальне законодавство надає можливість
іншій стороні подати клопотання про зменшення витрат на оплату правничої
допомоги у разі незгоди з розрахунком витрат, наведеним у відповідній заяві.
З огляду на те,
що склад і розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, підлягають
доведенню, ненадсилання копій відповідних доказів іншій стороні фактично матиме
наслідком порушення принципу змагальності та неможливість іншого учасника
судового розгляду бути ознайомленим з їх змістом. Вказані обставини, у свою
чергу, позбавляють іншу сторону можливості надати свої заперечення щодо обсягів
витрат, а також правильності їх обрахунку (подібний правовий висновок викладено
у додатковій постанові Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №922/2821/18 та у
постановах Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №902/844/18, від 15.06.2022 у справі № 910/18646/19).
Неподання
стороною копій документів, пов`язаних з наданням правничої допомоги, іншій
стороні позбавляє останню можливості спростовувати ймовірну неспівмірність
витрат на професійну правничу допомогу, а Суд - можливості надати оцінку їх
обґрунтованості, правових підстав та обсягу їх стягнення (аналогічної правової
позиції дотримується Верховний Суд у додатковій постанові від 21.08.2019 №922/2821/18 та у постанові
від 15.06.2020 у справі №910/18646/19).
Верховний суд
звертає увагу, що у постанові Верховного Суду від 30.08.2022 у справі №640/1037/21 наголошується,
що суд першої інстанції повинен був переконатися про обізнаність відповідача
щодо подання представником позивача заяви про стягнення витрат на правничу
допомогу у відповідному розмірі. Верховний Суд дійшов висновку, що суд першої
інстанції ухвалив оскаржене додаткове рішення щодо відшкодування на користь
позивача судових витрат на правову допомогу з порушенням процесуального права
іншої сторони - відповідача щодо подання клопотання про зменшення розміру
витрат на правничу допомогу та/або доведення їх не співмірності. Аналогічний
підхід щодо не встановлення факту направлення заяви про вирішення питання про
судові витрати іншому учаснику справи за подібних обставин застосовано
Верховним Судом у постанові від 23.06.2022 у справі № 640/9792/20.
ВИСНОВОК: Направлення заяви щодо вирішення питання про судові
витрати іншому учаснику справи є обов’язковим, адже незалежно на відсутність
прямої вказівки про це в процесуальному кодексі, відсутність такого доказу у
протилежної сторони позбавляє останнього можливості скористатися правом захисту
(подання клопотання про зменшення витрат на правову допомогу).
Матеріал по темі: «Складові правничої допомоги адвоката
які підлягають компенсації»
Теги: судові витрати,
правнича допомога адвоката, компенсація витрат, очікування судового засідання,
витрачений час на дорогу, підготовка адвоката, гонорар успіху, судова практика,
Верховний суд, Адвокат Морозов
