Адвокат Морозов (судовий захист)
Критичне ставлення Верховного суду до ознак фіктивності
контрагента у податкових спорах.
Обставини фіктивності та інших недоліків правового статусу
контрагентів платника податків, а так само щодо невиконання ними своїх
податкових обов'язків підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами, що
свідчать про нереальність господарської операції або відсутність її
економічного змісту. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду
України від 21 січня 2011 року № 40/11.
Пізніше, а саме 20 червня 2017 року в рамках справи №
21-1807а16 судовою палатою в
адміністративних справах Верховного Суду України зроблено революційний
висновок, який стосується фіктивних угод/контрагентів по ланцюгу, суть якого
полягає в наступному: якщо третій контрагент по ланцюгу має ознаки
фіктивності, то це жодним чином не повинно стосуватися платника податку, який
здійснює господарські операції/діяльність з опосередкованим контрагентом, який,
в свою чергу, має відносини далі по ланцюгу.
Разом
з цим, Верховний суд категоричен….
«Амністія»
Системний та буквальний аналіз норм свідчить про те, що
обвинувачення особи, що підписує первинні документи від імені підприємства
контрагента, у вчиненні злочинів, пов'язаних з фіктивністю підприємства, навіть за умови застосування до
такої особи амністії (звільнення від кримінальної
відповідальності з нереабілітуючих підстав) виключає
належність таких документів встановленим вимогам
законодавства та унеможливлює прийняття їх до податкового обліку.
Суд зазначає, що амністія є звільненням від кримінальної
відповідальності з нереабілітуючих підстав. директор Товариства з обмеженою відповідальністю
«ХХХ», визнаний винним у вчиненні злочину, проте його звільнено від
кримінальної відповідальності, даний факт унеможливлює прийняття до податкового
обліку підписані ним первинні документи та податкові накладні.
Така неможливість обумовлена тим, що фіктивність створення
Товариства з моменту його державної реєстрації доводить відсутність законодавчо
передбаченої мети створення суб'єкта господарювання, внаслідок чого, господарські операції позивача
з його контрагентом не можуть бути легалізовані навіть за формального
підтвердження документами бухгалтерського обліку (ВС від
23.01.2018 р. у справі № 2а-1870/5800/12, ЄДРСРУ
№ 71766569).
«Фіктивність»
Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, які
встановили, що всі первинні документи контрагента позивача - Товариства з
обмеженою відповідальністю "ХХХ" є неналежними, оскільки вони
підписані гр. ХХХ, який значився як засновник та директор Товариства, проте
фактично ніякого відношення до вказаного підприємства не має, фінансово-господарською
діяльністю не займається, адміністративно - розпорядчі функції керівника
підприємства не виконує, що встановлено в межах розслідування кримінальної
справи № ххх, порушеної за фактом вчинення злочинів, передбачених ч.2 ст. 205
ч.1, ч.3 ст. 358 Кримінального кодексу України.
Статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з
легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств
не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами
бухгалтерського обліку.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду
України від 1 грудня 2015 року м. Київ по справі №826/15034/14 (ВС від
16.01.2018 р. у справі № 2а-7075/12/2670, ЄДРСРУ № 71630425).
Наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з
приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають
окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це:
не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю
покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській
діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача
податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість;
відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів. (ВС від
17.01.2018 р. у справі №826/1244/13-а, №805/6031/13-а та №804/8943/13-а, ЄДРСРУ
№ 71692746, № 71692664 та № 71692635 відповідно).
Закінчуючи матеріал та відповідаючи на питання, яким чином
платник податку може проконтролювати контрагента та отримати всю вищевказану
інформацію…цитую: «На думку суду, при укладені договорів головним для суб’єкта
господарювання є предмет договору, цінова політика, строки та спосіб доставки
(виконання) предмету договору, розрахунки по договору (угоді), а також
реєстрація постачальника як суб’єкта господарювання в органах виконавчої влади
та допоміжна інформація про реєстрацію платником податку на додану вартість у
органах податкової служби. Тому відповідач (ДФС)
не має права наполягати на отримані додаткової інформації позивачем від його
контрагента - постачальника товарів (робіт, послуг). Недобросовісність
платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими
доказами» (Одеський апеляційний адміністративний суд від 17 грудня 2015
р. у справі № 2а-6776/12/1470,
ЄДРСРУ № 54682055).
Посил
полягає в наступному: або дайте важель (доступ до податкових реєстрів, окрім
цього «ДІЗНАЙСЯ БІЛЬШЕ ПРО СВОГО БІЗНЕС-ПАРТНЕРА») або хай функціонує принцип
«добросовісного платника» та «не відповідальності за третіх осіб»…
Теги: податкові
спори, налоговые
споры, обжалование налоговых уведомлений решений, ППР, НУР, ДФС, фіскальні перевірки, планові
перевірки, платник податку, судова практика, Адвокат Морозов
