Визнання недійсним іпотечного договору з
підстав відсутності згоди іншого із подружжя на його укладання.
12 грудня 2018 року Верховний Суд у
складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в
рамках справи № 442/8645/14-ц, провадження №
61-6481св18 (ЄДРСРУ № 78495966) досліджував питання визнання недійсним
іпотечного договору з підстав відсутності згоди іншого із подружжя на його
укладання.
Суть справи: В момент укладення іпотечного договору банку не було відомо про те, що
майно перебуває у спільній сумісній власності, однак рішенням суду (авжеж після
укладання іпотечного договору) встановлено, що спірна квартира є спільною
сумісною власністю колишнього
подружжя, а отже … відсутня згода позивача на укладення
договору іпотеки.
З урахуванням вказаного позивачка вважає,
що договір іпотеки підлягає визнанню недійсним, оскільки спірна квартира
передана в іпотеку без її згоди.
Раніше сформована правова позиція
відображалась таким чином: належність майна до спільної сумісної власності
подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але і
спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна (Рішення Верховного суду України від
26.03.2008 р. у справі №
6-25432св07, від 20.08.2008 р. у справі № 6-5349св08 та від 02.10.2013 р. у справі № 6-79цс13).
В постанові Верховного суду України від 3
червня 2015 року у справі № 6-38цс15 суд
назвав критерії, які дозволяють надати спірному набутому майну режим спільного
майна, зокрема це: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно
було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати
йому правовий режим спільної власності подружжя.
Між тим, правовою позицією Верховного
суду України від 7 жовтня 2015 року у справі №
6-1622цс15 та постановами від 07.09.2016 року по справі № 6-727цс16 та від 12 вересня 2012 року в справі
за № 6-88цс12 передбачено, що відповідно до
частини другої статті 369 ЦК України та частини другої статті 65 СК України при укладенні одним із подружжя договору
щодо розпорядження спільним майном вважається, що він діє за згодою другого з
подружжя.
З аналізу зазначених норм закону у їх
взаємозв’язку слід дійти висновку, що укладення одним із подружжя договору щодо
розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою
для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо судом буде
встановлено, що той з подружжя, який уклав договір щодо спільного майна, та
третя особа - контрагент за таким договором, діяли недобросовісно, зокрема, що
третя особа знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно
належить подружжю на праві спільної сумісної власності, і що той з подружжя,
який укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя.
Однак у цій справі Верховний суд вказує,
що поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у статтях 316,
317, 319 ЦК України, аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний
характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння,
користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам
рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від
порушень його права власності з боку будь-яких осіб.
Відповідно до частини першої статті 355
ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників),
належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Відповідності до статті 63 Сімейного
кодексу (далі - СК України), дружина та чоловік мають рівні права на володіння,
користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної
власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Згідно із частиною першою статті 65 СК
чоловік та дружина розпоряджаються майном, яке є об'єктом права спільної
сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Зважаючи на те, що договір
іпотеки підлягає нотаріальному посвідченню, а іпотека як обтяження нерухомого
майна - державній реєстрації, згода другого з подружжя згідно із пунктом
2 частини третьої статті 65 СК України повинна бути нотаріально засвідчена. Другий з подружжя у разі укладення договору
іпотеки без його згоди має право в судовому порядку оскаржити дійсність цього
договору в силу частини другої статті 65 СК України.
(!!!) Згідно з частиною першою статті 69 СК
України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві
спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Відповідно до частини першої статті 70 СК
України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності
подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено
домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно із частиною другою статті 372 ЦК
України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що
частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше
не встановлено домовленістю між ними або законом.
Судом встановлено, що між «чоловіком» та
банком укладено іпотечний договір, а в забезпечення виконання зобов'язань
за договором не відновлювальної кредитної лінії передано в іпотеку банку
квартиру, яка належала «чоловіку» на праві власності на підставі договору
купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом зареєстрованого в
Державному реєстрі правочинів та в Державному реєстрі прав власності на
нерухоме майно.
Рішенням суду установлено, що квартира
набута сторонами за час шлюбу за спільні кошти.
Відповідно до частини четвертої статті
369 ЦК України правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із
співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого
співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин,
необхідних повноважень.
ВАЖЛИВО: Розірвання шлюбу не тягне за собою зміну
правового статусу майна подружжя. Таке майно залишається їх спільною сумісною
власністю. Тобто лише після вирішення питання про поділ майна, яке є спільною
сумісною власністю, виділення конкретних часток кожному зі співвласників, таке
майно набуває статусу спільної часткової власності чи особистої приватної
власності.
За таких обставин суд дійшов
висновку про задоволення позову, оскільки спірна квартира є спільною сумісною
власністю сторін, як колишнього подружжя, крім того, враховано відсутність
волевиявлення позивача на укладення «чоловіком», як подружжям, договору
іпотеки, за яким мало місце розпорядження спільним майном подружжя, тому такий
правочин є недійсним.
ВИСНОВОК: Якщо майно, яке є спільною частковою
власністю, передано в іпотеку без згоди інших співвласників, то наявність цих
обставин свідчить про невідповідність договору іпотеки актам цивільного
законодавства, що є підставою для визнання такого правочину недійсним
відповідно до положень частини першої статті 203, частини першої статті 205 ЦК
України.
Такого висновку дійшла Велика Палата
Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).
P.s. З тексту рішення не відомо, а хто
буде повертати кредитні кошти банку? Актив «подружжя» поділило, а пасив (борг
перед банком) залишився за чоловіком… цікаве рішення!!!
Теги:
згода іншого із подружжя, нотаріально посвідчена згода подружжя, договір
купівлі – продажу, відчуження майна подружжям, недійсний правочин, помилка,
чоловік, дружина, спільна сумісна власність, спільна праця подружжя, юрист,
судова практика, Адвокат Морозов
