Адвокат Морозов (судовий захист)
Зарахування коштів податку
на рахунок призначений для зарахування іншого податку внаслідок помилки:
правові наслідки
10
серпня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного
адміністративного суду в рамках справи №
826/11681/16, адміністративне провадження №К/9901/47125/18 досліджував
питання наслідків зарахування коштів податку на рахунок призначений для
зарахування іншого податку внаслідок помилки платника податків.
Суд
вказав, що у строк передбачений приписами пункту 57.1 статті 57 Податкового
Кодексу України Товариством сплачено самостійно визначене грошове зобов'язання
з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів,
проте зарахування коштів, внаслідок помилки позивача, відбулось на рахунок
призначений для зарахування іншого податку - податку на прибуток приватних
підприємств.
В
подальшому, на підставі відповідної заяви Товариства, відбулось погашення
податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю
іноземних інвесторів шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку, на який
помилково було зараховано платіж.
Здійснення
помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до
державного бюджету в строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 Податкового
кодексу України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова.
ВАЖЛИВО: Відтак дії,
які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми
грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів,
передбачених пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.
Таке
правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним
у постанові від 16.06.2015 у справі № 21-377а15,
який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах
відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення"
Кодексу адміністративного судочинства України та відповідає правовій позиції
викладеній в постанові Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 815/2405/16 (ЄДРСРУ № 74173580) в якій
передбачено наступне.
Відповідно
до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків
зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у
поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за
останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для
подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
(!!!) За правилом пункту 126.1 статті 126 Податкового
кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму
грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник
податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу.
Таким
чином, за несплату платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання у
певний термін законодавець для такого платника передбачив негативні наслідки у
вигляді штрафних санкцій.
Разом
з тим, нормами Бюджетного кодексу України, а саме, частиною першою статті 43 та
частиною п'ятою 5 статті 45, передбачено, що при виконанні державного бюджету і
місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на
основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку
України.
Податки
і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються
зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.
Крім
цього, пунктом 22.4 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ
коштів в Україні» визначено, що під час використання розрахункового документа
ініціювання переказу є завершеним для платника - з дати надходження
розрахункового документа на виконання до банку платника.
Здійснення
помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до
державного бюджету в строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 Податкового
кодексу України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які
не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми
грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів,
передбачених пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.
Для
підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов'язання необхідно
встановити, що у строк, передбачений пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу
України, платник податків не вчинював дії, спрямовані на перерахування
узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету.
ВИСНОВОК: оскільки такі суми зараховуються на
єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення коду бюджетної
класифікації у платіжному дорученні під час сплати суми податкового
зобов'язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату
необхідної суми грошового зобов'язання у визначений вказаною нормою Податкового
кодексу України строк, а відтак і для застосування на підставі пункту 126.1
статті 126 Податкового кодексу України штрафних (фінансових) санкцій.
Теги:
платіжне доручення, сплата податків, зарахування коштів, помилковий рахунок,
єдиний казначейський рахунок, код бюджетної класифікації, помилка у визначенні
коду, судова практика, Адвокат Морозов
