Адвокат Морозов (судовий захист)
Правові наслідки вчинення правочину дієздатною фізичною особою, яка у
момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій.
01 жовтня 2018 року Верховний Суд у
складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в
рамках справи № 754/3352/14-ц, провадження №
61-28333св18 (ЄДРСРУ № 76859756) досліджував питання застосування ст. 225 ЦК
України («Правові наслідки вчинення правочину дієздатною фізичною особою, яка у
момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла
керувати ними»).
Необхідно вказати, що відповідно до
постанов Верховного Суду України №6-1531цс16 від 28.09.2016 року, №36-9цс12 від
29.02.2012 року, №6-9цс12 від 29.02.2012 року підставою для визнання правочину
недійсним може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент його вчинення
розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.
Згідно до роз'яснень постанови Пленуму
Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику
розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правила статті 225
ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано
недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому
стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла
керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).
Висновок про тимчасову недієздатність
учасника такого правочину слід робити перш за все на основі доказів, які
свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Хоча
висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів у справі і йому слід
давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами, будь-які зовнішні обставини
(показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для
встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину
розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.
Так, відповідно до частини першої статті
225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли
вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може
бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за
позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Тлумачення статті 225 ЦК України
свідчить, що правила цієї статті поширюються на випадки, коли фізична особа
хоча і є дієздатною, однак у момент вчинення правочину вона перебувала в такому
стані, коли не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла
керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).
Підставою для визнання правочину
недійсним на підставі, передбаченій частиною першою статті 225 ЦК України, має
бути встановлена судом неспроможність особи в момент вчинення правочину
розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.
Встановлення неспроможності особи в
момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними
відбувається з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи (в тому
числі посмертної), так і інших доказів, що підтверджують чи спростовують доводи
про те, що в момент вчинення правочину особа не розуміла значення своїх дій та
не могла керувати ними.
ВАЖЛИВО: З позовом про визнання правочинів недійсними на підставі ст. 225 ЦК
України звертається:
(а) або сторона правочину, яка не
усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними;
(б) або в разі її смерті - інші особи,
чиї цивільні права або інтереси порушені. До інших осіб відносяться, зокрема,
спадкоємці сторони правочину, яка не усвідомлювала значення своїх дій та (або)
не могла керувати ними.
Аналогічний висновок зроблений і в
постановах Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі № 523/14606/13-ц, від 20 червня 2018 року у справі
№ 161/17119/16-ц, від 12 вересня 2018 року у
справі № 522/25597/13-ц.
Теги:
правові наслідки, вчинення правочину дієздатною фізичною особою, не
усвідомлювала значення своїх дій, визнання заповіту недійсним, судово
психіатрична експертиза, судова практика, Адвокат Морозов
